Матеріали до лекції План лекції

1. Сім’я як базовий соціальний інститут. Сутність сім’ї та шлюбу.

2. Соціальні функції сім’ї.

3. Структура, типи та форми сім’ї.

4. Життєвий цикл сім’ї.

5. Сучасна сім’я та її перспективи.

1. Сім’я як базовий соціальний інститут. Сутність сім’ї та шлюбу

Сім’я є об’єктом дослідження багатьох суспільних наук – соціології, історії, економіки, права, психології, педагогіки, демографії, етнографії тощо. Кожна з цих наук відповідно до свого предмета вивчає специфічні сторони функціонування і розвитку сім’ї. Історія досліджує виникнення сім’ї та її форми у різні періоди історії людського суспільства. Етнографічні дослідження пов’язані з вивченням сім’ї крізь призму різноманітних етнічних особливостей, з урахуванням своєрідності сімейного побуту у минулому та сьогоденні. Для демографії основний інтерес становить питання ролі сім’ї та сімейної структури населення у його відтворенні. Психологія акцентує свою увагу на дослідженні сімейних конфліктів й динаміки розвитку сімейних груп. Педагогіка в основному зосереджується на вивченні виховної функції сім’ї, як одного з важливих факторів формування особистості. Правову науку цікавлять питання правовідносин між подружжям, між батьками та дітьми тощо.

Щодо соціології, то вона зосереджує увагу на аналізі всієї сукупності важливих проблем, пов’язаних із сім’єю як соціальним інститутом. Соціологія сім’ї, як окрема галузь соціології, вивчає формування, розвиток і функціонування сім’ї, шлюбно-сімейних відносин у конкретних культурних та соціально-економічних умовах, а саме: загальні основи та принципи шлюбу та сім’ї; взаємозв’язок сім’ї й суспільства, типи соціальних відносин, що визначають чисельність й структуру сімейної спільноти; зв’язок сім’ї з іншими соціальними спільнотами та сферами соціального життя; мотивація шлюбів й розлучень, а також соціальні та психологічні фактори, які сприяють плануванню сімейного життя, виникненню та подоланню внутрішньо-сімейних конфліктів; історичні типи та форми шлюбно-сімейних відносин, тенденції та перспективи їх розвитку тощо.

Досліджуючи сім’ю як соціальний інститут, соціологи користуються такими основними соціологічними підходами: прибічники інтеракціоністського підходу звертають увагу на взаємодії членів сім’ї; інституціонального – зосереджуються на аналізі типів і форм сімейно-шлюбних відносин; структурно-функціонального – досліджують сім’ю як систему; ситуаційного підходу – акцентують увагу на ціннісних орієнтаціях та виховному потенціалі сім’ї.

Шлюб і сім’я – історично змінні соціальні явища. Для визначення і розуміння їх соціального змісту, зазвичай, наводяться історичні порівняльні дані про типи і форми цих інститутів у різні культурні та історичні епохи.

Аналітичний екскурс в історію походження сім’ї та шлюбу подається у роботі американського дослідника Льюіса Генрі Моргана “Древнее общество”. За автором, який наголошував, що “...сім’я постійно знаходиться в процесі руху і ніколи не залишається незмінною”, в доісторичні часи еволюція шлюбу та сім’ї проходила за такими етапами. Спочатку в суспільстві панували відносини так званого проміскуїтету – невпорядковані статеві зв’язки первісних чоловіків та жінок (40-50 тис. років тому). У статеві відносини могли вступати будь-хто з родичів: кожна жінка могла вступати у близькі стосунки з усіма чоловіками даного гурту, а кожний чоловік – з усіма жінками цього ж скупчення. У період проміскуїтету нормальними вважалися також шлюбні відносини між батьками та дітьми.

Однак усвідомлення шкідливих біологічних наслідків від постійних статевих відносин кровних родичів привело до еволюції даної форми сім’ї, на зміну якої приходить так звана кровноспоріднена сім’я – початкова форма групового шлюбу, при якій статеві відносини заборонялися між родичами різних поколінь і дозволялися між братами та сестрами всіх ступенів споріднення (тобто між двоюрідними й троюрідними). Поступово стало зароджуватись примітивне соціальне регулювання статевого життя первісних людей. Кровноспоріднена сім’я стала переростати в пуналуальну сім’ю, при якій чоловіки (брати) та жінки (сестри), вступаючи у шлюбні стосунки, не обов’язково повинні бути родичами по відношенню один до одного.

Поступово групова сім’я та шлюб трансформуються в парну сім’ю, яка об’єднувала на більш-менш тривалий термін тільки одну подружню пару, але без винятку співжиття, при якому чоловік та жінка мали сексуальні стосунки з декількома партнерами протилежної статі.

Від парного шлюбу людство переходить до нової форми сім’ї та шлюбу: моногамії - стійкого союзу одного чоловіка та однієї жінки, що виключає співжиття. Така форма шлюбу стає практично єдиною формою біологічного виживання популяції людей як на первісному, так і на сучасному етапах розвитку суспільства (більш детально про основні типи та форми сім’ї та шлюбу мова піде окремо).

У соціологічній літературі досить часто підкреслюють розмежування понять «шлюб» і «сім’я».

Прийнято відзначати соціально-правові аспекти шлюбно-сімейних відносин, інституалізацію відносин між чоловіком та дружиною як громадянами держави. Шлюб – це історично нестійка соціальна форма відносин між чоловіком та жінкою, за допомогою якої суспільство впорядковує і санкціонує їхнє статеве життя, встановлює подружні та батьківські права й обов'язки.

Поняття «сім’я» характеризують з точки зору особистісних відносин між подружжям, батьками та дітьми. Сім’я визначається як своєрідна мала, первинна соціальна група, члени якої поєднуються в єдине ціле на основі загальних інтересів, почуттів та прагнень.

Сім’я – це сукупність історично сформованих стійких соціальних норм, санкцій та зразків поведінки, що регламентують відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими родичами. Основу сім’ї складає шлюбний союз між дружиною та чоловіком в тих чи інших формах, санкціонованих суспільством. Однак сім’я не зводиться тільки до юридично оформлених відносин між подружжям, а й включає відносини між батьками та дітьми. Це і придає сім’ї характер важливого соціального інституту. Тому, головними складовими сім’ї вважають:

1. шлюбні зв’язки або кровне споріднення між усіма членами сім’ї;

2. колективне проживання в одному приміщенні (місце проживання);

3. спільний сімейний бюджет та спільність побуту, що забезпечує основні засоби існування.

У традиційних суспільствах "спільність побуту" означало, як правило, зовнішньо-сімейний розподіл праці в рамках привласницьких та відтворюючих форм господарства (мисливства, рибальства, збиральництва, скотарства і землеробства). У сучасному суспільстві члени сім’ї, як правило, не зв'язані участю у спільному виробництві. Кожен з них має своє джерело доходів, самостійно приймає учать в одній з галузей суспільного господарювання. І тому найважливішими ознаками сім’ї на даному етапі є спільний бюджет, що охоплює значну частину особистих (індивідуальних) доходів та спільне вирішення побутових проблем (готування їжі, придбання нерухомості, автомобілю, товарів тривалого користування тощо).

Соціальна потреба появи інституту сім’ї обумовлена необхідністю продовження людського роду. Здатність сім’ї здійснювати первинну соціалізацію та виховати дітей, формуючи тим самим у них індивідуальну та суспільну свідомість, забезпечує освоєння культурних цінностей, передачу з покоління в покоління навичок і норм поведінки людей у даному суспільстві.

Сім’ї, як і кожному соціальному інституту, для успішної діяльності необхідна сукупність визначених ресурсів. До сімейних ресурсів відносять:

1. любов і почуття обов’язку між батьками та дітьми;

2. матеріальна забезпеченість;

3. розумне використання влади членами сім’ї для подолання внутрішньо-сімейних конфліктів.

У будь-якому суспільстві сім’я має суперечливий характер. З одного боку, це соціальний інститут, з іншого боку – мала соціальна група, що має свої закономірності функціонування та розвитку. Звідси її залежність від існуючого суспільного ладу, економічних, політичних, релігійних відносин і одночасно – відносна самостійність.

Сутність сім’ї виражається через такі поняття, як функції сім’ї, її структура та рольова поведінка її членів. У залежності від еволюції суспільства та зміни вимог, пропонованих до цього соціального інституту, змінювалися як зміст сім’ї, так і її соціальні функції.