3. Індивідуальні (однорідні) вр і їх застосування.

Індивідуальні (однорідні) ВР являють собою хімічні сполуки, молекули яких звичайно недостатньо стійкі й складаються з атомів або груп, здатних до хімічної реакції розкладу з утворенням нових, більш стійких молекул.

В основному це сполуки наступних класів:

1) Нітросполуки: тротил (тринітротолуол) C₆H₂(NО₂)₃CH₃, динітронафталін С₁₀Н_б(NО₂)₂, тринітронафталін C₁₀H₅(NO₂)₃, тринітрофенол (пікринова кислота) С_бН₂(NО₂)₃OH.

2) Нітроаміни, з яких найчастіше використовують гексоген C₃N₃H₆(NО₂)₃, тетрил С₆Н₂(NО₂)₃NCH₃NО₂, октоген C₄N₄H₈(NО₂)₄.

3) Нітроефіри, що містять одну або кілька нітратних груп (ONО₂): нітрогліцерин C₃H₅(ONО₂)₃, нітрогліколь C₂H₄(ONО₂)₂, динітрогліколь C₄H₈(ONО₂)₂, ТЕН C(CH₂ONО₂)₄, колоїдна бавовна C₂₄H₃О₁₁(ONО₂)₉.

4) Гримуча кислота і її солі (гримуча ртуть Hg(ONC)₂).

5) Азотисто-воднева кислота і її солі (азид свинцю) PbN₆.

6) Тенерес C₆H(NО₂)₃О₂PbH₂О (тринітрорезорцинат свинцю).

Першу групу становлять переважно органічні речовини, що містять одну або кілька груп NО₂. Розрізняють С-нітросполуки С-NО₂, N-нітросполуки (нітроаміни) N-NО₂ і О-нітросполуки (нітрати спиртів) О-NO₂.

Серед С-нітросполук найбільше значення мають ароматичні полінітропохідні.

Велика кількість аліфатичних нітросполук також має вибухові властивості, але лише в останні роки деякі з них (наприклад бістринітроетанолформаль, бістринітроета-нолетилендинітрамін, бісфтординітро-етанолформаль, найпростіші нітропарафіни – нітрометан, нітроетан) запропоновані для застосування у твердих ракетних паливах у якості високоенергетичних пластифікаторів.

Ароматичні нітраміни (наприклад тетрил) у наш час витісняються гітероциклічними (гексоген, октоген), а, в перспективі, й аліфатичними (бістринітроетил-карбамід, бістринітроетилнітрамін) амінами.

Ефіри азотної кислоти (нітрогліцерин, нітрати целюлози і ін.) більше застосовують як компоненти пороху, велике значення набуває ТЕН, а також ряд нових перспективних ВР.

Висновок з питання 3

В якості індивідуальних (однорідних) ВР в основному використовуються речовини, який мають у своєму складі атоми нітрогену різного ступеню окисленості. Деякі з них (азид свинцю, гримуча ртуть, тенерес) відносяться до первинних ВР і вимагають особливо обережного поводження.

4. Композитні вибухові матеріали

Механічні горючі вибухові суміші найчастіше містять компоненти, які мають надлишок оксигену (наприклад, аміачну селітру NH₄NО₃, нітрати калію KNО₃, натрію NaNО₃ або кальцію Ca(NО₃)₂, хлорати і перхлорати (солі хлорної та хлорнуватої кислот).

Другою компонентою є речовини, що згоряють у процесі вибуху частково або повністю за рахунок надлишку оксигену в зазначених носіях оксигену.

У числі тих, що згоряють, можуть бути індивідуальні ВР, які містять у молекулах недостатню кількість оксигену для повного окислювання свого карбону й гідрогену (тротил, гексоген й ін.).

А можуть бути і невибухові горючі компоненти (парафін, деревне борошно, солярне масло, алюмінієва пудра, міпора й ін.).

Основним окиснювачем, який застосовують у сполуках промислових ВР, є аміачна селітра NH₄NО₃, яка має надлишок оксигену в кількості 20%; одночасно вона включає горючі елементи.

Аміачно-селітренні сумішеві ВР, що містять вибухові нітросполуки (тротил, гексоген, динітронафталін), називають амонітами.

Амоніти, до складу яких входить тонкорозпилений алюміній, називають амоналами.

Суміші гранульованої аміачної селітри із соляровим маслом називають ігданітами, такі ж суміші, припорошені деревним борошном або алюмінієвою стружкою, називають гранулітами.

Грубодисперсні суміші тротилу із гранульованою аміачною селітрою називають грамонітами.

Аміачно-селітренні ВР, що містять невеликі кількості (до 15%) рідких нітроефірів, у силу особливості їхнього виробництва виділяють в особливу групу нітроефірних ВР.

Це - динаміти, угленіти й інші ВР.

В особливу групу виділяють динаміти, які містять велику кількість рідких нітроефірів, желатинованих нітроклітковиною, завдяки якій динаміти мають гарну пластичність і водостійкість.

Для надання запобіжних властивостей до складу сумішевих ВР вводять інертні добавки, такі, як хлористий натрій або хлористий калій.

Вибухові суміші з невибухових компонентів можуть бути розбиті на наступні класи:

в) димні порохи - суміші селітри, сірки й вугілля;

б) оксиліквіти - суміші рідкого кисню з горючими речовинами;

в) суміші твердого окислювача з горючими речовинами (аміачна селітра з дизельним паливом - сполука, що одержала в цей час дуже широке застосування для промислових цілей).