12. Випробування при прийнятті на роботу.

Відповідно до ст.26 КЗпП України, випробування при прийнятті на роботу встановлюється з метою перевірки відповідності працівника роботі, на яку він приймається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі чи розпорядженні про прийом на роботу. За цієї умови роботодавець перевірятиме, чи може працівник виконувати роботу, на яку наймається, наскільки ефективно і якісно вій її виконуватиме, чи дотримуватиметься він правил внутрішнього трудового розпорядку.

Якщо сторони дійшли згоди про встановлення випробування, то вони ж домовляються і про його конкретний строк. Ст. 27 КЗпП України зокрема визначає, що загальний термін випробування не повинен перевищувати 3 місяці, а для робітників - 1 місяць. В окремих випадках, за погодженням з відповідним комітетом профспілки, строк випробування може бути і більшим, але при цьому він не повинен перевищувати 6 місяців. Законодавством можуть встановлюватись й інші терміни. Так, для державних службовців випробувальний строк встановлено до 6 місяців.

У період випробування на працівника повністю поширюється законодавство про працю, тобто він користується усіма трудовими правами і на нього покладаються обов’язки, визначені трудовим законодавством, колективним і трудовим договором.

Якщо протягом строку випробування виявлено невідповідність працівника виконуваній роботі, то роботодавець до закінчення цього терміну має право звільнити його з роботи. Однак, якщо термін випробування закінчився і працівник продовжує працювати, а роботодавець не ставить питання про припинення трудового договору, то згідно зі статтею 28 КЗпП, вважається, що випробуван­ня витримане і жодних додаткових наказів не видається. Трудові відносини тривають дальше.

13. Строковий трудовий договір, порядок укладення та припинення.

Трудове законодавство обмежує застосування строкових трудових договорів. Укладаючи їх, працівник бере на себе зобов'язання працювати на підприємстві протягом конкретного терміну. Такий трудовий договір може укладатися на будь-який строк, визначений за взаємною згодою сторін.

Стаття 23 КЗпП України встановлює правило, згідно з яким строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника. Та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Укладений на певний термін трудовий договір може бути припинений по спливу його строку, якщо закінчився зазначений у ньому термін або наступив юридичний факт, з настанням якого було пов'язане його закінчення, або завершилося виконання визначеної у договорі роботи. Він вважається припиненим, якщо сторони за взаємною згодою не поновлять його на новий термін. Пунктом 2 статті 36 КЗпП України визначено, що в разі, якщо трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення, то договір вважається таким, що укладений на невизначений строк.

Якщо строковий трудовий договір був переукладений один або декілька разів, то він вважається укладеним на невизначений строк. Це правило не поширюється на випадки, коли відповідно до ст. 23 КЗпП України укладення строкового трудового договору є обов'язковим.