5. Вдосконалення відчуттів в результаті вправ. Компенсаційні можливості в сфері відчуттів.

Чутливість до тих чи інших подразників змінюється в результаті вправ, залежить від життєвого досвіду людини. Загальні закономірності такого роду змін були встановлені І. П. Павловим.

Коли нервове збудження, викликане певним зовнішнім впливом, досягає кори великих півкуль, там відбувається, уже зазначалося, вищий аналіз, дуже тонке розрізнювання подразників і зв'язування їх із суворо певними реакціями-відповідями організму. Ця аналізаторно-синтетична діяльність великих півкуль надзвичайно мінлива, має величезні можливості вдосконалення. І у зв'язку з цим наші відчуття можуть розвиватися, ставати дедалі правильнішим і точнішим відображенням властивостей навколишніх предметів.

Основні умови, необхідні для розвитку і вдосконалення відчуттів, полягають у тому, що особливості подразника, який ми відчуваємо, його відмінність від інших подразників не повинні бути байдужими для людини, повинні сигналізувати їй про щось важливе, що має для неї істотне значення.

Інакше кажучи, для того щоб раніше байдужий подразник почав виділятися і викликати строго певну реакцію-відповідь, він повинен одержати ділове підкріплення, супроводитися дією безумовного або добре закріпленого умовного подразника.

Так, до певного часу немовля не диференціює кольору навколишніх предметів. Bсі вони викликають у нього лише загальну орієнтувальну реакцію. Якщо ж поява одного кольору буде передувати годуванню, а інші кольори не одержать відповідного підкріплення, то дитина поступово почне їх відрізняти один від одного і по-різному на них реагувати.

Таке розрізнювання подразників, як показують досліди І. П. Павлова, наступає звичайно на зразу, а відбувається поступово, в результаті вправ.

Відчуття носять спочатку генералізований, узагальнений характер і лише поступово уточнюються, диференціюються.

Так, молодші дошкільники, перед якими поставлені в іграх або заняттях завдання діяти по-різному з різно пофарбованими предметами, спочатку плутають деякі кольори, не відрізняють, наприклад, зелений від синього, червоний від оранжевого тощо. Проте якщо діяльність дитини організована таким чином, що правильний вибір веде до певного результату, одержує ділове підкріплення (у вигляді схвалення вихователя чи одержання позитивного результату в грі), то поступово відбувається диференціювання подразників.

Важливе значення для підвищення розрізнювальної чутливості має протиставлення, підкріплюваних і непідкріплюваних подразників. Так, коли поява одного підкріплюваного подразника (наприклад, темно-зеленого кольору) чергується з появою іншого, близького до нього, але непідкріплюваного (наприклад, світло-зеленого), то потрібний колір виділяється швидше, ніж коли даний подразник повторюється ізольовано, не зіставляється з іншими.

Відкриті І. П. Павловим закономірності дозволяють пояснити, яким чином змінюється чутливість під впливом умов життя і діяльності людини.

Відомо, наприклад, що текстильники, які спеціалізувались на виробленні чорних тканин, розрізняють біля сорока відтінків чорного кольору. Досвідчені мукомели володіють такою тонкою дотиковою чутливістю, що можуть на дотик визначити не тільки якість муки, але й особливості зерна, з якого вона зроблена. Разючого розвитку досягає смакова і нюхова чутливість у спеціалістів по визначенню якості харчових продуктів (дегустаторів).

Всі наведені випадки пояснюються в першу чергу тим, що ті чи інші якості навколишніх предметів, які для більшості людей виявляються неістотними в їх трудовій діяльності, в діяльності представників зазначених професій набули особливо важливого значення. Розрізнювання їх систематично підкріплювалося, що й привело до підвищення даного виду чутливості.