28. Поняття про мнемічні дії. Мнемотехніка і мнемотехнічні прийоми.

Згадування — це відтворення попереднього досвіду відповідно до змісту й завдань діяльності. Воно буває мимо­вільним (наприклад, ненавмисне згадування) або довіль­ним, коли ставиться репродуктивне завдання, робиться во­льове зусилля, організуються спеціальні мнемічні дії.

Якщо матеріал добре запам'ятований і міцно закріпле­ний, то згадування проходить легко. Однак часом нам не вдається згадати щось потрібне одразу. Таке згадування ви­магає напруження розумових зусиль, переборення трудно­щів і називається пригадуванням. При цьому людина вирі­шує іноді досить складні мнемічні задачі, аналізує умови, обдумує логічні зв'язки, залучає все відоме, по-новому його впорядковує, глибше усвідомлює завдання, виявляє актив­ність і наполегливість. Як один з різновидів відтворення виділяють спогади — локалізовані в часі й просторі згаду­вання людини про своє минуле життя, переважно в яскра­вій образно-логічній формі, з усіма обставинами. Такі спо­гади про визначні події свого життя часто пов'язані з переусвідомлюванням їхнього суспільного значення, що сприяє розвиткові громадянських якостей людини. У спогадах вона передає не тільки факти, а й ставлення до них. Тому з віком спогади багаторазово переживаються, стають складовою час­тиною духовного життя, джерелом мудрості.

Особистісні особливості пам'яті полягають в індивідуальних поєднаннях видів пам'яті, специфіці окремих про­цесів і властивостей, змісту надбань і професійній спрямо­ваності. Важливою рисою мнемічних властивостей особис­тості є розвиток пам'яті, її продуктивність і місце в загальній структурі якостей особистості. Значення має і те, які типи вищої нервової системи лежать в основі психічної діяльності, в тому числі і мнемічної.

Індивідуальні відмінності в пам'яті людей виявляються в особливостях процесів і змісту пам'яті (рис. 4). Відмінності в процесах визначаються рівнем розвитку, швидкості, точ­ності, міцності, мобільності й готовності до відтворення. Є люди з доброю пам'яттю. Здебільшого це дар природи, який треба розвивати. А є люди, яким менше поталанило, їм важко запам'ятати кілька слів, важче вдається надолужувати прогалини й виправляти недоліки. Розвиток пам'яті в онто­генезі не на користь останніх, бо темпи їх розвитку набагато відстають від обдарованих пам'яттю.

Варто зазначити, що пам'ять та рівень її розвитку є важ­ливим показником інтелектуального розвитку людини вза­галі. За винятком окремих випадків, еволюція пам'яті тісно пов'язана з розвитком усіх пізнавальних процесів: сприй­мання, мислення, уяви. Неважко зрозуміти, що високий розвиток пізнавальної діяльності суттєво впливає на продуктивну діяльність і властивості особистості в широкому плані. Відмінності в рівні розвитку пам'яті значною мірою

Рис. 4. Фактори продуктивності пам'яті

залежать від особливостей типів вищої нервової діяльності, що передається людині у спадок. Швидкість і стійкість тим­часових нервових зв'язків зумовлені наявністю сильних про­цесів збудження і гальмування, а це сприяє швидкому й міцному запам'ятовуванню (рис. 26). Низька рухливість ос­новних фізіологічних процесів знижує швидкість запам'я­товування, а слабке гальмування — точність запам'ятову­вання, негативно впливає на його міцність. Більш сприят­ливі п ередумови готовності до відтворення пов'язані з рух­ливими нервовими процесами збудження і гальмування.

Рис. 5. Складові продуктивності пам'яті

Проте не слід переоцінювати природні можливості осо­бистості, вони теж змінюються протягом життя. Такі влас­тивості пам'яті, як точність, міцність, мобільність, залежать від звичок людини до точності, надійності, відповідального ставлення до своїх обов'язків, наполегливості в роботі. Рі­вень пам'яті залежить і від тренувань, уміння запам'ято­вувати й пригадувати, від наявності досвіду подолання труд­нощів.

Індивідуальні відмінності виявляються не тільки в за­гальному рівні розвитку пам'яті, а й у рівні розвитку окре­мих видів пам'яті кожної людини: словесно-логічної, образ­ної, рухової та емоційної.

Людина з домінуванням логічної пам'яті легко запам'я­товує поняття в словесній формі, теоретичні ідеї, логічні конструкції суджень тощо. Без зусиль вона запам'ятовує прізвища, логічні схеми, математичні закономірності, абст­рактні положення, узагальнення, теоретичні судження .

Це можуть бути елементи образної пам'яті: зорові, слу­хові, тактильні, нюхові чи смакові почуття та образи пам'яті залежно від того, який аналізатор виявляється найпродук­тивнішим для запам'ятовування різних вражень. Виявляючи схильність до того чи іншого способу запам'ятовування, людина використовує її як переважаючий прийом підне­сення продуктивності своєї пам'яті.

Говорячи про виняткову роль того чи іншого виду пам'яті в діяльності особистості, слід зазначити, що найчастіше йдеть­ся про зорову і слухову пам'ять. Очевидно, що природною основою цих двох видів пам'яті є не тільки й не: стільки робота відповідних аналізаторів, скільки особливості діяль­ності півкуль головного мозку. Адже їх специфічними функ­ціями визначаються всі сторони діяльності, і пам'ять зокре­ма. Функція правої півкулі стосується переважно образної пам'яті, а лівої, в якій розташовані мовні центри, —словесно-логічної.

Залежно від того, який зміст матеріалу і з якою метою його запам'ятовує людина, в неї формується професійна пам'ять. Образний вид пам'яті властивий інженерам і пра­цівникам матеріального виробництва, художникам, письмен­никам, акторам і музикантам, зокрема, зоровий тип інтен­сивніше формується в художників, інженерів, виробнични­ків, а слуховий — у музикантів, акторів. Споріднений матеріал краще асоціюється і запам'ятовується. Так, інженер-конструктор легко схоплює будову й функції технічного пристрою, а музикант без труднощів запам'ятовує нову мелодію.

Отже, з одного боку, в людей існують значні індивіду­альні відмінності в пам'яті, а з другого — різні види діяль­ності ставлять до мнемічних властивостей особистості певні вимоги. Для узгодження одного й другого з практичною метою управління цими процесами необхідно добре знати, які саме властивості пам'яті притаманні окремій людині. Виникає, таким чином, проблема вивчення мнемічних процесів.