27.. Відсторонення від роботи: поняття та підстави застосування.

Від припинення трудового договору необхідно відрізняти відсторонення працівника від роботи.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов'язків за рішенням уповно­важених на це компетентних органів, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його викликали.

Ст. 46 КЗпП України передбачає правило, за яким працівник може бути відсторонений від роботи роботодавцем без збереження заробітної плати при появі його на роботі у нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп'яніння; при відмові або ухиленні від обов'язкових медичних оглядів, навчання інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Спеціальним законодавством встановлено додаткові підстави для відсторонення окремих категорій працівників від роботи. Так, статтею 147 Кримінально - процесуального кодексу України передбачено, що у випадку притягнення посадової особи до кримінальної від­повідальності за посадовий злочин слідчий зобов'язаний відсторонити її від займаної посади. Про відсторонення цієї особи від роботи слідчий приймає постанову. Відсторонення від роботи проводиться з санкції прокурора або його заступника. Посадова особа також може бути відсторонена від роботи, якщо їй інкримінується кримінальна відповідальність не за посадовий злочин, але вона в силу зайняття нею відповідної посади може негативно впливати на хід досудового чи судового слідства. Таке відсторонення так само здійснюється без збереження заробітної плати. При винесенні виправдувального вироку або при припиненні кримінальної справи щодо особи, яку було відсторонено від роботи, їй виплачується середній заробіток за весь час відсторонення за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно зі Законом України "Про державну службу", державний службовець може бути відсторонений від виконання повноважень за посадою зі збереженням заробітної плати, якщо невиконання чи неналежне виконання ним службових обов'язків, призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян.

Підставою для відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою може бути і факт проведення щодо нього службового розслідування.

28.. Трудові спори: поняття та органи, що розглядають трудові спори.

Під трудовими спорами слід розуміти неврегульовані в результаті взаємних переговорів протиріччя, які виникають з приводу застосування або зміни умов праці. Вони розглядаються в порядку, передбаченому трудовим законодавством.

Згідно з чинним законодавством індивідуальні трудові спори розглядаються такими органами:

1) комісіями з трудових спорів (КТС);

2) місцевими судами.

За загальним правилом, індивідуальні трудові спори вирі­шуються судом після їх розгляду у КТС. При цьому необхідно пам'ятати, що Конституція України надає право кожному громадянину безпосереднього звернення до суду за захистом порушеного права і працівник може звертатися безпосередньо до суду, обминаючи КТС.

КТС обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менше 15 осіб у складі голови, його заступників, секретаря комісії та інших членів. Цими ж зборами (конференцією) визначається порядок обрання, чисельність і строк повноважень комісії.

Працівник має право звернутись до КТС у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. По справах про стягнення заробітної плати термін звернення не обмежений. Комісія зобов'язана розглянути трудовий спір протягом десяти днів з моменту реєстрації заяви. Спір розглядається у присутності працівника, який подав заяву, представника профспілкового органу або адвоката (за бажанням працівника) і представника роботодавця. Відсутність працівника можлива лише за його письмовою згодою, але, якщо ж він або його представник не з'явилися, розгляд заяви відкладається.

Рішення приймається більшістю голосів. У рішенні вказується особа чи орган, який звернувся в комісію, суть спору, його вмотивоване вирішення та деякі інші реквізити, зазначені в статті 227 КЗпП. Засідання КТС вважається правомочним, якщо на ньому були присутні не менше двох третин від загальної кількості обраних членів.

Виконання рішення здійснюється роботодавцем протягом 3 днів після закінчення десятиденного строку, передбаченого для його оскарження.

У разі недотримання вимог закону щодо виконання рішення, КТС видає працівнику посвідчення, що має силу виконавчого листа. Строк подачі посвідчення до державної виконавчої служби – 3 місяці. Таке посвідчення про результати вирішення спору не видається, якщо працівник або роботодавець вернулися із заявою про вирішення трудового спору до місцевого суду.

У місцевих судах розглядаються відповідно до ст.231 КЗпП і в порядку, передбаченому главою XV цього кодексу, трудові спори за заявами:

1. працівника чи роботодавця, коли вони не згідні з рішенням комісії з трудових спорів підприємства, установи, організації (підрозділу);

2. прокурора, якщо він вважає, що рішення КТС суперечить чинному законодавству, у випадках, коли він може згідно зі законодавством звертатися до суду.

Безпосередньо в місцевих судах розглядаються трудові спори за заявами:

1. працівників підприємств, установ, організацій, де комісії з трудових спорів не обираються;

2. працівників про поновлення на роботі не залежно від підстав припинення трудового договору, про зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних в ч. З ст.221 і в ст.222 КЗпП;

3. керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділу та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, керівних працівників, які обираються або призначаються на посади органами державної влади і управління, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладення дисциплінарних стягнень за винятком спорів працівників, вказаних в ч. З ст.221 і в ст.222ї КзпП;

4. роботодавця про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації (трудо­вий спір за заявою працівника про відшкодування шкоди, заподіяної йому власником, розглядається у КТС і лише після цього в суді);

5. працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено роботодавцем і профспілковим органом підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав.

Безпосередньо в місцевих судах розглядаються також спори про відмову у прийнятті на роботу:

1) працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;

2) молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку направлені на роботу на під­приємство, в установу, організацію;

3) вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а також одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років;

4) виборних працівників після закінчення строку повноважень;

5) інших осіб, з якими роботодавець відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір, наприклад, інвалідів і неповнолітніх, направлених на роботу в рахунок броні, осіб, які були звільнені у зв'язку із направленням, на роботу за кордон, призовом, на строкову або альтернативну (невійськову) службу і повернулись після закінчення цієї роботи чи служби.

Звернення до місцевого суду зі заявою про вирішення трудового спору можливе протягом 3 місяців з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (як і в строках звернення до КТС), а у справах про звільнення-в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Щодо питань стягнення з працівника суми матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, орга­нізації, то власник (уповноважений ним орган) може звернутися до суду протягом 1 року з дня виявлення шкоди. Такий же строк передбачений і при зверненні до суду вищого органу або прокурора. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду без обмеження будь-яким строком.