
- •1. Поняття, предмет, метод, система трудового права.
- •2. Принципи трудового права: поняття та загальна характеристика.
- •3. Загальна характеристика джерел трудового права.
- •4. Поняття колективного договору та порядок його укладення.
- •Закон України "Про зайнятість населення" від 05.07.12 № 5067
- •Закон України "Про зайнятість населення" від 05.07.12 № 5067
- •До початку роботи роботодавець зобов'язаний:
- •Суміщення відрізняється від сумісництва за наступними ознаками:
- •12. Випробування при прийнятті на роботу.
- •13. Строковий трудовий договір, порядок укладення та припинення.
- •14. Контракт як особливий вид трудового договору.
- •15. Поняття та класифікація підстав припинення трудового договору.
- •16. Порядок припинення трудового договору з ініціативи працівника.
- •17. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (основні та додаткові підстави).
- •18.. Охарактеризувати додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
- •20.. Поняття робочого часу та його види.
- •21.. Поняття скороченої тривалості робочого часу та неповного робочого часу, в чому розбіжність цих двох видів робочого часу.
- •22.. Надурочні роботи: порядок застосування та обмеження, щодо застосування надурочних робіт.
- •23.. Поняття та види часу відпочинку.
- •25.. Поняття та види дисциплінарних стягнень.
- •26.. Поняття матеріальної відповідальності, підстави та умови її виникнення.
- •27.. Відсторонення від роботи: поняття та підстави застосування.
- •29.. Охорона праці неповнолітніх.
- •30. Охорона праці жінок.
25.. Поняття та види дисциплінарних стягнень.
КЗпП визначено два види дисциплінарних стягнень: догана та звільнення. Перелік дисциплінарних стягнень загального характеру є вичерпним.
У законодавстві про працю немає обмежень щодо підстав та періодичності застосування догани як дисциплінарного стягнення. Звільнення працівника як вид дисциплінарного стягнення та підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця може застосовуватись у випадках, прямо передбачених ст. 40 КЗпП. Дисциплінарні стягнення накладаються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) цього працівника. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одне дисциплінарне стягнення.
Право вибору конкретного виду дисциплінарного стягнення належить роботодавцю. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і попередню роботу працівника.
Ст. 152 КЗпП передбачає право роботодавця не застосовувати до працівника заходи дисциплінарної відповідальності, а передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу. Якщо до працівника були застосовані засоби громадського впливу, роботодавець не мас права накладати дисциплінарне стягнення. Громадські стягнення враховуються поряд з дисциплінарними при звільненні з підстав, зазначених в п. З ст. 40 КЗпП, за умови додержання строків, передбачених ст. 148 КЗпП.
Роботодавець застосовує дисциплінарне стягнення до працівника, який перебуває з ним у трудових відносинах.
Дисциплінарне
стягнення застосовується роботодавцем
безпосередньо за виявленням проступку,
але не пізніше одного місяця
з дня його виявлення, не рахуючи часу
звільнення працівника від
роботи у зв'язку з тимчасовою
непрацездатністю або перебування
його у відпустці. Цей місячний термін
визначається у кожному конкретному
випадку: з останнього дня прогулу при
тривалому прогулі; з моменту вступу в
силу вироку суду про факт вчинення
розкрадання за місцем роботи тощо.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
До
застосування дисциплінарного стягнення
роботодавець повинен зажадати від
порушника письмові пояснення. Відмова
працівником дати письмове пояснення
не служить підставою для неможливості
застосування роботодавцем дисциплінарного
стягнення.
У такому випадку роботодавець повинен
скласти акт про зміст
дисциплінарного проступку та відмову
працівником дати пояснення з посиланням
на свідків. Акт про відмову від пояснення
буде належним доказом про додержання
законодавчо встановленого порядку
звільнення при виникненні спору щодо
правомірності застосування дисциплінарного
стягнення.
Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника, як ми вже зазначали, не застосовуються. Дострокове зняття дисциплінарного стягнення може вважатись своєрідним засобом заохочення до такого працівника. КЗпП не визначає мінімального терміну зняття дисциплінарного стягнення; воно може бути знято достроково в будь-який момент. Працівник, з якого знято дисциплінарне стягнення, вважається таким, на якого не накладали дисциплінарне стягнення.
Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.
Накладення дисциплінарного стягнення оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця та повідомляється працівникові під розписку. Строк повідомлення не встановлений КЗпП, однак "Типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку" визначено триденний строк повідомлення працівника з моменту підписання наказу.
Працівник має право оскаржити застосування до нього заходів дисциплінарного стягнення, якщо вважає таке застосування неправомірним. Недотримання роботодавцем гарантій працівника при накладенні на нього дисциплінарного стягнення (належні правові підстави притягнення до відповідальності; належний суб'єкт; вичерпний перелік дисциплінарних стягнень; законодавче врегулювання порядку накладення дисциплінарного стягнення) має правовим наслідком визнання судом незаконності накладення дисциплінарного стягнення.