2.3. Єдність шрифтових, пробільних, декоративних та зображальних елементів

Елементи оформлення журналу можна розподілити на такі основні групи: шрифтові, пробільні, декоративні та зображальні. Будь-яка складова журналу належить до однієї з цих груп. Наприклад, лінійки належать до групи декоративних елементів, діаграма — до зображальних, назва рубрики — до шрифтових. Н. Гончарова [12] користується більш детальною класифікацією, наприклад, до різних груп відносить текстові та титульні шрифти, тонові та штрихові ілюстрації, таблиці. "Елемент оформлення — одна з складових частин зовнішньої форми періодичного видання, якій властива певна функція при передаванні змісту і має власне призначення та ряд специфічних ознак, які дозволяють виділити даний елемент з усієї системи оформлення. До елементів оформлення відносять, наприклад, текстовий шрифт, міжколонкові пробіли, лінійки тощо" [12, с. 5].

Коротко охарактеризуємо роль кожної групи елементів оформлення журналу. Велике значення в архітектоніці журнального видання має "повітря", тобто пробільні елементи. Простір значно пожвавлює композицію журналу, він присутній на кожній сторінці, розвороті, всередині журналу та навколо кожного його елемента, на фоні білого будується модель журналу. В усіх періодичних виданнях знаходимо такі види пробілів, як міжлітерні, міжслівні, міжрядкові, міжколонкові, навколо заголовків, резюме, колонтитулів, зображальних елементів і підписів, поля.

Текст і зображення сприймаються по-різному. Розгляд фотографії потребує більшого часу для сприйняття, рух очей від ковзання текстовими рядками переходить на складніший рух, що диктується змістом зображення, його композиційним ладом, простором і часом. Тому дослідники журнального оформлення приділяють багато уваги художнім та естетичним якостям зображальних матеріалів і їх взаємодії з іншими елементами сторінки, зокрема з текстом. Активність, з якою увага читача переключається з тексту на зображення, повертається до тексту, має різну міру. Зображальний матеріал збагачує композицію журналу. Просторово зображення або локалізується, відокремлюється від текстових та інших елементів різко окресленим форматом, рамкою, проміжками, або включається в загальний простір розвороту.

Хоча фотографія статична, але в ній присутні простір і час, спрямованість щодо текстового матеріалу. Приміром, малюнок з рухом на текст надає всьому матеріалу особливого значення, утворює повільний перехід із зображення на текст, при спрямованості зображення від текстового матеріалу виникає протилежне, навіть негативне відчуття.

Тексту і зображення в журналі нерівнозначні. По-перше, зображення може бути самостійним матеріалом, навіть коли воно ілюструє текст. По-друге, контрастуючи із сірим полем тексту, зображення привертає увагу читача до всієї сторінки, текстового повідомлення, розташованого біля нього. Сучасна семіологія протиставляє зображення і слово, обґрунтовуючи це тим, що вони є різними знаками за онтологією . У знаковому розумінні текст визначається як символ, зображення – як ікон. Зв’язки ікон та символа з відповідними об’єктами відрізняються. Символ подібний до об’єкта, ікон же служить знаком «лише тому, що йому трапилося бути схожим на свій об’єкт» [45]. Символ цієї подоби не має і здійснює свої знакові функції незалежно від подібності чи аналогії зі своїм об’єктом і так само незалежно від фактичного зв’язку з ним. Зображення пов’язане зі словом передусім відношеннями внутрішнього споріднення та взаємодоповнення, і вже потім – контрастом та протидією.

У ритмічному ряді зображальних та текстових матеріалів велике значення мають їх розміри, розташування на сторінці, кількість, однорідність або різнорідність. Розмір зображальних матеріалів, їх масштабне відношення до інших ілюстрацій і тексту вказує на ступінь важливості, створює ритм. Шрифт при об’єднанні з зображенням, отримує третій вимір, йде у глибину сторінки. Ритміка тексту і зображення, інтонаційна і пластична виразність шрифту об’єднуються у складне ціле. До ритмічних властивостей тексту й заголовка належить щільність шрифту. Чергування літер і проміжків встановлюється відповідно до композиційної цілісності слова чи рядка, ритмічна організація підпорядковується значенню та змісту. Шрифт може бути статичним або динамічним, декоративно-орнаментальним або чіткої геометричної форми.

В.Скоробогатько пише, що в архітектоніці журналу неабияку роль відіграє логічний зв’язок зображення із текстом і заголовними компонентами [34, с. 17]. Приміром, у журналі «Cosmopolitan» незамкнений малюнок оточений двома різними текстовими матеріалами, заголовки обох цих матеріалів розташовані поверх зображення. У такому випадку неможливо зрозуміти, якої з цих статей стосується малюнок – чи обох одночасно. Навіть складається враження, що один із цих матеріалів підпорядкований іншому.

У структурі журналу властивості, подібні до зображення, мають більшість декоративних елементів (підкладки, рамки). У журналі «Joy», приміром, зображальні елементи нерідко об’єднуються з лідом рамкою, підкладкою, вивороткою. Таке оформлення змушує розглядати зображення та лід як єдиний зображальний елемент, хоча тексту в ньому більше, ніж зображення. Взагалі досить часто текстові блоки на підкладці за архітектонічним призначенням подібні до зображальних. Так само, як і рекламні оголошення. Хоча більшість із них має зображальні елементи, але навіть текстова реклама наповнена кольором та темними плямами, що робить її подібною до зображень.

Важливе значення для формування журнальної сторінки має рівновага графічних плям. На сторінках насамперед привертають увагу зображення і заголовки великих публікацій, які й розглядаються як графічні плями. У журналах «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» заголовки середніх і дрібних матеріалів, набрані шрифтами напівжирних і жирних накреслень, виглядають як лінії. Підкреслюють такі заголовки жирними лінійками, і це доповнює їх. Фотографії розташовують таким чином, щоб вони врівноважували одна одну. В деяких випадках рівновага досягається встановленням великих заголовків. Графічні плями, утворені зображальними елементами, обов’язково врівноважуються одна з одною, а також білими і чорними ділянками заголовних комплексів.

Є певний зв’язок при розміщенні зображальних елементів та заголовків – фотографія в куті сторінки завжди врівноважується заголовком, текстом жирної насиченості в рамці або іншими графічними засобами. Штрихові зображення врівноважуються повітрям у заголовках: їх складають світлими шрифтами з максимальними проміжками між рядками, додають білий простір поряд із заголовком виключкою. Це створює гармонійне візуальне поєднання.

Якщо заголовок стоїть посередині текстового матеріалу, ілюстрація розташовується ліворуч або праворуч від заголовка на нерівну кількість шпальт у єдиному блоці із заголовком, як, наприклад, публікації «Подивись,як виглядають наші героїні!» у журналі «Elle» за вересень 2013року [53] . Є такі способи взаємодії тексту та зображення, при яких ілюстрація стає не стільки графічним об’єктом, скільки цілісною образною моделлю, що дає читачеві складне завдання свого розшифрування та прочитання. Її стосунок до тексту виявляється далеко не однозначним. У журналі «Cosmopolitan» за березень у рубриці «Краса» матеріал має незамкнене зображення у вигляді сходинок і текст обрамляє його з усіх боків, що передає рух зображення на текст.

Властивості простору сторінки стають відчутнішими завдяки графічним елементам, розташованим на ній. Вони дають змогу відчути масштабність розмірів, протяжність і глибину білого. З іншого боку, графічна композиція не існує поза тією площиною, на якій розташована. Взаємозв’язок графічного елемента з площиною аркуша найяскравіше відчувається при порівнянні сторінок із зображеннями однакового розміру, але різної конфігурації. Замкнена прямокутна фотографія створює відчуття недостатньої наповненості білого поля сторінки, а силуетна конфігурація навіть малого розміру зв’язує з площиною аркуша і заповнює його [35] .

Замкнена у своєму просторі фотографія вписується в композицію розвороту силуетом прямокутника, повторює пропорціями і розміром шпальту – щоб уникнути зорової переваги «плями» зображення. Внутрішній простір зображальних елементів складного нерівного силуету начебто входить у структуру розвороту.

Проміжки стягуються навколо зображення через властивість сприйняття будь-якого елемента як контрасту до фону, предмета у просторі. Тому всі графічні елементи вступають у зв’язок з простором паперу застосуванням зображально-плас­тич­них та композиційних засобів: формою, пропорціями, розмірами, розта­шуванням щодо тексту й у просторі сторінки, проміжками.

Композиційне рішення проблеми розташування елементів журнальної форми полягає у врівноваженні графічної плями смуги набору на сторінці, пошуку гармонійного відношення між графічними елементами, текстом та полями. Варіанти вирішення цієї проблеми (геометричний, математичний і візуальний) подані в літературі так само, як і метод визначення шпальти набору і полів засобом динамічного і пропорційного членування відрізків і площин. Будь-яка журнальна сторінка має акцент, головний матеріал, що є одночасно і графічною домінантою. Нерідко зорово-значеннєвим центром на сторінці виступає фотографія [12, с. 4].

Якщо на сторінці лише один графічний елемент, він замикає на собі увагу глядача, і важливим є місце цього елемента, тобто зоровий центр, а потім розміри і характер. Тому для журналів з малою кількістю зображень, текстовими матеріалами на всю сторінку велике значення мають пробільні та декоративні елементи. Зоровим центром у такому випадку може стати вріз на підкладці або заголовок у рамці посередині тексту. Навпаки, журнальні сторінки з різнохарактерним зображальним та шрифтовим матеріалом мають зорово неоднорідну смугу набору.

Коли на журнальній сторінці кілька зображальних матеріалів, її композиція стає складно організованою, об’єднує велику кількість різноманітних елементів: зображення, текстівки, заголовки, основні та додаткові тексти, рубрикаційні елементи, які групуються не за принципом композиційно-просторової єдності, а за значеннєвими зв’язками, функціональним призначенням, доцільністю.

У композиції з двома зображеннями зоровий центр установлюється залежно від мети: рівномірний розподіл уваги або переважання одного з них. Для цього використовуються шрифтові виділення, симетрія або асиметрія, контраст, пропорційні відношення. Збільшення кількості елементів потребує впорядкування, визначення зв’язків між ними, а отже, розподілу уваги й руху погляду читача між усіма складниками. Впорядкування багатоелементних журнальних сторінок можливе лише при чітко розробленій системі рубрикації, композиційно-графічному моделюванні, коли визначено склад елементів і їх значеннєві, архітектонічні та функціональні зв’язки.

Прикладом упорядкованого оформлення, постійних зв’язків між усіма архітектонічними елементами є журнал «Cosmopolitan»: кожна сторінка має два матеріали з власними фотографіями приблизно однакових розмірів. Якщо розворот містить фотодобірку, то всі зображення однорідні, пояснювальний текст однакового обсягу. Зображальні елементи займають приблизно 15% формату набору, а у фотодобірці відношення зображальних та текстових елементів інше – 53% зображальний матеріал, 25% – текстовий.

Композицію видання становить специфіка використання архітектонічних елементів, розміщення та співвідношення текстової інформації одночасно із зображальною, яка формує контент засобу масової інформації. Композиційне та графічне моделювання самі собою покликані розробити композиційно-графічну модель видання, в якій чітко визначено кількість і якість текстової та зображальної інформації, а також їх співвідношення між собою. Композиція різноманітних типів видань уже неодноразово ставала предметом наукових досліджень, оскільки це одна з ключових позицій у дизайні ЗМІ, вона тісно пов’язана з видавничою справою. Від композиції залежить естетичний вигляд публікацій, читабельність тексту та матеріалів, ефект і сила емоційного впливу фотографій та ілюстрацій, загальна привабливість видання, його конкурентоспроможність на медіа-ринку.

Насамперед слід зауважити, що дослідження композиційного та графічного моделювання сучасного спеціалізованого журналу для жінок є до певної міри новаторським для українського наукового простору. Загальні правила зовнішнього оформлення будь-якого періодичного видання описано в статті Б. Валуєнка [7]. Класифікацію типів журнальної композиції та особливості дизайну журнального видання розглядав російський дослідник С. Головко [11].

У нашому ж досліджені ми зосереджуємо увагу на зображальній, а також на текстовій та інфографічній інформації. Найприйнятнішим у цьому аспекті є визначення, запропоноване українським науковцем В. Шевченко: «композиція видання – це розташування та взаємне підпорядкування елементів засобами структурної організації» [48, с.6]. Таким елементом дослідниця називає: «складник зовнішньої форми журналу, якому властиві такі ознаки: певний засіб передачі інформації, або функція; специфічні графічні параметри; роль у формуванні зв’язків – закони сполучення з іншими елементами, сталість застосування» [48, с. 9]. Зокрема, наводиться класифікація цих елементів за такими характеристиками: декоративні, зображальні, шрифтові, пробільні. Зрозуміло, що декоративні елементи мають на меті прикрасити та оздобити шпальти видання. До зображальних належать будь-які ілюстрації та інфографіка. Шрифтові характеризуються особливостями шрифтів та параметрами оздоблення тексту. Пробільні спрямовані на розподіл та привабливе розташування всіх структурних елементів.

Інший вітчизняний дослідник Б. Валуєнко [8] розробив власну класифікацію, яка певною мірою перегукується зі структурними елементами видання. У роботі науковця представлено систематизацію виражальних засобів в оформленні книжкових видань, що поділяються за такими критеріями: графічно-зображальні, композиційно-просторові та матеріально-технічні.

Термін графічно-зображальні «об’єднує все, що наноситься при виконанні оригіналів на папір та інші матеріали, а також усі надруковані елементи.

Під композиційно-просторовими засобами розуміють поля, пробіли, масштабні співвідношення, розміри елементів, ритмічні закономірності їх розташування. Одним із основних композиційно-просторових виражальних засобів є формат видання. До матеріально-технічних засобів належать різноманітні за товщиною, характером поверхні (фактурою), кольором, друкарськими властивостями, до цих засобів відносять різноманітні види друку, репродукування, оздоблення, що охоплюють широкий діапазон можливостей сучасного поліграфічного виробництва» [8, с. 40].

Отже, розглянувши види і класифікації архітектонічних елементів та виражальних засобів видання, ми можемо проаналізувати побудову сучасних українських журналів для жінок та з’ясувати особливості їх композиційного і графічного моделювання.

Російський науковець С. Головко [11] у дисертаційному дослідженні з’ясував, що залежно від тематичної спрямованості журналу існують певні закономірності у формуванні композиційно-графічної моделі та дизайну видань.

Дослідник виявив три основні різновиди моделювання: сервісний, врівноважений і експресивний. До першого типу, так званого сервісного, належать суспільно-політичні, корпоративні та ділові видання. Сервісний дизайн має такі параметри: помітне переважання текстового матеріалу над ілюстративним; ілюстрації допомагають візуалізувати текст, а також відіграють роль певного навігатора; активне використання нарівні з фотоілюстраціями малюнків, карикатур, інфографіки; обмежене використання оздоблювальних елементів; ділова преса намагається зарахувати себе до якісних видань, а тому дотримується класичних форм типографіки, водночас корпоративні та суспільно-політичні видання надають перевагу ближчому до сучасного дизайну; головне завдання сервісного дизайну – оптимальне виявлення текстового контенту.

До другого типу, або до врівноважених, належать вечірні й сімейні видання. Врівноважений дизайн характеризується наявністю рівних в дольовому відношенні основних елементів дизайну, а процес зміни контенту не впливає на зміну параметрів дизайну. Врівноважений дизайн передбачає функціонування тексту та ілюстрацій в однакових частках. На думку дослідника, врівноважений дизайн має значно вищу образність візуального тексту. Партнерські відносини між елементами сторінки створюються всім комплексом композиційних та оздоблювальних засобів.

До третього типу – експресивного дизайну – належать бульварні, молодіжні та спортивні види видань. В експресивному дизайні наявні такі ознаки: головна роль залишається за ілюстраціями; мінімізація текстової інформації; сугестивність дизайнерського підходу, яка проявляється в експресивності кольорової гами, великій кількості візуалізованого тексту та незвичних оздоблювальних прийомах [11, с. 54].

Звісно, як уже було зазначено, така сфера людської діяльності, як краса, мода та здоров’я, більше від інших пов’язана з людськими емоціями. Це певною мірою пояснює належність жіночих видань до експресивного типу дизайнерського моделювання. Повноцінне зображення найбільш емоційних та кульмінаційних моментів ключових подій зі світу моди неможливе без фотоілюстрацій.

Тепер проаналізуємо українські спеціалізовані журнали для жінок за наявними архітектонічними елементами та визначимо належність обраних видань до типів дизайнерського моделювання.

Журнал «Elle» складається з 200-270 сторінок, видається один раз на місяць накладом 110 000 примірників, розповсюджується по всій території України. За об’єкт дослідження взято число журналу 12 від 18. 01. 2014 р. Формат видання становить 180 мм х 220 мм. Загальна площа однієї журнальної сторінки вираховується за формулою: S = B x L, де S – загальна площа, В – ширина та L – довжина. Таким чином, загальна площа сторінки дорівнює: S = 180 мм х 220 мм = 39 600 мм2. Журнал характеризується бідністю декоративних архітектонічних елементів. У виданні наявне лише лінійне оздоблення вгорі розміром 180 мм х 10 мм із зазначенням посилання назви журналу на сайті twitter.com. Шрифтові елементи видання наявні у особливому дизайні. Основний текст виконано шрифтом, який було розроблено спеціально для журналу Elle, 12-го кегля. В оформленні заголовків використано жирний шрифт здебільшого чорного кольору завбільшки від 16 по 20 кегль. Серед зображальних елементів у виданні бачимо ілюстрації. Доволі рідко зустрічається інфографіка. Один примірник журналу містить більше 500 ілюстрацій (з них приблизно 120 рекламних зображень). Рекламні матеріали ми не вносимо до підрахунків, оскільки вони не несуть інформаційного контенту відповідно до тематичного спрямування журналу. Загальна площа ілюстрацій у виданні становить 1 024 489 мм2, площа інфографіки – 146 760 мм2, або загалом – 1 071 249 мм2. Площа всіх сторінок журналу вираховується, таким чином: 39 600 мм2 х 270 = 10 692 000 мм2.

Зображальним елементам відводиться 80% видання. До пробільних елементів можливо віднести поля сторінки, які займають 8 мм від лівого краю, 10 мм. від правого, 5 мм. – верхні та 20 мм. – нижні. Отже, площа полів однієї сторінки дорівнює 10 154 мм2, або приблизно 10 %.

Так само розглянемо композиційну структуру журналу «Cosmopolitan». Це видання має від 240 до 250 сторінок, видається раз на місяць накладом 185 000 примірників, розповсюджується по всій території України. За об’єкт дослідження взято число 12 з 10. 01. 2014 р. Формат видання такий: 215 мм. х 275 мм. Відповідно загальна площа однієї журнальної сторінки становить – 59 125 мм2. У виданні не застосовується будь-яких примітних декоративних елементів. Основний текст набрано простим шрифтом 12 кегля. Велика варіативність у шрифтових елементах полягає у використанні різноманітних заголовків. Так, у заголовках до заміток вжито жирний шрифт 16 кегля. А до великих матеріалів обрано шрифти різних розмірів та кольорів, серед яких важко простежити певну тенденцію. У вигляді зображальних елементів у журналі наявні ілюстрації та інфографіка. В одному номері журналу міститься не менше ніж 400 ілюстрацій (з них приблизно 100 рекламного характеру). Загальна площа ілюстрацій дорівнює – 1 838 005 мм2. Площа всіх сторінок журналу становить: 59 125 мм2 х 250 = 14 781 250 мм2. Відповідно, зображальні елементи в журналі «Cosmopolitan» становлять майже 75% від загального контенту.

Наступний журнал, який ми розглянемо, журнал «Joy». Це видання складається приблизно зі 130 сторінок, видається раз на місяць накладом 80 000 примірників, розповсюджується по всій Україні. За об’єкт дослідження взято число 12 з 5. 01. 2014 р. Формат видання: 167 мм. х 223 мм. Відповідно, загальна площа однієї журнальної сторінки становить 37 241 мм2. У виданні не застосовується будь-яких примітних декоративних елементів. Основний текст набрано простим шрифтом 12 кегля. Зміну шрифтових елементів можна побачити у заголовках. Всі заголовки досить різноманітні, мають різний колір та шрифт. Переважають заголовки чорного кольору. Серед зображальних елементів у журналі є багато ілюстрацій та зовсім небагато інфографіки. Інфографіка зазвичай використовується у рубриці «Гороскоп» В одному номері журналу міститься близько 200 ілюстрацій (з них приблизно 50 рекламного характеру). Загальна площа ілюстрацій дорівнює – 645 125 мм2. Площа всіх сторінок журналу становить: 37 241 мм2 х 130 = 4 841 330 мм2. Відповідно, зображальні елементи в журналі «Joy» становлять приблизно 70% від загального контенту.

Висновки до розділу. У роботі ми розглянули особливості композиційного та графічного моделювання сучасних українських спеціалізованих журналів для жінок.

Згідно з результатами проведеного аналізу ми можемо визначити, до якого типу дизайнерського моделювання належать видання «Elle», «Cosmopolitan» та «Joy».

Журнали «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» характеризується порівняно невеликою кількістю декоративних елементів, а от зображальні елементи переважають над усіма іншими. Також ці журнали мають у своєму контенті велику кількість різноманітних шрифтів та кольорів у заголовках

Наприклад у жіночих журналах типу «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» співвідношення до 80% фотографій (і малюнків) – самостійні матеріали. Якщо рахувати не ілюстрації, а публікації, у складі яких є зображальні елементи (скажімо, фоторепортаж - це одиниця виміру, хоча в ньому шість фотографії), то і тоді виявиться, що половина знімків і малюнків ілюструє текст, інше - самостійні твори (фотозамітка, фоторепортаж, фотонарис), в той час як текст пояснює і коментує ці зображальні матеріали, що несуть основний зміст.

Актуальною для сучасних видавців та дизайнерів є проблема формування задуму оформлення, який ураховує всі необхідні компоненти майбутнього твору друку, які б задовольняли потреби читача та видавця. Перед тим, як почати розробляти проект оформлення, необхідно дати відповіді на питання, від яких залежить не лише форма подання інформації, але й сам зміст видання, і, зрозуміло, його успішність: мета, призначення, вид видання, читацька аудиторія та її інтереси, очікуване враження, відповідність публікації певним вимогам, стилю, основні елементи макету, постійні елементи, ілюстративний ряд, види текстових матеріалів, друкарські процеси, терміни виготовлення, способи розповсюдження, витрати на видання і можливі шляхи отримання фінансів.

Існує два аспекти, які визначають зображальні функції журналів, — жанри фотографій та композиція зображального ряду.

Композиційно-графічне моделювання впорядковує різноманіття текстів і заголовків, зображальних та декоративних елементів, засобів об’єднання та розмежування, акцентування; встановлює чіткі значеннєві зв’язки, що визначають вибір, масштаб, зіставлення та послідовність матеріалів. Модель як зразок видання відображає організовану систему, що діє у взаємозв’язках елементів. Моделюють не окремий елемент, а групу елементів. Модель – це уніфікація, систематизація, а не механічне зведення стандартів до загальних положень.

У сучасних журналах для жінок «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» за 2013-2014 рік трапляються майже всі жанри фотожурналістики: фотоновина (інформація), фоторепортаж, документальні фото, фотонарис. Систематизація жанрів сучасної фотожурналістики, пропонована багатьма вітчизняними й закордонними авторами, надзвичайно різноманітна за рівнем розуміння функцій візуальної комунікації. Деякі класифікації містять виокремлені з основних публіцистичних і художніх фотографічних жанрів нових жанрів. Канонічними жанрами фотографії є: портрет, пейзаж, натюрморт і контекстна (жанрова) фотографія, які відрізняються об’єктом знімання. Тематика сучасних журналів дає змогу широко застосовувати фотографії існуючих жанрів і сприяє формуванню нових.

Елементи оформлення журналу можна розділити на такі основні групи: шрифтові, пробільні, декоративні та зображальні. Будь-яка складова журналу належить до однієї з цих груп. Наприклад, лінійки належать до групи декоративних елементів, діаграма — до зображальних, назва рубрики — до шрифтових. Елемент оформлення — одна з складових частин зовнішньої форми періодичного видання, якій властива певна функція при передаванні змісту і має власне призначення та ряд специфічних ознак, які дозволяють виділити даний елемент з усієї системи оформлення. До елементів оформлення відносять, наприклад, текстовий шрифт, міжколонкові пробіли, лінійки тощо

У роботі ми розглянули особливості композиційного та графічного моделювання сучасних українських спеціалізованих журналів для жінок. Згідно з результатами проведеного аналізу ми можемо визначити, до якого типу дизайнерського моделювання належать видання «Elle», «Cosmopolitan» та «Joy».

Журнали «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» характеризується порівняно невеликою кількістю декоративних елементів, а от зображальні елементи переважають над всіма іншими. Також мають у своєму контенті велику кількість різноманітних шрифтів та кольорів у заголовках. Тому ці видання відносимо до експресивного

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ

Робоче місце - це зона трудових дій працівника, обладнана для виконання певних операцій виробничого процесу, де взаємодіють три головні елементи праці - предмет, засоби і суб’єкт праці. На одному робочому місці можуть працювати два або кілька працівників, які виконують спільне завдання. Наукова організація робочого місця передбачає створення працівникові всіх необхідних умов для високопродуктивної і високоякісної праці за можливо менших фізичних зусиль і мінімальному нервовому напруженні та передбачає:

• оснащеність робочого місця відповідним основним і допоміжним устаткуванням, технологічною і організаційною оснасткою;

• раціональне планування, тобто найзручніше і найефективніше розміщення усіх елементів робочого місця для трудового процесу;

• створення безпечних і здорових умов праці.

Просторова організація робочого місця повинна забезпечувати:

• відповідність планування робочого місця санітарним і протипожежним нормам і вимогам;

• безпеку працівникам;

• відповідність просторових відношень між елементами робочого місця, антропометричними, біомеханічними, фізіологічними, психофізіологічними і психічними можливостями людини, що працює;

• можливість виконання основних і допоміжних операцій в робочому положенні, що відповідає специфіці трудового процесу, в раціональній робочій позі і з використанням найбільш ефективних прийомів праці;

• вільне переміщення працівника за оптимальними траєкторіями;

• достатню площу для розміщення обладнання, інструменту, засобів контролю, деталей та ін.

Просторові та розмірні співвідношення між елементами робочого місця повинні дозволяти:

• розміщення працівника з врахуванням робочих рухів і переміщень згідно з технологічним процесом;

• оптимальний огляд джерела візуальної інформації;

• зміну робочої пози і положення;

• раціональне розміщення основних і допоміжних засобів праці.

Обов’язковою умовою є те, що на робочому місці повинні знаходитись лише ті технічні засоби, які необхідні для виконання робочого завдання, і розміщуватися вони повинні в межах досяжності з метою виключення частих нахилів і поворотів корпусу людини, що працює.