4. Життєвий цикл сім’ї

Найбільший інтерес та увагу і серед науковців, і в популярній літературі викликають дослідження, пов'язані з життєдіяльністю сім'ї — динаміка сім'ї, стадії подружніх відносин і особливості функціонування сім'ї на важливих етапах її розвитку.

Існують різні системи виділення основних етапів життєвого циклу Найбільш відома «система стадій», де в якості однієї ознаки розмежування стадій використовувався факт наявності або відсутності дітей в сім'ї та їх вік.

Найчастіше періодизація базується на зміні місця дітей у сімейній структурі. Р.Норберт виділяє наступні етапи: життя удвох, життя після народження дітей, виховання дітей старшого шкільного віку, відділення дітей від батьків і виховання онуків. А.Баркай виділяє сім'ю без дітей, сім'ю з малими дітьми, сім'ю з дітьми, які відвідують дитячий садок, сім'ю школяра, сім'ю, в якій діти незалежні від батьків, сім'ю, що покинули діти.

Серед російських дослідників найпоширенішою є періодизація сімейного життя Є.К.Васильєвої, яка розглядає життєвий цикл сім'ї також з позицій наявності або відсутності дітей та їх віку:

1. зародження сім'ї: з моменту укладання шлюбу до народження дитини;

2. народження дитини і виховання — закінчується з початком трудової діяльності однієї дитини;

3. закінчення виконання сім'єю виховної функції: з початком трудової діяльності першої дитини до моменту, коли на піклуванні батьків не залишиться нікого з дітей;

4. діти живуть з батьками, і хоча б одна дитина не має власної сім'ї;

5. батьки живуть самі або з дітьми, які мають власні сім'ї.

Якщо розглядати особливості функціонування сім'ї на важливіших етапах її розвитку, то на фазі зародження сім'ї і до моменту появи першої дитини подружжя вирішує ряд завдань. Перш за все — це адаптація подружжя до сімейного життя в цілому і до психологічних особливостей один одного. В цей період завершується (якщо дошлюбні стосунки мали місце) або здійснюється взаємна сексуальна адаптація подружжя. Значні зусилля на даній стадії розвитку сім'ї, як правило, докладаються задля розв'язання проблеми житла та придбання спільного майна. На цьому етапі розвитку сім'ї складаються відносини з родичами, особливо якщо молодята економічно залежні від них.

Опосередковане відображення складності цього процесу — це кількість розлучень, які виникають у цей період, та їх причини. Значна частина молодих сімей розпадається на початку спільного життя. Основними причинами цього є непідготовленість до сімейного життя, незадоволеність побутовими умовами, відсутність власного житла після весілля, втручання родичів у взаємостосунки молодого подружжя.

За початковою стадією сімейного життя в звичайних умовах наступає основний, центральний етап життєвого циклу — сформована зріла сім'я з дітьми. Це період найбільшої активності у сфері побуту і домашнього господарства. У жінок одночасно з тривалістю домашньої праці наростає і її напруженість, стає все складніше поєднувати домашні обов'язки з професійною діяльністю. На даному етапі значно змінюються функції духовного та емоційного спілкування. Перед подружжям стоїть нелегке завдання — зберегти емоційну спільність в умовах, які відрізняються від тих, в яких формувалась сім'я. В умовах завантаженості домашніми і трудовими обов'язками спільність подружжя проявляється більш за все у прагненні допомогти один одному, у взаємному співчутті та емоційній підтримці. На даному етапі особливого значення набуває виховна функція сім'ї: забезпечення фізичного та духовного розвитку дітей відчувається батьками як найбільш важливе завдання.

Для цього періоду розвитку сім'ї характерні різноманітні господарсько-побутові проблеми, які призводять до зниження задоволення сімейним життям. Основні джерела порушень життєдіяльності сім'ї в цей час — це перевантаження подружжя, перенапруга їхніх сил, необхідність перебудови їхніх духовних й емоційних взаємостосунків. На зміну конфліктності та проблемності, що характерно для першого періоду сімейного життя, приходить небезпека «вторинної негативної адаптації» — емоційного охолодження, різні прояви якого (подружні зради, сексуальні дисгармонії, розлучення з причин «розчарування в характері партнера», «кохання до іншої людини» тощо) саме в цей період зустрічаються досить часто. Основні порушення життєдіяльності сім'ї найчастіше призводять до неефективності подружжя або батьків.

Коли діти стають економічно незалежними від батьків і утворюють власні сім’ї, починається завершальний етап життєдіяльності сім’ї. Спроба батьків продовжувати виховання все частіше викликає опір вже самостійних дітей. Зрушення в повсякденному житті пов'язані також з особливостями літнього віку батьків. Фізичних сил усе менше, а значить, збільшується потреба в самоті, більшого значення набуває відпочинок. Водночас члени сім'ї активно беруть участь у домашній праці та догляді за онуками. Нові ролі «бабусь і дідусів» потребують особливо багато сил у перші роки життя онуків. Відбувається перекладання турбот на старше покоління, що обумовлено тими складностями, з якими стикаються діти на перших етапах життя у власних подружніх сім'ях.

Завершення соціально-активного життєвого циклу характеризується закінченням трудової діяльності, виходом на пенсію. Потреба відчути свою необхідність і значущість на цьому етапі починає грати особливо важливу роль.

Виділення етапів життєдіяльності сім'ї може бути пов'язано із статистикою криз у сім'ї. С.Кратохвіл вказує, що в житті сім'ї є свої критичні періоди, і відносить до них 4—6 і 17—25 років спільного життя. Ці періоди сімейних криз досить легко пов'язати із змінами функцій сім'ї та відповідними до них змінами в її структурі. Зазвичай такі зміни викликають більші чи менші складності. П.Босе називає їх нормативними стресорами, тобто труднощами, які притаманні більшості сімей. Він вважає, що на початковому етапі розвитку сім'ї виникають труднощі взаємного пристосування, труднощі з родичами, а на наступних етапах — труднощі організації побуту і виховання дітей.

Так чи інакше кожна сім’я прагне пройти свій життєвий цикл, a її члени неминуче проходять (вдало чи ні) стадії свого сімейно-психологічного розвитку. На сьогоднішній день українськими та російськими соціологами та демографами не розроблено статистичної оцінки щодо поширеності повного, ідеального життєвого циклу сім’ї — невідомі його середня тривалість і тривалість основних стадій. Але ми можемо лише зробити деякі припущення та зауваження щодо реальності сімейного циклу, який змінюється під впливом розлучень, хвороб та смерті одного з членів подружжя.