1.2 Архітектоніка та контент журнального видання в системі наукових знань

Аналіз праць, присвячених вивченню композиції та оформленню друкованих видань, свідчить, що автори користувалися різними термінами для позначення одних і тих самих структурних одиниць видання і самого оформлення. Процес художнього формування зовнішньої форми журналу називається по-різному: техніка оформлення, обличчя, графічна концепція, архітектура, макетування, композиційно-графічне моделювання, контент. Суттєві розходження є і в назвах окремих елементів оформлення – їх термінологія може відображати як змістове, так і графічне призначення.

О. Кисельов поставив за мету прийти до єдності у тлумаченні значень основних понять і термінів журнального оформлення і визначити їх семантичну сутність. Сучасні українські видавничі стандарти уніфікують розходження в тлумаченні термінів, що їх узято за основу в даному дослідженні [21, с.105].

Архітектоніка (від грец. άρχιτεκτονική – будівельне мистецтво) означає науку про «основний принцип побудови, зв’язок і взаємозумовленість елементів цілого», «будову художнього твору, його композицію», «художнє вираження закономірностей будівлі, відношення навантаження й опори...». Під архітектонікою розуміють співмірність розташування частин, їх логічну взаємозумовленість [21, с. 67].

Термін «архітектоніка» виник в епоху античного мистецтва, а в друковані видання прийшов з архітектури, де означає образну інтерпретацію конструкції. Конструкція, як відомо, походить з логіки створюваного об’єкта, з його функції, матеріалу й означає «будову, взаємне розташування частин» [15].

Теоретична формула архітектоніки як взаємозв’язку внутрішнього змісту із зовнішнім художнім образом уперше була визначена, по суті, ще у відомій тріаді Вітрувія про необхідність дотримання в архітектурних творах гармонійної єдності корисності, тривкості й краси. Початкове античне розуміння архітектоніки згодом розширилося і значно поглибилося у своєму змісті.

Спорідненість функцій архітектоніки в різних галузях дає змогу користуватися працями вчених з мистецтвознавства, архітектури, історії, формоутворення, дизайну і, зрозуміло, оформлення друкованих видань, зокрема, книг. У видавничій справі термін «архітектоніка» й досі застосовується рідко і здебільшого у значенні образної інтерпретації конструктивного, логічного для оцінки або аналізу оформлення, композиції видання в цілому [25].

Тривалий час в оформленні видань поняття «композиція», «структура» й «архітектура», «оформлення», «архітектоніка» вважалися тотожними. Сталося це тому, що саме так диктувала практика. О. Кисельов вважає, що «немає рації називати оформлення журналу якось інакше. Нові терміни, можливо, і мають краще звучання, проте не змінюють природу речей. Називаючи, скажімо, оформлення архітектурою і співвідносячи деякі подібності у зведенні будівель і журнальної сторінки, ми анітрохи не наближаємо його до власне архітектури» [21, с. 6].

Композиція як організація різнорідних елементів художньої форми, що розташовує і підпорядковує їх, надає виданню єдності й цілісності, організує елементи в такий спосіб, щоб журнал сприйма­вся змістовно та художньо цілісно відповідно до теорії тристороннього аналізу з позицій:

• образно-змістової, що визначає сюжет і характер образів (семантичний аналіз);

• просторово-пластичної, що визначає тривимірність форм у просторовій і часовій протяжності: стиль, структура, система обсягів, простору, світла, тону, кольору, особливостей форм (синтаксичний аналіз);

• декоративно-площинної, що зосереджує увагу на властивостях поверхні білого простору сторінки, на всіх лініях, контурах, силуетах і плямах [6] .

Архітектоніка журналу подає текстовий матеріал просторово - графічними засобами через архітектонічні елементи і засоби оформлення. Ці елементи (шрифти, зображення, проміжки, декоративні елементи, заставки, елементи заголовного комплексу) надають структурним елементам візуальної виразності й функціональності. Іншими словами, композиція набуває свого значення завдяки логічно-змістовій організованості.

Отже, значення термінів «композиція», «структура», «архітектоніка» дуже близькі. І не випадково більшість авторів у своїх працях сплутують ці поняття. Тому необхідно їх диференціювати щодо журнального видання:

1. Архітектоніка охоплює структуру й композицію, поєднує смисловий, структурний і зображальний аспекти видання через змістові та конструктивні зв’язки, співвідношення шрифтового та зображального матеріалу, способи їх оформлення, відбиті в макеті журналу. Архітектоніка – це наука про структуру й композицію видання, відображена в системі рубрик, заголовків, пробільних, декоративних, зображальних та шрифтових елементів.

2. Структура – відображення внутрішньої багаторівневої організації видання, наявність зв’язків між елементами змісту і форми.

3. Композиція – це вираження структури, побудова цілого з частин, порядок розміщення елементів змісту й оформлення.

Композиція не відокремлює образно-сюжетного боку видання від структурного, навпаки, вона як художній засіб надає йому чіткіших форм вираження.

Архітектоніка означає всебічну досконалість та організованість, раціональність, логічну стрункість, гармонію внутрішнього й зовнішнього, виступає комплексною характеристикою якості художньо-технічних витворів. В архітектурі, образотворчому мистецтві архітектоніка відображає властивості виробів або предметів, а в публікаціях відбиває призначення, функ­ціональну суть, матеріально-технічну основу видання засобами оформлення. Вияв архітектоніки у журналі неоднозначний, але в будь-якій з цих ролей вона – першорядний за важливістю художньо-конструкторський інформаційний фактор, який визначає загальну естетичну якість видання [47].

Подібність між архітектурою і друкарським мистецтвом відбивається в тому, що й архітектурний пам’ятник, і видання сприймаються в часі. «Книга ... природно розташовує свої елементи в часі, організовує рух, веде нас відповідно до змісту від моменту до моменту... Перед книгою стоїть завдання не лише збудити рух, щоб вона вела вперед і далі, але й організувати цей рух членуваннями за допомогою зупинок» [28, с. 62]. Особливо це важливо у журналі, коли сторінка насичена різноплановими матеріалами різного обсягу.

Композицію видання слід розглядати як виразник змісту журналу, а її характеристики відображаються в макеті журналу. «Якщо визнати, - вважає М. Картнер, – що композиція – сполучення всіх елементів художнього твору, яка дає змогу висловити ідейний задум художника, то із самого цього формулювання напрошується висновок, що ідея є і вихідною посилкою композиційної діяльності, і моментом, що визначає всі етапи роботи від вибору теми та сюжету до тих технічних прийомів, які художник мусить відшукати саме для даного випадку» [20, с. 43].

Д. Прилюк розглядає композицію літературного твору і підкреслює, що хоча всі теоретики літератури тлумачать «композицію» як «складати», «буду­вати», однак не всі вкладають у неї однаковий зміст [29, с.13] , інші стверджують, що сюжет не може бути підпорядкований композиції, вони з різних точок зору організовують спільний матеріал [37, с.45].

Архітектоніка відіграє роль тоді, коли погляд читача шукає, ковзає вгору-вниз, праворуч-ліворуч по сторінці. Архітектонічна організація допомагає здійснити пошук, тобто зупинити погляд на публікації, яка цікавить читача. Правильно організований (структурно, композиційно, архітектонічно) матеріал немовби сам знаходить читача, впадає йому у вічі.

Композиція створює умови, коли погляд читача вже знайшов потрібне і зупинився; вона допомагає вчитуватися у зміст публікації, змушує концентруватися, аналізувати. Образ, сюжет та їх структура завжди відіграють значну роль безвідносно до того, текстовий чи зображальний матеріал відбиває основний зміст. Просторово-пластичні властивості є у будь-якого елемента журнальної сторінки – від символу до добірки – як такого, що має колір, вагу, обсяг, розміщений на білому просторі сторінки. Декоративно-площинна характеристика композиції знаходить своє відображення у виданні в шрифтових, декоративних, пробільних елементах.

Для всебічного розуміння поняття архітектоніки журналу слід розглядати не лише її конструктивно-організаційний аспект, але й необхідні композиційно-художні засоби. До основних архітектонічних засобів журнального оформлення можна віднести декоративні та пробільні елементи (лінійки, підкладки, проміжки), світлотіні, кольори, що поєднуються за законами композиції (цілісність, типізація, постійність та універсальність), гармонії (симетрія, ритм, пропорційність, співмірність). Закони композиційних побудов виступають виразниками основного закону – гармонізації художньої форми. Якщо гармонія – загальний стан, то композиція – засіб досягти його. У працях про зв’язок архітектури, конструкції та композиції розкриваються способи отримання гармонійного об’єкта [7, с. 88].

Співмірність, пропорційність, співзвуччя, ритмічність – естетичні категорії, що визначають структурні основи видання та відображають види взаємопов’язаних частин у ньому. Отже, архітектоніка є виразником структурно-гармонійної цілісності об’єктів художньої форми, предметів і явищ навколишнього світу й водночас засобом організації, побудови цієї цілісності через структуру та композицію видання [26] .

Більшість праць з назвами «архітектура», «краса», «стиль» доповідають про архітектоніку технічних і природних об’єктів як найважливіший прояв їх раціональності й досконалості, гармонійний взаємозв’язок усіх елементів, передусім внутрішньої будови, функціонального змісту, конструкції й форми.

Не випадково архітектурна візуальна організація, метод логічної побудови журналу на основі сучасних поліграфічних засобів називають методом художнього конструювання, або дизайном, видання. Його протиставляють тради­цій­ній «книжковій графіці», засобам художнього та технічного оформлення видання. Справді, призначення дизайну – поліпшення споживчих властивостей продукції – у журналі проявляється в систематизації матеріалів для зручності читання, поліпшення орієнтації. Зважаючи на специфіку журналу – оперативно подати велику кількість матеріалів, на важливість змістової частини, можна сказати: оформлення дорівнює за значенням дизайну лише у творчому застосуванні останніх досягнень технічної естетики до специфіки журналу. І якщо дизайн – це творчість художнього редактора, тоді продуктом його діяльності буде сконструйована модель видання – макет, що відповідає змісту, призначенню журналу, її матеріальному забезпеченню, а також сукупність усіх номерів, видрукуваних за таким макетом. Естетика дизайну, по суті, раціональна, конструктивна. Тому розгляд архітектоніки журналу передбачає вивчення не лише основних законів композиції, але й естетики, ергономіки, візуального сприйняття, мистецтва, психології [19].

Архітектоніка журналу охоплює принципи розміщення підготовлених до друку матеріалів та добірок, органічне поєднання шрифтових і зображальних блоків, збалансованість усіх графічних елементів, жанрові, тематичні, розмірні та кількісні пропорції. Власне, композиційно-графічне моделювання практично реалізує архітектонічні закономірності загальної будови журналу. У працях з конструювання, комбінаторики, архітектурного проектування наводяться основні прийоми формоутворення, які застосовуються у будь-якій галузі і є основою композиційно-графічного моделювання журнального видання [4, с.200].

Архітектонічність видання – це його органічна єдність, цілісність, досконалість, гармонія; це – стрункий і чіткий макет, у якому елементи з’єднуються за законами співмірності, симетрії та пропорційності. Тому основними законами архітектоніки можна вважати гармонійне:

1. внутрішньозмістове оформлення відповідно до призначення і засобу функціонування;

2. зовнішнє художнє відображення загальної просторової організації – структури;

3. зорове вираження художньо осмисленої конструкції і матеріально-технологічної основи.

Ці взаємозалежні архітектонічні закони проявляються в усіх друкованих виданнях. В одних вони мають наочне, оформлювальне, декоративне відображення й функціональне вираження, в інших зорово домінує конструктивний бік зміст .

Значення архітектоніки журналу полягає в тому, що вона служить засобом, який дає змогу зробити видання візуально більш сприйнятним та інформативним, допомагає швидше орієнтуватися в ньому, виокремлює кожний матеріал і водночас зв’язує різнорідні елементи в єдину систему зі спільними для всіх рисами і цим вирізняє видання з великої кількості подібних. Архітектоніка журналу має також суттєвим емоційний, естетичний вплив на читача [4] .

Суть структурного завдання архітектоніки полягає в тому, щоб із доцільною і можливою повнотою художньо висловити всі істотні властивості його внутрішнього змісту в зовнішній формі видання, в якому втілюється утилітарно-функціональне призначення. Передумовою оптимального рішення цього завдання є утилітарна й функціональна досконалість видання, а головним засобом і проявом такої досконалості – загальна просторово-матеріальна й естетична композиція .

Як і будь-який предмет масового виробництва, журнал підпорядкований певним технічним нормам і стандартам. У межах цих норм він набуває власного обличчя, що досягається виразними засобами, елементами оформлення, раз прийнятою структурою – через модель. Формати, текстові та зображальні блоки так співвідносяться, щоб з окремих, не пов’язаних між собою матеріалів утворилося художнє змістове ціле – журнал [8] .

Оформлення журналу як художньої форми, що поєднує зміст, призначення, структуру, дизайн, функції видання, лежить в основі архітектоніки журналу.

Головні параметри архітектоніки спільні для будь-якого друкованого видання: книжкового, журнального, газетного. Щоправда є особливості, зумовлені відмінністю типів видань за характером їх функціонального призначення, розміром, форматом, обсягом, тематикою, наявністю зображального матеріалу, технологією макетування та верстки. Кожний друкований твір має свої відмінності на фоні загальних архітектонічних властивостей, утворених за законами корисності, функціональності, ергономічності, краси.

Основними характеристиками архітектоніки видання є матеріально–просторова структура і зовнішнє оформлення. Тобто архітектоніка видання базується на двох головних параметрах – внутрішньому змістові і формі вираження. Безперечно, матеріально-просторова структура визначає найважливіші риси журналу та її форми – загальний вигляд, формат, основні пропорції і розміри. Тому у формуванні видання функціонально і композиційно-естетично структура є головною, а зовнішнє оформлення – підпорядкованим, але активним і важливим.

Внутрішній зміст друкованого видання є основою журналу як самостійної системи, що являє собою матеріально-просторову структуру і включає елементи, які відображають найважливіші ознаки цієї сутності: призначення видання, об’ємно-просторову побудову, взаєморозташування і взаємодію елементів (формат, кількість і композиція текстових та зображальних матеріалів, постійні та тимчасові рубрики, добірки), форму подання інформації, конструктивну організацію, вплив окремих частин видання одна на одну.

Зовнішні композиційні зв’язки поєднують елементи сторінки або розвороту журналу через контраст великого і малого, гармонію шрифтів і спричинення ритму, відображеного у кількості і ширині шпальт, вертикальних і горизонтальних лінійках, композиції заголовків і текстів. У журналах матеріали, як правило, двовимірні, мають ширину і висоту, але зустрічаються умовно багатомірні – такі, що існують у трьох площинах, продовжені із сторінки на сторінку [31].

Форма вираження – друга сутність видання, яка сприймається читачем візуально; «зовнішній», матеріально-просторовий прояв змісту. Тобто зовнішнє оформлення є основою для матеріалізації внутрішнього змісту журналу, її типологічної специфіки й індивідуального образу. Воно відіграє роль символу, через який журнал ідентифікується у сприйнятті читача. На цій властивості форми засновуються об’єктивні можливості та значущість художніх засобів і процесу комплексного художньо-технічного конструювання й архітектонічного моделювання видання [40].

Форма має два органічно взаємозалежні компоненти: внутрішню організацію – структуру і зовнішню форму – елементи оформлення, які утворюють пластичну оболонку, що сприймається візуально. Форма видання – це передусім форма просторової організації журнальних матеріалів. Іншими словами, це історично сформована розмірна модель, що забезпечує журналі виконання її соціальних функцій [41].

Внутрішня організація журналу визначається розмірно-просторовими і графічними параметрами, які закладені в архітектонічні елементи та засоби оформлення. Зовнішня форма є сукупністю елементів оформлення: шпальти, формат, членування декоративними елементами та засобами виділення – виворотки, плашки, зображення, виступи, врізи, білий простір, лінійки, фігурні позначки, ініціали, світлотіньові ефекти.

Внутрішня структура формується як складник концепції журналу, сприймається в процесі самого читання. Її елементи пов’язані зі змістом журналу, її специфікою й індивідуальністю. Тому внутрішня структура визначає застосування архітектонічних елементів і риси зовнішньої структури (обсяг, графічну організацію, періодичність), а елементи зовнішньої структури формують межі, в яких внутрішня структура розміщується й оформлюється (формат сторінки, поля) [32].

Для визначення розмірно-просторової та візуально-естетичної організації журналу використовується термін «об’ємно-просторова структура», в якому чітко проявляються матеріальний, функціональний і композиційний аспекти будь-якого художньо-конструкторського й архітектурного твору – обсяг і відкритий простір. Обсяг передається через формат видання, формат набору, кількість і ширину шпальт, шрифти, заголовні компоненти, кількість зображень.

До основних закономірностей архітектоніки, що поєднують архітектонічну чіткість видання з досконалістю форми вираження через взаємозв’язки між геометрією (структурою і пластикою), конструктивністю (макетом), розмірами (форматом), емоційно-естетичною виразністю й економічною ефективністю, відносять:

1. Складність геометрії форми та просторову організацію, конструктивність, декоративність, естетичну виразність видання.

2. Цілісність матеріально-просторової організації форми вираження, замкненість, взаємозалежність усіх елементів і композиційну цілісність, закінченість видання.

3. Упорядкованість структури та стабільність використання архітектонічних елементів, єдність, закінченість, виразність оформлення. Досконалість і економічна ефективність, конструктивність і емоційно-естетична гострота та виразність форми видання залежать не тільки від кількості використаних елементів, а й від раціональності його просторової організації.

4. Зміну розмірів форми при збереженні її геометрії пропорційним збільшенням або зменшенням усіх параметрів [40].

На архітектоніку журналу впливає також особливість сприйняття читачем її структурних одиниць: верхня частина є активнішою порівняно з нижньою, так само як перша та остання сторінки відносно внутрішніх. У цьому проявляється зв’язок форми та змісту: важливі матеріали виносяться на чільні місця, посилюються декоративними елементами. Тобто оформлення журналу пов’язане зі змістом як безпосередньо, з урахуванням соціальної, політичної значущості окремих матеріалів, так і опосередковано – через форму просторової організації матеріалів, з урахуванням різноманітних частин цієї форми.

Основні залежності архітектоніки проявляються у функціональній й утилітарній досконалості, гармонійному взаємозв’язку форми і змісту, художньому осмисленні, інформативності форми, а також від критерію архітектонічності.

Сучасні українські та зарубіжні дослідники також активно досліджують сутність поняття «контент». Так, на думку В. Різуна, контент у масовій комунікації – особи, групи осіб, суспільство, які використовують засоби комунікації, з метою досягнення одного або кількох спеціальних ефектів [33].

Контент масової комунікації відрізняється від контенту персональної або групової комунікації, бо повідомлення в сфері масової комунікації малоперсонізоване, спеціалізоване, більш швидко поширюється і має зручніші канали проходження. Дослідник також звертає увагу на те, що виокремлюють шість завдань або категорій контенту масової комунікації: розваги, новини, коментарі, виховання, зв’язки з громадськістю і реклама [30].

З появою так званих «нових медіа» дослідження поняття контенту набуло великого поширення – з’явилося чимало версій розуміння контенту. Так, однією з них є така, де під контентом розуміють будь-яке інформаційно значуще наповнення інформаційної системи – тексти, графіка, мультимедіа; частину повідомлення, яка не опрацьовується й не змінюється в процесі передачі; частину даних документа.

Контент є базовою категорію мови сучасних медіа – це техніко-технологічна та гуманітарна медіалінгвістична технологія для створення сучасної мови ЗМІ та високотехнологічних електронних послуг [30].

У «Латинсько-українському словнику» подано слова «contentus», тобто такий, що задовольняється, задоволений, та «contextus» під яким розуміють «сплетіння, зв’язок, ряд» [23, с. 154].

Проаналізувавши думки дослідників щодо визначення поняття «контент» та переглянувши словниковий фонд, можемо виокремити спільні моменти: по-перше, контент – внутрішня сутність предмета, явища; по-друге, контент – це результат певної діяльності (психолінгвістичної, комунікативної тощо).

Контент у широкому сенсі є комунікативною подією, яка відбувається між спостерігачем та іншою особою чи групою осіб у процесі комунікативної дії у певному тимчасовому, просторовому та іншому контекстах. Ця комунікативна дія може бути усною, письмовою, мати вербальні та невербальні чинники. Виокремлюють вербальний чинник комунікативної дії, говорячи про неї як про «текст» або «розмову». Звідси термін «контент» означає або завершений, або такий, дія якого триває, «продукт» комунікативної діяльності, його письмовий або мовний результат, який інтерпретується аудиторією [30, с. 135].

Отже, на основі вищезгаданих визначень, можна припустити, що контент – зміст, внутрішнє наповнення (текстове, графічне, аудіовізуальне тощо) будь-якого предмета, явища, за допомогою якого можна отримати повну інформацію, детальний опис цього предмета чи явища.

Інтерес дослідження становить контент періодичних видань, а саме форми його подання в журнальних виданнях. Спробуємо визначити та охарактеризувати їх.

Зміни характеристик нашої преси в цілому дозволяють сформулювати деякі загальні положення. Зникла партійна преса, з’явилися незалежні комерційні видання, елітарні та масові видання бульварного типу, які часто відносять до «жовтої» журналістики, а також електронні видання та електронні версії видань в інтернеті [36] .

Ці зміни пов’язані зі змінами соціальної структури нашого суспільства, з переходом преси до горизонтальної структури та розвитком нових інформаційних технологій.

Контент як основа масовокомунікативної реальності здійснюється за допомогою трьох різних селекцій: селекція події, селекція повідомлення про цю подію, селекція реакції аудиторії на це повідомлення [30, с. 98].

Сучасне періодичне видання можна аналізувати також за типами інформації, яка в них міститься. Деякі дослідники за предметом зображення виокремлюють такі види інформації: офіційна, подієва, ділова, довідкова й рекламна, естетична та публіцистична. Виділяють також такі її різновиди: масово розповсюджувана, статистична, довідково-енциклопедична, інформація про особу та правова. Варто взяти до уваги Закон України «Про інформацію», в якому зазначено такі основні види інформації: статистична, масова, адміністративна, інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування, правова, про особу, довідково-енциклопедичного характеру та соціологічна [30, с. 84] .

Особливу увагу варто зосередити на тому, як відбувається передача контенту (змісту) аудиторії. Першою формою подання контенту є предмет видання, тобто тема, співвіднесена з інтересами аудиторії. Тема – основна думка, предмет розповіді публіцистичного твору, коло явищ і проблем, які становлять його зміст.

Однією з форм подання контенту є характер тексту, який залежить від жанру, стилю та характеру ілюстрування. Жанр у журналістиці – історично сформований стійкий тип медіатвору з відповідною структурою, способом фактичного матеріалу та функціями. Журналістським жанрам властивий передусім суспільно-політичний зміст, водночас вони відрізняються один від одного різним ступенем узагальнення фактичного матеріалу, конкретною роллю, яку відіграють у системі ЗМІ. У формуванні жанрів взаємодіють кілька складових: публіцистика, інформація, художні елементи, образотворчий ряд. Різне їх поєднання й створює конкретні жанри (інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні) [37] .

Стиль – притаманна творам публіцистики, літератури, мистецтва система засобів (зображальних, мовностилістичних), які підкреслюють оригінальність, характерність, своєрідність авторської праці. До основних журнальних стилів належать: науковий, діловий, публіцистичний, художньо-публіцистичний, науково-популярний, інформаційний. Автору потрібно залучати всі шість органів чуття читача для того, щоб у нього виник інтерес до твору. Автор не повинен навіть починати думати про слова, поки не уявить собі почуття, які має відчути споживач інформації, вивчаючи текст.

Останнім часом з’явився так званий постмодерністський стиль, який можна охарактеризувати як інформаційно-іронічний, коли про все говориться з усмішкою, без пафосу і певних оцінок. У його основі – світоглядна позиція: у житті все відносне, тому нічого не варто сприймати серйозно. Іронія у такому разі використовується як засіб захисту від складнощів життя.

Висновки до розділу. Зображальний контент займає важливу роль в оформленні сучасного журнального видання, але це мало досліджена галузь журналістської науки. Досі ще не розроблено сучасні видавничі стандарти України в повному обсязі. Більшість учених аналізували оформлення книги, а застосування основних принципів та методів архітектоніки до сучасного журналу залишилося поза їх увагою. Посібники з технічного оформлення журналів застаріли, а окремі наукові статті не дають ґрунтовних наукових положень щодо зображального контенту сучасного українського видання.

Спираючись на думки вітчизняних та зарубіжних дослідників, вдалося з’ясувати, що поняття «контент» включає, насамперед, зміст, сутність досліджуваного об’єкта. Також вдалося визначити основні форми подання контенту в періодичних виданнях журнального типу. До основних із них належать тематика видання, характер журналістських матеріалів, а саме: жанрова та стильова специфіка, ілюстрування, добірка матеріалів, які формують видання в цілому.

Архітектоніка – наука про структуру і композицію видання. Структура – внутрішньозмістова будова журналу, виділення елементів, пов’язаних у єдине ціле, визначення місця кожного з них на сторінці та у виданні. Композиція – вираження структури, розташування та взаємопідпорядкування елементів. Архітектоніка охоплює структуру і композицію, поєднує смисловий, структурний та зображальний аспекти видання через змістові та конструктивні зв’язки. Композиційно-графічна модель і зв’язки між архітектонічних елементів є основою класифікації журналів.

Методологія – вчення про загальні закономірності, принципи та способи наукового пізнання, про підходи до вивчення об’єктів, про вибір адекватних методів і їх комбінацій. Серед методів, застосовуваних для аналізу журналів, слід назвати загальнонаукові: аналіз і синтез, індукція і дедукція, класифікація, порівняння, узагальнення. Наголошується на винятковій важливості застосування системного підходу, використання можливостей системно-структурного аспекту дослідження та системно-функціонального аналізу зображальної журналістики.

З урахуванням початкового характеру дослідження, гострої необхідності цілісного моделювання процесу становлення зображальної журналістики, наявним є переважання описових засобів, що пояснюється їх технічною простотою, тематичною універсальністю і можливістю заповнювати фактологічні лакуни, обумовлені відсутністю відповідних даних щодо ранніх етапів розвитку зображальної журналістики. При цьому дані образотворчих джерел і зображальних публікацій переводяться в мовну, тобто описову форму, що є нормою у практиці сучасних історичних досліджень.

РОЗДІЛ 2. ЗОБРАЖАЛЬНІ ЕЛЕМЕНТИ. ІЛЮСТРАТИВНЕ ОФОРМЛННЯ ЖУРНАЛУ

2.1. Роль і види зображальних матеріалів у журналі та їхній дизайн

На журнальному ринку завжди точилася боротьба за «місце під сонцем», а в наші дні - в період горезвісної економічної кризи – ця боротьба загострилася . Крім того, за останні роки друковані ЗМІ потіснила лавина електронної інформації: телебачення та Інтернет. Журнали намагаються вижити, і виживають найсильніші, тобто ті, у кого усталений імідж, велика читацька аудиторія, напрацьовані зв'язки з рекламодавцями.

Величезну роль у цій боротьбі відіграє імідж редакційного колективу. Він залежить від позицій і поглядів, тематики та змісту, а також від особливостей подачі матеріалів - дизайну і верстки. І, звичайно, в різних виданнях формування номера розраховане на свою цільову аудиторію, яка шукає «свій» журнал, що відповідає її смакам та інтересам.

Читачам та засновникам журналів догодити дуже складно. Мерехтливі картинки на екранах телевізорів і комп'ютерів роблять свою справу - читач насамперед звертає увагу на фотоілюстрації. У зв'язку з цим, працівникам журналів доводиться постійно стежити за розвитком електронних ЗМІ, мати електронну версію свого видання в Інтернеті, а найголовніше - поліпшувати і оновлювати форму і зміст свого друкованого видання, в якому дедалі більшу роль починає відігравати використання фотографії.

Сьогодні фотоілюстрації стали невід'ємною частиною графічного вигляду журнальної сторінки і самі по собі мають художню цінність. Вони несуть додаткову інформацію, передають настрій або атмосферу подій, описаних у статті, привертають увагу до неї, розбивають текст, зупиняють мить і дозволяють вивчити її так, як не дозволив би цього зробити рухомий образ. Фотографія може виконувати в журналі різні функції, вона супроводжує, ілюструє текстовий матеріал - кореспонденцію, статтю, хроніку і нерозривно пов'язана з текстом.

Ілюстрації – неодмінний елемент будь-якого видання. «Опис за допомогою слова не порівняти з адекватністю передавання наочного, тобто сприйнятого зорового уявлення про предмети через їх зображення». Проте термін «ілюстрація» не зовсім точний. Прийшов він у теорію журнального дизайну з книжкового оформлення, де означає зображення, яке пояснює, доповнює, ілюструє текст: «у точному, або вузькому, значенні – це виявлення засобами образотворчого мистецтва образного змісту, яке за допомогою слова відображається в літературі» [32, с. 20].

Таке тлумачення цілком відповідає характерові зображального матеріалу в книзі або в журналі, але в журналі ілюстрація має нове призначення – повідомлення, що несе основний зміст. Значна частина журнальних ілюстрацій (до 60%) – самостійні матеріали. Важливість зображального матеріалу в періодичних виданнях підкреслює Б. Черняков: перевага слова – здатність абстрагуватися від конкретного, перевага зображення – його подібність до об’єкта відображення [44,с. 34].

Якщо проаналізувати публікації з ілюстраціями в журналах «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» за 2013 рік, виявляється, що більша частина фотографій і малюнків ілюструє текст, але близько 13% – незалежні матеріали (фотографії, малюнки, карти, діаграми). Текст у таких матеріалах пояснює і коментує зображення, яке передає основний зміст. Лише 20% зображальних елементів на сторінці журналу є однорідними, подібними за тематикою та призначенням, хоча за змістом вони не обов’язково пов’язані. Такими бувають частіше портрети або зображальний ряд нарису. Нариси також більшою частиною передають основний зміст, який коментується текстовим матеріалом.

Отже, термін «ілюстрація» відображає характер фотографій і малюнків лише в теорії книжкового оформлення, але стосовно контенту журналів доцільно використовувати термін «зображальний матеріал» («зображальні елементи»). Таке тлумачення дає змогу розглядати зображальні елементи у двох аспектах: як елемент оформлення і як підсистему, тобто окрему публікацію, самостійне інформаційне повідомлення. «У журналістських формах єдності тексту та зображення фотографія стає рівноправним засобом передачі змісту» [44, с. 49]. Тобто, зображальні елементи є не тільки елементом зовнішньої форми журналу, а й її змістовим наповненням. А це потребує одночасного розгляду, оскільки оформлювальні функції й зміст взаємопов’язані і мають загальне призначення: характер відображення зображальних елементів впливає на їх сприйняття читачем, привертає увагу до публікації, а змістове наповнення – задовольняє потребу в інформації.

Зображальна мова аналогічна мові слова, оскільки зображення відображає об’єкти зовнішнього світу, тому й належить до семіотичної знакової системи – на відміну від семантичної системи, в якій елементи не співвідносяться з позамовними даними, а їх значущість виникає в процесі мовної діяльності. У фотодобірках, композиціях зображальні елементи створюють послідовний ланцюг і, отже, внутрішньо зв’язані не лише з текстом та іншими архітектонічними елементами, а й між собою. Такого роду зображальний ряд створює другу, подібну до текстової, інформаційну систему [44]. У цьому сенсі зображальний матеріал відрізняється від інших архітектонічних елементів – він або має другорядне значення щодо тексту, або є єдиним виразником змісту.

Каркас архітектонічної будови журналу складається з рубрикаційних членувань (структурний ряд) та зображальних елементів (наочно-значеннєвий ряд). Велика кількість зображальних елементів різних видів значно ускладнює структуру журналу саме через їх подвійне змістове навантаження. Композиційно-просторові та конструктивні завдання також розширюються при складному оформленні врізів, заголовків. Деякі сторінки сучасних журналів взагалі побудовані переважно на зображальних елементах.

До теми ілюстративного оформлення неодноразово звертався дослідник оформлення друкованих видань Н. Гончарова, яка називає ілюстрації «виразниками логічно-смислового членування і супідрядності частин літературного твору» [12, с.62].

Наприклад у жіночих журналах типу «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» таке співвідношення: 80% фотографій (і малюнків) – самостійні матеріали. Якщо рахувати не ілюстрації, а публікації, у складі яких є зображальні елементи (скажімо, фоторепортаж - це одиниця виміру, хоча в ньому шість фотографії), то і тоді виявиться, що половина знімків і малюнків ілюструє текст, решта - самостійні твори (фотозамітка, фоторепортаж, фотонарис), а текст пояснює і коментує ці зображальні матеріали, що несуть основний зміст.

Важко уявити собі пресу без фотографії. Як у паперовій пресі, так і в інтернет-виданнях фотографії супроводжують текст, доповнюють і візуалізують тему, про яку йдеться. Часто саме гарно зроблена і підібрана фотографія визначає рівень журналістського матеріалу. Це не означає, що ті, хто пише, не мають дбати про зміст і стилістику статті. Варто тільки підкреслити рівнозначну роль слова і зображення в медіях.

Існує багато видів преси і журналістських методів. Така ж ситуація з фотографіями у ЗМІ, де ми бачимо розмаїття форм, засобів і видів. Пригляньмося до кожного з них. 

Фоторепортаж. Призначення фоторепортажу – розповісти якусь історію за допомогою серії фотографій. Оскільки він розповідає, то (так само як розповідь формується словами) , мусить мати початок, розвиток і закінчення. Добре зроблений репортаж має викликати у глядача емоції, примусити його задуматися і розширити знання про тему, яку порушує фотограф.

Фоторепортаж має стислу форму, він повинен складатися з 6-8 фотографій, не більше. Відбір фотографій – це нелегке завдання, оскільки готуючи фоторепортаж, автор зазвичай робить від кількох сотень до кількох тисяч фотографій. Не всі пізніше буде опубліковано. Відкидають кадри, які не додають важливого змісту, наприклад не публікують двох подібних фотографій, які говорять про те саме.

Добре підготовлений фоторепортаж характеризується однорідною стилістикою. Якщо вирішують використовувати чорно-білу фотографію, усі світлини, які остаточно увійдуть до опублікованого фоторепортажу, мають бути чорно-білими. Якщо обирають колір, ставку відповідно потрібно робити на кольорові фото. Звичайно, існують винятки, адже фотографія – це візуальне мистецтво, яке неможливо пов’язати правилами. Інколи суміш чорно-білих і кольорових фотографій виправдовує себе, але це важче поєднання і його рідше використовують, оскільки воно має бути повністю обґрунтоване концепцією фоторепортажу. У такому випадку дотримуються однорідного, спільного естетично ефекту, щоб репортаж залишився єдиним витвором з першої і до останньої фотографії.

У журналі «Elle» фоторепортаж можна побачити на останніх сторінках, у рубриці «Elle подія», де подано репортажі з різних вечірок. Наприклад, у номері за листопад висвітлюється фоторепортаж з нічного клубу «Dante Park», де відбувся показ одягу дизайнера Карен Міллєн [56]. Також є фоторепортажі з чемпіонату з жіночих боїв у шоколаді та з презентації нової колекції бренду «L’UVE».

У журналі «Joy» є рубрика, яка так і називається «Репортажі». У кожному номері їх приблизно п’ять. Але фотографії там зовсім не схожі на репортажні. Скоріше їх можна назвати портретними фото, або фотопейзажами. Наприклад, у вересневому номері є репортаж, який називається «Курс на північ: Французький берег». Тут ми бачимо фотопортрети кореспондента журналу Наталії Беркової, яка подорожує по регіонах Франції, а також фотопейзажі цих самих регіонів [58].

А от у журналі «Cosmopolitan» фоторепортажів немає зовсім.

Зазвичай репортаж проводять зі згоди і за погодженням осіб, яких фотографують. Слід поглиблено вивчити героїв репортажу – як місця, так і людей. Фотограф, який хоче розповісти історію, має знайти час і бути готовим до розмов зі своїми героями, бо тільки тоді зможе наблизитися до них з об’єктивом і навіть «увійти» у світ, який збирається фотографувати.

Іншим видом фотографії для ЗМІ є репортерська фотографія, яку називають також прес-фото або фотоновинами. Її часто сплутують з фоторепортажем. Однак різниця між ними принципова, її видно з першого погляду. Завдання фотоновин – відобразити в одному хорошому кадрі тему, висвітлити яку доручила редакція, наприклад, на світлині відомі особи під час якоїсь урочистості або звіт з події. Сюди також зараховують вуличну фотографію, тобто цікаву несподівану фотографію, зроблену випадково.

У досліджуваних журналах «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» фотоновина трапляється рідко. Адже слово новина саме по собі означає те, що щойно відбулося, а на видання глянцевого журналу потрібен мінімум місяць, тобто цей вид фотографії частіше друкують у газетах.

Фото для новин використовують у щоденних виданнях, тижневиках, які формують думку, в поточних інформаційних повідомленнях в інтернет-виданнях.

У пресі часто можна натрапити на фото папараці. Зазвичай вони з’являються у «жовтій» пресі, в таблоїдах. Це фотографії відомих осіб – зірок, селебриті, політиків, відомих журналістів, зроблені без їх згоди, найчастіше приховано або несподівано. Показуючи публічну особу в якійсь особистій, навіть інтимній ситуації, папараці хоче викликати сенсацію і шокувати читача. Цей однозначно контраверсійний і зазвичай неетичний вид фотографій можна зустріти у журналах – «Joy», «Cosmopolitan».

У журналі «Joy» фото папараці зазвичай друкують у рубриці «Зірки». Наприклад, у номері за серпень 2013 року є фото таких зірок, як Брітні Спірс, Дженіфер Лопез, Лєді Гаги та Мадонни, яких несподівано сфотографували під час прогулянки без макіяжу, на побаченні з невідомим хлопцем або на відпочинку без купальнику [60] .

У журналі «Comopolitan» так само є рубрика, яка називається «Зірки». Приміром у грудневому номері ми бачимо поцілунок акторки Енн Хеттуей із Адамом Шульманом, фото з вечірки на честь розлучення із чоловіком співачки Кеті Перрі, а також фото акторки і співачки Ліндсей Лохан, яка явно перебуває у стані алкогольного сп’яніння [62].

А от журнал «Elle» не використовує фотографії папараці. Натомість повною протилежністю до фотографії папараці є фотосесія. Зазвичай це фотосесія відомої моделі, співачки, акторки тощо. Її можуть виконати у фотостудії, на пленері або в якомусь іншому місці, яке обере видавець. Фотосесія може стосуватися моди (моделі представляють колекцію одягу), краси (демонструються різні типи зачісок або макіяжу). У січневому номері використовують три фотосесії. Перша фотосесія стосується рубрики «Elle мода», тут використовуються фотографії моделі Шарлотти Каліпсо, яка показує на собі новинки одягу та прикрас від відомих італійських дизайнерів. Друга фотосесія стосується рубрики «Elle обкладинка», де можна побачити фотосесію акторки Наталі Портман, зроблені спеціально для журналу «Elle». Третя фото сесія - це фотосесія дівчат з різними зачісками у рубриці «Elle краса».

Так, наприклад, у журналі «Joy» в жовтневому номері є рубрика «Мода», в якій подають по дві-три фотосесії. Тут також зображена фотосесія однієї моделі у різному одязі. А в рубриці «Краса», моделі з різним макіяжем [59].

У журналі «Cosmopolitan» фотосесій виявилося найбільше. Практично в кожному номері є по п’ять різних фотосесій. У липневому номері «Cosmopolitan» так само, як і в журналі «Joy», під рубрикою «Мода», ми бачимо фотосесії декількох моделей, знятих у студії в різному одязі та взутті [63]. У рубриці «Краса» увага приділяється модним зачіскам та макіяжу. А у рубриці «Зірки» вміщено фотосесію актора Джерарда Батлєра, який позує перед камерами спеціально для репортажу журналу «Cosmopolitan».

Фотосесії часто роблять, щоб показати самі предмети. Тоді роблять так звані пек-шоти, тобто окремі фото предмета, який потім використовує дизайнер для потреб публікації або фотокомпозицій – зображень декількох предметів, скомпонованих разом у вишуканому форматі на одній фотографії. 

Що стосується пек-шотів, то в журналі «Elle» їх можна зустріти в рубриці «Краса», де показано предметну зйомку різної косметики. Також вони є і на сторінках журналів «Cosmopolitan» та «Joy». Всі три журнали зорієнтовані на жіночу аудиторію. Тема краси та моди є неодмінною частиною їх контенту, отже, практично на кожній сторінці журналу можна побачити фотографії одягу, взуття, косметики, парфумів та зачісок. Пек-шоти є у всіх випусках журналів «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» за 2013 рік.

Щомісячно зустрічається також фотоілюстрація. До цієї групи зараховують фото, які ілюструють текст, показують моделей у якійсь ситуації або тільки природу, архітектуру, інтер’єри і предмети.

Наприклад, стаття про подорожі у грудневому номері журналу «Joy», яка не є репортажем з якоїсь події, ілюструється фотографіями міста Венеція, фотографіями птахів, що сідають на голови туристам, гондоли з гондольєрами, що співають пісні, музеїв та просто перехожих цього міста.

Такі фотоілюстрації є і в журналі «Cosmopolitan» за квітень, тут у рубриці «Подорожі» бачимо фотоілюстрації готелів о.Кріт, на світлинах також море, туристи, природа тощо. Фотографії такого типу не роблять на конкретне замовлення редакції і видавництва, але вони є ключовими елементами пропозицій фото агенцій

[64].

А от у березневому номері журналу «Elle» бачимо статтю про те, як носити джинсовий одяг, на фотоілюстраціях показано моделей у різних ситуаціях, а також предмети одягу.

Актуальною для сучасних видавців та дизайнерів є проблема формування задуму оформлення, який ураховує всі необхідні компоненти майбутньої публікації , які б задовольняли потреби читача та видавця. Перед тим, як почати розробляти проект оформлення, необхідно дати відповіді на питання, від яких залежить не лише форма подання інформації, але й сам зміст видання, і, зрозуміло, його успішність: мета, призначення, вид видання, читацька аудиторія та її інтереси, очікуване враження, відповідність публікації певним вимогам, стилю, основні елементи макету, постійні елементи, ілюстративний ряд, види текстових матеріалів, друкарські процеси, терміни виготовлення, способи розповсюдження, витрати на видання і можливі шляхи отримання фінансів [39] .