
- •1. Поняття, предмет, метод, система трудового права.
- •2. Принципи трудового права: поняття та загальна характеристика.
- •3. Загальна характеристика джерел трудового права.
- •4. Поняття колективного договору та порядок його укладення.
- •Закон України "Про зайнятість населення" від 05.07.12 № 5067
- •Закон України "Про зайнятість населення" від 05.07.12 № 5067
- •До початку роботи роботодавець зобов'язаний:
- •Суміщення відрізняється від сумісництва за наступними ознаками:
- •12. Випробування при прийнятті на роботу.
- •13. Строковий трудовий договір, порядок укладення та припинення.
- •14. Контракт як особливий вид трудового договору.
- •15. Поняття та класифікація підстав припинення трудового договору.
- •16. Порядок припинення трудового договору з ініціативи працівника.
- •17. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (основні та додаткові підстави).
- •18.. Охарактеризувати додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
- •20.. Поняття робочого часу та його види.
- •21.. Поняття скороченої тривалості робочого часу та неповного робочого часу, в чому розбіжність цих двох видів робочого часу.
- •22.. Надурочні роботи: порядок застосування та обмеження, щодо застосування надурочних робіт.
- •23.. Поняття та види часу відпочинку.
- •25.. Поняття та види дисциплінарних стягнень.
- •26.. Поняття матеріальної відповідальності, підстави та умови її виникнення.
- •27.. Відсторонення від роботи: поняття та підстави застосування.
- •29.. Охорона праці неповнолітніх.
- •30. Охорона праці жінок.
21.. Поняття скороченої тривалості робочого часу та неповного робочого часу, в чому розбіжність цих двох видів робочого часу.
Скорочений робочий час характеризується певними ознаками, закріпленими у КЗпП, а саме:
* перелік працівників, які можуть працювати на умовах скороченого робочого часу, вичерпно передбачений у законодавстві. Разом з тим, роботодавець має право (але не зобов'язаний) вийти за рамки законодавства та надати можливість окремим працівникам виконувати роботу на умовах скороченого робочого часу за рахунок прибутку;
* скорочена тривалість робочого часу є нормальною та максимально допустимою нормою робочого часу для працівників, які мають право на такий вид робочого часу;
* суб'єкти, умови та порядок застосування скороченого робочого часу є обов'язковими для роботодавця і не залежать від волі працівників;
* виконання роботи на умовах скороченої тривалості робочого часу не звужує обсяг трудових прав працівників (не впливає на розмір заробітної плати, тривалість відпусток тощо).
Норма скороченого робочого часу не є однаковою та диференціюється законодавцем залежно від суб'єктів та умов праці (ст. 51 КЗпП).
Право на скорочену тривалість робочого часу закріплене для неповнолітніх працівників. Для осіб віком від 16 до 18 років норма робочого часу складає не більше 36 годин на тиждень, а для тих, що не досягли 16 років - 24 години на тиждень. Така ж тривалість робочого часу передбачена для учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул. Тривалість робочого часу для неповнолітніх працівників, які здійснюють роботу під час навчання, не може перевищувати половину відповідних максимальних норм скороченого робочого часу (наприклад, для осіб віком до 16 років - 12 годин на тиждень).
Скорочений робочий час передбачений також для працівників, зайнятих на роботах з особливо шкідливими умовами праці. Норма робочого часу для цієї категорії працівників не може перевищувати 36 годин на тиждень та диференціюється залежно від виду виконуваної роботи, займаної посади чи професії. Перелік таких робіт і тривалість їх виконання визначений "Переліком виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001р. № 163. Правила застосування вказаного Переліку регулює "Порядок застосування Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня", затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 23 березня 2001 року № 122. Назви професій і посад керівників, фахівців, службовців та робітників, передбачених у Переліку, вказані відповідно до "Класифікатора професій", затвердженого наказом Держстандарту України від 27 липня 1995 року №257 (зі змін, та доп.).
Перелік є обов'язковим для застосування на всіх підприємствах, де використовуються визначені види виробництв, цехів, робіт, професій та посад, не залежно від відомчого підпорядкування цих виробництв, цехів, а також від форм власності підприємств, організацій і установ.
Право на скорочену тривалість робочого часу мають також інваліди 1-шої та 2-гої груп, які працюють на підприємствах, у цехах та на дільницях, призначених для використання праці цих осіб. Скорочена тривалість робочого часу для цієї категорії працівників становить 36 годин на тиждень (Постанова Ради Міністрів СРСР "Про заходи щодо подальшого вдосконалення використання праці пенсіонерів та інвалідів у народному господарстві і пов'язаних з цим додаткових пільг ").
Неповний робочий час. На відміну від скороченого, неповний робочий час встановлюється за погодженням між працівником та роботодавцем. Така домовленість між сторонами трудового договору може бути як безпосередньо при прийнятті на роботу, так і згодом, в період роботи; на певний термін і без зазначення такого терміну.
Трудовим законодавством передбачено категорії працівників, яким роботодавець зобов'язаний встановити неповний робочий час на їх прохання. Так, на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину - інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікою, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий час (ст.56 КЗпП). Відмова роботодавця забезпечити таке право може бути оскаржена до органів, уповноважених розглядати трудові спори.
Неповний робочий час застосовується зазвичай для працівників, що працюють за сумісництвом.
Розрізняють декілька видів неповного робочого часу:
* неповний робочий тиждень (скорочення кількості робочих днів протягом робочого тижня);
* неповний робочий день (скорочення тривалості робочого дня без скорочення кількості робочих днів у тижні);
* поєднання обох попередніх (наприклад, два робочі дні в тиждень по три години щодень).
Робота на умовах неповного робочого часу не звужує обсягу трудових прав працівників. Вони мають право на відпочинок, право на допомогу в разі тимчасової непрацездатності тощо. Лише оплата праці в цьому випадку проводиться пропорційно відпрацьованому часу при почасовій формі оплати праці або ж залежно від виробітку - якщо встановлено відрядну форму оплати праці.