4.6. Безпека в надзвичайних ситуаціях

Об’єктами класифікації у ДКНС є надзвичайні ситуації, які визначаються як порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинені аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження чи іншою небезпечною подією, що призвели до загибелі людей та значних матеріальних втрат.

Перелік основних джерел небезпеки, які притаманні потенційно небезпечним об'єктам на підприємстві Здолбунівська регіональна філія ТзОв «Гаруда»

Технологічне обладнання, пов'язане з використанням, виготовленням, переробкою, зберіганням або транспортуванням небезпечних речовин.

Технологічне обладнання, пов'язане з використанням, виготовленням, переробкою, зберіганням або транспортуванням самозаймистих та легкозаймистих твердих речовин та матеріалів.

Резервуари, цистерни, балони та інші ємності з небезпечними речовинами.

Балони, контейнери, цистерни та інші ємності із стисненими, зрідженими, отруйними та вибухонебезпечними газами.

Технологічне обладнання термічних цехів і дільниць, електротермічні установки підвищеної та високої частоти.

Аварійні виробничі будови і споруди

Стаціонарне обладнання для вантажно-розвантажувальних робіт, підіймальні споруди

Вибираємо коди НС, що можливі на об’єкті господарської діяльності

Таблиця

Код НС	Назва НС
10000	НС ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ
10100	Аварії (катастрофи) на транспорті
10110	Аварії на транспорті з викиданням (загрозою викидання) небезпечних та шкідливих речовин
10114	Аварії на транспорті із загрозою розливання пально-мастильних матеріалів
10161	Аварії автодорожнього транспорту на шляхах
10200	Пожежі, вибухи
10230	Пожежі, вибухи на транспорті

Згідно з додаток 3 до пункту 13 Методики ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів

Таблиця

Види небезпеки

Вид небезпеки	Ознаки	Регламентуючі документи
Вибухопожежна	Наявність газоподібних, рідких та твердих речовин, матеріалів або їх сумішей, а також окислювачів, які здатні вибухати і горіти за певних умов	ГОСТ 12.1.010-76, ГОСТ 12.1.011-78, ГОСТ 12.1.044-89
Пожежна	Наявність газоподібних, рідких та твердих речовин, матеріалів або сумішей, які здатні підтримувати горіння	СНіП 2.01.05-85, ДСТУ 2272-93, ГОСТ 12.1.004-91, ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва"»
Фізична	Наявність джерел електромагнітних, світлових, акустичних чи інших полів несприятливого діапазону або потужності. Динамічна небезпека, пов'язана з наявністю джерел високих швидкостей руху, у тому числі перемінних (вібрацій)	ГОСТ 12.1.006-84, ГОСТ 12.1.038-82, ГОСТ 12.1.040-83, ГОСТ 12.1.045-84, ГОСТ 12.1.051-90, ГОСТ 12.1.012-90, ДСТУ 3994-2000
Екологічна	Можливість несприятливого впливу на довкілля техногенних і природних факторів, в результаті чого порушується пристосування живих систем до звичних умов існування	Державні санітарні правила та норми ДСанПіН 2.2.7.029-99 від 01.07.99 N 29

Таблиця

Аналіз показників ознак НС та визначення їх порогових значень з використанням. Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій

№/п	Опис ознаки	Одиниця вимірювання показника ознаки	Порогове значення показника ознаки
1. Надзвичайні ситуації у транспортній сфері
1.1.	Загибель, отруєння або травмування людей внаслідок транспортних подій аварій, катастроф, інцидентів, інших подій на транспорті, крім випадків дорожньо-транспортних подій - ДТП) - у випадках пожеж або вибухів	Особа	Загинуло від 3 осіб, госпіталізовано від 10 осіб загинуло від 2 осіб, госпіталізовано від 5 осіб
1.2.	Загибель або травмування людей внаслідок дорожньо-транспортних пригод	особа	Загинуло від 5 осіб, госпіталізовано від 15 осіб
1.4.	Безпосередня загроза життю людей (пасажирам або персоналу транспортних засобів, населенню), що вимагає (призвела до) їх термінової евакуації	особа	Від 50
1.10.	Вибух (пожежа) у рухомому складі транспортного засобу з вибухонебезпечними легкозаймистими), небезпечними хімічними речовинами або нафтопродуктами	Факт	1
1.26	Пожежі (вибухи) на транспорті, для ліквідації яких, окрім сил та засобів відомчої пожежної охорони, залучені додаткові сили та засоби державної пожежної охорони, інших аварійно-рятувальних служб або формувань цивільної оборони	Факт	1
2 Надзвичайні ситуації у виробничій сфері
2.1	Загибель або травмування людей внаслідок аварій, катастроф, отруєнь та нещасних випадків	Особа	Загинуло від 3 осіб, госпіталізовано від 10 осіб

На даному підприємстві при виникненні аварій слід додержуватись правил поведінки і координації дій працівників. Аварії можуть трапитися унаслідок: стихійних лих; допущених прорахунків у проектуванні, будівництві і обладнанні підприємств; введення в експлуатацію промислових об'єктів з великими недоробками і відступами від проектів; прийняттям в експлуатацію вентиляційних систем без випробування на ефективність їх роботи; недоробок по техніці безпеки і охороні праці і т.ін.

Вони можуть бути також наслідком порушення технологічного процесу, несправності електропроводки і недостатнього впровадження надійних систем пожежогасіння.

Аварії виникають і унаслідок необачного поводження з вогнем, металоріжучими, електро- і газозварювальними апаратами, загазованості, запорошеності повітряного середовища вище граничне допустимих норм і нерегулярного проведення їх аналізу.

Крім того, причинами аварії можуть бути: порушення вимог і правил техніки безпеки; низька трудова і технологічна дисципліна; відсутність належного контролю за процесом виробництва і необхідного нагляду за станом будівель, споруд, устаткування, а також несвоєчасне усунення загрозливих ознак їх аварійного стану.

Порушення транспортування і використання вибухопожежонебезпечних матеріалів і хімічних речовин також може призвести до аварій.

Аналіз причин аварій показує, що вони виникають головним чином унаслідок поганої навченості персоналу, допущеної халатності, порушень технологічного процесу виробництва і правил техніки безпеки.

Вивчення причин виникнення аварій і всебічна оцінка ступеня їх небезпечності дасть можливість правильно визначити заходи їх попередження, передбачити необхідні дії по захисту людей і зниженню втрат.

Дії робітників і службовців з ліквідації стихійних лих, виробничих аварій.

Важливим фактором забезпечення безаварійної роботи є вивчення і суворе дотримання всіма інженерно-технічними працівниками і робітниками правил і норм техніки безпеки. Основними заходами по ліквідації наслідків аварій і стихійних лих є: оповіщення робітників і службовців, формувань ЦО і населення, що проживає поблизу об'єкту; екстрена евакуація; комплексна розвідка об'єкту на якому вникла аварія; рятування людей з-під завалів, із оточуючих і ушкоджених будівель і споруд; надання медичної допомоги потерпілим від аварії, вивіз їв у лікувальні установи; гасіння пожеж; локалізація аварій на комунально-енергетичних мережах, перешкоджаючих веденню рятувальних робіт; улаштування проїздів і підходів до місць аварій; руйнування ненадійних конструкцій, розбирання завалів; демонтаж устаткування, що збереглося та якому загрожує небезпека; організація комендантської служби.

Задача кожного працюючого на підприємстві - знати основні правила поведінки при аваріях, вміти діяти в обставинах, що при цьому склалися. Наприклад, існують певні правила і послідовність відключення електроенергії, зупинки транспортуючих пристроїв, агрегатів і апаратів, перекриття сировинних, газових парових і водних комунікацій у відповідності з технологічним процесом і технікою безпеки, порушення яких може погіршити і ускладнити обстановку. Ці правила і послідовність дій треба вивчати, постійно пам'ятати і вміти практично виконувати.

В аварійній ситуації важливою задачею є організація своєчасного оповіщення про аварію. Кожний робітник і службовець будь-якого об'єкту народного господарства повинен вміти користуватися наявними на підприємстві оповіщувачами. Кожний робітник підприємства, пов'язаний з можливою газовою обстановкою, повинен знати способи виклику газорятівників.

Для ліквідації стихійних лих, виробничих аварій і рятування потерпілих на об'єктах народного господарства у першу чергу залучаються спеціальні підрозділи (газорятівників, пожежників і т.ін.), при необхідності можуть залучатися формування ЦО.

З виникненням аварії робітники і службовці, що входять у склад формувань ЦО, зобов'язані негайно прибути на місце збору. Робітники і службовці підприємства, що не входять до складу формувань, повинні бути також готові вести роботи по ліквідації аварії, по спасінню потерпілих на об'єктах.

Ліквідація наслідків стихійних лих і аварій може здійснюватись одночасно на всьому об'єкті або по окремим його ділянкам при наявності достатніх сил і засобів. При цьому починають їх у першу чергу там, де необхідно надати допомогу людям, на ділянках, що являють найбільшу небезпеку.

Перша медична і лікарська допомога надається перш за все потерпілим, що знаходяться у шоковому стані, а також вивільненим з-під уламків, завалів. Вивільнення людей з-під великих завалів провадиться з додержанням особливих заходів перестороги, їм надається невідкладна медична допомога на місці з подальшою евакуацією у лікувальні установи.

Виробничим аваріям звичайно сприяють пожежі, що створюють у деяких випадках найбільшу небезпеку. Обстановка в осередку пожежі може створитися досить складна, особливо при наявності руйнувань, завалів, порушення і навіть припинення водопостачання. Боротьба з вогнем пов'язана із рятуванням людей, якщо частина персоналу підприємства опинилася у зоні, охопленій полум'ям. Наявність у виробництві вибухонебезпечних і швидко займистих матеріалів може погіршити становище. Тому до ліквідації пожежі необхідно залучити технічний персонал підприємства, який добре знає розташування апаратури, що знаходиться під великим тиском, місцезнаходження вибухонебезпечних чи хімічних небезпечних речовин, а також можливості використання стаціонарних засобів пожежогасіння.

У першу чергу локалізують і гасять ті осередки пожежі, які являють перешкоду рятувальним роботам і створюють загрозу подальшого поширення вогню.

Особовий склад формувань пожежогасіння повинен суворо додержуватись правил безпеки, слідкувати за станом будівельних конструкцій, що загрожують обвалом, і не допускати, щоб вогонь оточував працюючих. При сильній задимленості особовий склад, що приймає участь у гасінні пожежі, повинен діяти у протигазах і використовувати інші захисні засоби.

Пожежі впливають на людей дуже сильним психологічним ефектом. Відомо, що паніка серед людей навіть при невеликих пожежах є причиною значних жертв. Знаючи правила поведінки, людина, захоплена цим лихом, у будь-якій обстановці зможе не лише вистояти, урятувати своє життя, але й надати допомогу у рятуванні інших людей, матеріальних цінностей від вогню.

При самопорятунку і рятуванні інших людей у будинках, охоплених вогнем, діяти слід швидко, оскільки основною небезпекою є висока температура повітря, задимлення, можливі обвалення будівельних конструкцій. Палаюче приміщення треба долати, накрившись з головою мокрою ковдрою, цупкою тканиною чи верхнім одягом, крізь сильно задимлене приміщення слід повзти чи рухатись пригинаючись. Двері у задимлене приміщення слід відчиняти обережно, бо швидкий потік повітря викличе спалах полум'я. Ввійшовши у приміщення, де можуть бути люди, слід гукнути їх, відшукуючи потерпілих, треба пам'ятати, що діти від переляку ховаються під ліжко, шафу, забиваються у кутки, в інші місця.

Під час пожеж на людях спалахує одяг. При невеликих ділянках палаючого одягу вогонь може бути погашений шляхом збивання його курткою, головним убором, рукавицею. Не виключено, що у деяких випадках люди в палаючому одязі намагаються бігти. Необхідно зупинити їх, накинувши на таких потерпілих будь-яке полотнище, щільно притуливши його до тіла потерпілого. Цим може бути досягнуте припинення припливу повітря до місця горіння і самогоріння.

При виникненні пожежі на виробництві у першу чергу треба повідомити пожежну команду, а потім сміливо вступати у боротьбу з вогнем, для гасіння пожеж застосовуються: вода, пісок, вогнегасники і інші підручні засоби. Крім цих засобів треба застосовувати підготовлений протипожежний інвентар, пінні, порошкові і вуглекислотні вогнегасники, а також підручні матеріали, що мають вогнегасну дію.

Бензин, гас, різні органічні масла і розчинники, палаючу електропроводку водою гасити не можна. Їх слід гасити за допомогою пінних і порошкових вогнегасників, шляхом засипання піском і землею, а якщо вогнище пожежі невелике - накрити його брезентовим покривалом, важкою тканиною чи одягом, змоченим водою. Палаючу електропроводку гасити можна лише впевнившись, що з неї знята напруга.

Кожний учасник гасіння пожежі на виробництві зобов'язаний слідкувати за станом будівельних конструкцій і технологічного устаткування на об'єкті пожежі і у випадку небезпеки негайно попередити про це всіх учасників гасіння пожежі. Треба бути уважним при наявності обвислих проводів: не з'ясувавши, що провід знеструмлено, слід вважати його під напругою і вживати відповідні заходи безпеки.

На ряді об'єктів господарської діяльності здійснюється виробництво, використання, зберігання, а у деяких районах - і перевезення аварійно хімічно небезпечних речовин (АХНР). Це стосується перш за все підприємств хімічної, нафтопереробної, нафтохімічної та інших споріднених ним галузей промисловості, підприємств, що мають холодильні установки і застосовуючих як хладагент речовини типу аміаку, водопровідних і очисних споруд, що використовують хлор, залізничних станцій, що мають рухомий склад для перевезення АХНР, а також складів і баз з запасами ядохімікатів чи інших аналогічних речовин. Серед АХНР можуть бути: аміак, хлор, окис вуглецю, сірчастий ангідрид, сірковуглець, трихлористий фосфор, фтористий водень та ін.

Унаслідок стихійних лих (наприклад, під час землетрусу, пожежі чи залізничної катастрофи) чи при аварії на виробництві, можливі виливи (викиди) АХНР і пов'язані з ними зараження місцевості і повітря. При цьому не виключені ураження людей, що знаходяться у районах виливу (викиду) АХНР.

Список використаної літератури

1. В.М.Москальова Основи охорони праці. Підручник. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – 672 с.

2. В.А.Батлук, Г.Г.Гогіташвілі, Р.А.Яцюк Охорона праці. Підручник. – Л.: 2005. – 332 с.

3. Закон України №2695 –  від 14.10.1992 «Про охорону праці».

4. Охорона праці в галузі за редакцією Ярошевської В.М. – К., ВДП. 2004.

5. Гіроль М.М., Бернацький М.В., Хомко В.Є. Охорона праці у водопровідно-каналізаційному господарстві.: Навч. посібник /За ред. Гіроля М.М. К.: - ІВНВКП «Укргеліотех», 2010. – 308 с.

6. Керб Л.П. Основи охорони праці. Навчально–методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К. КНЕУ, 2000.-252 с.

7. Русин В.І., Орлов Г.Г. та ін. Охорона праці в будівництві. Інженерні рішення. Довідник. – К.: Будівельник, 1990. – 254 с.

8. Геврик Є. О. Охорона праці: Навч. посібн. – 2-е вид., випр. та доп.– К.: Ніка-Центр, 2005. – 296 с.

9. Гіроль М.М., Семчук Г.М., Прокопчук Н.М., Турченюк В.О., Якимчук Б.Н. Безпека праці в будівництві: Підручник. – Рівне: УДУВГП, 2002. – 293 с.

10. Наказ Держспоживстандарту України № 457 від 11.10.2010 р. «Класифікатор надзвичайних ситуацій ДК 019:2010».

11. Наказ МНС України № 119 від 22.04.2003 р. «Про затвердження Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій».

12. Постанова Кабінету Міністрів України № 956 від 11.07.2002 р. «Порядок ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки».

13. Постанова Кабінету Міністрів України № 554 (із змінами) від 27.07.1995 р. «Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку».

14. Державний класифікатор надзвичайних ситуацій. ДК 019-2001 від 01.03.2002 р.

15. Порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. N 368

16. Постанова Кабінету Міністрів України № 765 (із змінами) від 06.05.2000 р. «Перелік особливо небезпечних підприємств, припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу».