21.Керівництво та лідерство (30)

- Стилі керівництва (10)

Керівництво та лідерство

А) Стиль керівництва – це манера поведінки керівника по відношенню до підлеглих, через яку здійснюється вплив на робітників для досягнення цілей організації. Манера поведінки керівника є результатом впливу багатьох постійно діючих факторів: особистих якостей керівника; особистих якостей конкретних підлеглих; задач та дій, що вони виконують. Тому досить складно визначити рамки того чи іншого стилю керівництва. “Експлуатаційно-авторитарний” -Керівники автократичні, не довіряють підлеглим, мотивують працівників погрозою по-карання, застосову-ють заохочення, інформацію допускають тільки зверху вниз,обмежують прийняття рішень тільки вищою ланкою. “Доброзичливо-авторитарний” - Керівники поблажливо впевнені у собі і вірять у підлеглих, мотивують їх заохоченнями та в якійсь мірі страхом і покаранням, допускають деяку інформацію знизу, отримують ідеї від підлеглих, дозволяють приймати рішення з деяких питань. “Консультативно-демократичний - Керівники надають значну, але не повну довіру підлеглим, прагнуть конструктивно використати їх ідеї і точки зору, використовують для мотивації заохочення з рідким покаранням, організовують потік інформації в обох напрямках, консультуються з підлеглими. “Партисипативно-демократичний” - Керівники виявляють повну довіру до підлеглих з усіх питань, завжди вислуховують їх думки та конструк тивно їх використо вують, заохочують підлеглих, залучають їх до постановки цілей і оцінки роботи щодо їх досягненню, організовують широкий обмін інформацією, діють як рівні у складі груп. Б) "Теорія рис" обґрунтовує висунення лідерів за їхніми особистими якостями (розум, хоробрість, знання і таке інше). В рамках "теорії рис" лідерство пов'язують із специфічними рисами індивіда. "Ситуаційна теорія" обумовлює ініціативну поведінку особистості потребами соціальної ситуації, що склалася (історичні умови, особливості сфери групової діяльності, специфіка групових завдань, цілей і т.п.). "Харизматична" концепція розглядає дії "природних лідерів", тобто видатних людей з нетиповою індивідуально закладеною сукупністю рис ("харизмою"). Теорія "сублімаційного" або "ідентифікаційного" лідерства аналізує дії суб'єкта, який у пошуках влади і визнання ідентифікує себе з "великою" справою і присвячує їй життя. Релігійні і політичні рухи налічують багатьох мучеників і героїв, відчужених від самих себе. Боротьба за велику справу стає для них боротьбою за досягнення самоповаги: такі лідери персоніфікуються як праведні люди, які віддали своє життя за інших. Сублімація може приймати і інші форми: спроби зробити вагомий внесок і стати лідером в мистецтві, науці, спорті. В) Типи лідерів за змістовним смислом, суспільною цінністю їхньої політичної діяльності. Цезарський – лідер, який зосередив всю повноту влади у своїх руках, має необмежену свободу прийняття рішень, диктаторський стиль управління. Плутократичний – тип, що репрезентує найбагатші верстви і передбачає користування всією повнотою держ влади. Популістський – тип лідера відрізняється прагненням «показності» під час виконання ролі виразника інтересів народу,він багато обіцяє. Харизматичний - це такий лідер, який над усе цінує відданість особисто йому. Оточення сприймає такого лідера як наділеного надзвичайними властивостями, недоступними підлеглим. Професійний - це лідер постіндустріального суспільства, повага й довіра до якого базуються на його компетентності та особистій поведінці. Він органічно поєднує в собі високий інтелект, вольове устремління, розвинену здатність генерувати й сприймати нові ідеї.