
- •Відчуття як найпростіший психічний процес. Значення відчуттів в житті людини і тварини.
- •Фізіологічні основи відчуттів. Поняття про аналізатор.
- •Класифікація та види відчуттів.
- •5.4. Види відчуттів
- •Основні властивості та закономірності відчуттів.
- •Пороги чутливості
- •Вдосконалення відчуттів в результаті вправ. Компенсаційні можливості в сфері відчуттів.
- •Розвиток відчуттів у дітей та сенсорне виховання.
- •Поняття про сприймання. Відмінність сприймання і відчуття.
- •Фізіологічні основи процесу сприйняття.
- •Властивості сприймання. Апперцепція.
- •Класифікація та види сприймання.
- •Сприймання простору
- •Сприймання часу, простору, руху.
- •Ілюзії, їх види і причини.
- •1.Ілюзії, пов'язані з особливостями будови ока
- •Сприймання і спостереження. Умови ефективності спостереження. Спостережливість.
- •Індивідуальні особливості сприймання.
- •Розвиток сприймання в онтогенезі.
- •Поняття про увагу. Роль та значення уваги в житті і діяльності людини.
- •Природа уваги в теоріях і концепціях, дискусійність питання у психологічній науці.
- •Фізіологічні механізми уваги. І.П. Павлов та а.А.Ухтомський про мозкові механізми уваги.
- •Класифікація та види уваги, їхня характеристика.
- •Увага та уважність як властивості особистості. Розвиток уваги у дітей.
- •Поняття про пам’ять , її значення в життєдіяльності людини.
- •Природа пам’яті: психологічні, фізіологічні, хімічні теорії пам’яті.
- •Класифікація і види пам’яті.
- •Процеси і закономірності пам’яті.
- •Запам’ятовування, його види.
- •Умови ефективності довільного і мимовільного запам’ятовування.
- •Заучування та прийоми його організації.
- •Поняття про мнемічні дії. Мнемотехніка і мнемотехнічні прийоми.
- •Відтворення, його види.
- •Збереження і забування. Ремінісценція. Ретроактивне і проактивне гальмування. Забування та його причини
- •Уявлення пам’яті, їх характерні особливості.
- •Забування, його причини і боротьба з ним. Закон забування г. Еббінгауза.
- •Індивідуальні особливості і типи пам’яті.
- •Розвиток пам’яті в онтогенезі. Виховання пам’яті.
- •Вікові та індивідуальні особливості пам’яті людей та їх врахування в діяльності.
- •Мислення як вищий психічний пізнавальний процес. Мислення і чуттєве пізнання.
- •Розумові дії та операції мислення
- •Зв’язок мислення з мовою і мовленням.
- •Теорії мислення, його фізіологічна основа.
- •Мислення як процес і як діяльність.
- •Класифікація та види мислення.
- •Розвиток мислення в онтогенезі.
- •Історичний розвиток мислення людини.
- •Основні форми мислення: поняття, судження, умовиводи.
- •Розумові дії та операції: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстрагування, конкретизація, класифікація, систематизація.
- •Формування розумових дій (п.Я.Гальперін)
- •Мислення і процес розв’язування задач. Проблемна ситуація і задача.
- •Поняття про інтелект людини.
- •Творче мислення і креативність.
- •Мислення людини і тварини.
- •Індивідуальні особливості мислення людини.
- •Уява як процес випереджаючого відображення людиною дійсності.
- •Соціальна природа уяви. Функції уяви.
- •1) Уява властива лише людині і є необхідною умовою її трудової діяльності.
- •2) Уява тісно пов'язана з мисленням, пам'яттю, відчуттями та емоціями.
- •4) Уява - складова творчості.
- •5) Уява нерозривно пов'язана з усіма ланками психіки людини.
- •Фізіологічні основи уяви. Аналітико-синтетичний характер процесу уяви.
- •Уява та органічні процеси.
- •Класифікація та види уяви.
- •Мрія як особливий вид уяви. Мрії і практична діяльність
- •Розвиток видів уяви в онтогенезі.
- •Процес створення образів уяви.
- •Індивідуальні особливості уяви.
- •Уява і особистість.
- •Роль уяви в різних видах діяльності особистості (науковій, технічні, художній).
- •Поняття про творчість. Уява і творчість.
- •Творчість як розв’язування творчих задач. Творче натхнення.
- •Психологічні проблеми навчання творчості. Творчий тренінг.
ЕКЗАМЕН 2
Відчуття як найпростіший психічний процес. Значення відчуттів в житті людини і тварини.
Відчуття - це пізнавальний психічний процес відображення в мозку окремих властивостей предметів і явищ оточуючого світу, які в даний момент діють на органи чуття людини
Життєве значення відчуттів полягає також у тому, що вони завжди емоційно забарвлені.Експериментально підтверджено факт різної психофізіологічної дії кольору на людину: зелений - заспокоює, червоний - збуджує. Особливі відчуття, що йдуть від внутрішніх органів, визначають самопочуття людини, її емоційний тонус. Не випадково в слові "чутливість" закладена характеристика пізнавальної функції відчуттів, і слова "відчуття" і "почуття" (переживання) мають однаковий корінь.
Відчуття - процес чуттєвого пізнання. В процесі діяльності, на практиці людина здобуває перші чуттєві знання про навколишні предмети, їх якості та властивості, про власне тіло. Фізіологічно ці знання забезпечуються діяльністю першої сигнальної системи, а тому чуттєві форми відображення спільні для людини і тварини.
Відчуття є як у тварини, так і у людини, але вони не тотожні. Праця і мова в процесі антропогенезу (походження людини) сформували специфічно людські відчуття, сприймання та уявлення. Вони відрізняються від подібних образів у тварин за змістом (людина відображає соціальні умови життя суспільства, предмети, створені в процесі праці, і через них природу, на яку вона активно діє); за фізіологічними механізмами (відчуття людини виникають у взаємодії образу і слова в специфічно людській другій сигнальній системі); за роллю в процесі пізнання (у деяких тварин це вища форма орієнтування, у людини-лише початковий ступінь пізнання).
Другий ступінь пізнання - абстрактно-теоретичне мислення - характерний тільки для людини. Мислення базується на чуттєвому пізнанні, спирається на образи, але оперує не образами, а поняттями, зміст яких склався на основі трудової діяльності, а також культури багатьох поколінь людей.
Відчуття може виникнути лише при безпосередній дії подразника на орган чуття. За своїм походженням відчуття, як і кожне психічне явище, має рефлекторний характер.
Фізіологічні основи відчуттів. Поняття про аналізатор.
Фізіологічною основою відчуттів є нервовий процес, який виникає при дії подразника на адекватний йому аналізатор.
Кожний аналізатор складається з 3-х частин (Рис. 2.1.1.):
1) периферійний відділ, або рецептор (від лат. "приймач");
2) чутливі нерви (аферентні, провідникові шляхи);
3) мозковий (центральний відділ).
Аналізатор - анатомо-фізіологічний апарат, спеціалізований для прийому впливів певних подразників із зовнішнього та внутрішнього середовища і переробки цих відчуттів
Дія подразника на рецептор викликає нервовий імпульс, який певними нервовими шляхами передається до кіркових клітин аналізатора. Відповідна ж реакція передається по іншому (руховому) нерву. Мозкова частина - вищий відділ аналізатора. Саме тут і виникає відчуття.
Рис. 2.1.1. Виникнення відчуттів
Всі відділи аналізатора працюють як єдине ціле. Органічні порушення будь-якої частини аналізатора - периферійної, провідникової чи центральної-спричинюють сліпоту, глухоту або втрату нюху, смаку, залежно від того, який аналізатор порушено. Якщо порушується лише центральна частина аналізатора, виникає нерозуміння почутого, побаченого, хоча відчуття світла чи звуку існує.
Чутливість, тобто здатність мати відчуття, в елементарних проявах вроджена і є безумовно-рефлекторною. Дитина, яка щойно з'явилася на світ, уже реагує на зорові, звукові та деякі інші подразники. Але все багатство людських відчуттів є результатом розвитку й виховання. Фізіологічні механізми високої чутливості до звуків рідної мови, до гами різнокольорових та музичних тонів формуються і розвиваються за життя шляхом утворення
Рис. 2.1.2. Схема представництва аналізаторів у корі
нових нервових зв'язків. Отже, діяльність аналізатора є умовно - рефлекторною.
Фізіологічний механізм відчуттів представництва може бути охарактеризований як механізм аналізаторів у корі умовно-рефлекторної діяльності аналізаторів, який виникає на базі обмеженої кількості безумовних рефлексів. У першосигнальні механізми відчуттів людини включається діяльність другої сигнальної системи.