- •2. Еволюція шкіл (концепцій) менеджменту (30)
- •5 .Внутришнє та зовнішнє середовище організації (30) -
- •8.Функції та технологія менеджменту (30)
- •9.Планування як загальна функція менеджменту (30)
- •10.Планування як загальна функція менеджменту
- •11.Обстеженнявнутрішньогосередовища|середовища|підприємства
- •12.Реалізаціястратегії(оперативне планування)(30)
- •16.Мотивація(30)
- •17.Мотивація(30)
- •18.Прийняття|приймання| рішень(30)
- •19.Комунікації (30)
- •20.Керівництво та лідерство (30)
- •21.Керівництво та лідерство (30)
19.Комунікації (30)
- Комунікації, як зв'язуючий|пов'язувати| процес(5).
В теорії управління комунікації розглядаються як засіб, що поєднує в одне ціле всі організаційні дії. За допомогою комунікації: набуває змісту рух інформації; реалізуються цілі організації; здійснюються зміни; регулюється поведінка робітників.
У вузькому розумінні під комунікацією розуміється обмін ідеями, думками, почуттями між двома або більшою кількістю людей. Слід мати на увазі, що сам факт обміну інформацією ще не є свідоцтвом комунікації тому, що інформація, яка передається, може бути незрозумілою для того, хто її отримує. З цієї точки зору, в теорії управління під процесом комунікації розуміється процес обміну інформацією між двома або більшою кількістю людей, що забезпечує їх взаєморозуміння.
- Види комунікацій(5).
Для характеристики процесів комунікації між двома або більшою кількістю людей використовується термін міжособові комунікації, під яким розуміється обмін інформацією з іншою особою. Визначають такі види міжособових комунікацій: письмова комунікація.; усна комунікація; комунікація з підтекстом.
Невербальна комунікація – в її основі полягає інформація, відіслана відправником без використання слів, натомість застосовуються різні символи. Функції цього виду комунікації: доповнення і заміщення мови; відображення емоційного стану партнерів по комунікаційному процесу. Формальна комунікація – існує для передачі повідомлень, які є в організації офіційними, тобто вони формуються у відповідно до ієрархії влади в організації. Найчастіше вони передаються за вертикальними каналами і в письмовій формі. Неформальна комунікація виникає, коли у працівника з’являється потреба в спілкуванні з таким індивідом, з яким у нього немає формальних каналів комунікації, тобто це ті комунікації, які не санкціоновані менеджментом. За характером направленості розрізняють такі типи організаційних комунікацій: міжрівневі; горизонтальні або бокові; діагональні.
У рамках міжрівневих комунікацій виділяють: низхідні і висхідні. Низхідні комунікації – це передача інформації з вищих рівнів на нижчі а висхідні це навпаки. Горизонтальні комунікації мають місце між членами однієї групи або членами одного рівня. Діагональні комунікації – це комунікації, які перехрещують функції і рівні управління організації Комунікаційна мережа – відображує спосіб поєднання вертикальних, горизонтальних і діагональних комунікацій та їх конфігурацію.
Комунікаційний процес, етапи і елементи процесу комунікацій (15)
Комунікаційний процес - це обмін інформацією між двома і більше особами. При цьому ставиться мета забезпечити розуміння отримувачем інформації, яка є предметом обміну.У сучасній теорії менеджменту виділяють такі елементи процесу обміну інформацією:1. Відправник (особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує інформацію та передає її).2. Повідомлення (інформація, закодована певним чином за допомогою символів).3. Канал (засіб передачі інформації).4. Отримувач (адресат, особа, якій призначена інформація і яка певним чином інтерпретує її).5. Зворотний зв´язок (реакція). Цей елемент часто залишається поза увагою, а одностороннє спілкування є, як правило, малоефективним, хоча загальновизнано, що будь-яка система функціонує ефективно за умови існування налагодженого зворотного зв´язку.
З визначення слідує, що для здійснення процесу комунікації необхідні 4 умови наявність мінімум двох чоловік: відправника – особи, яка генерує інформацію, що передбачена для передачі; отримувача – особи, для якої передбачена інформація передається; наявності повідомлення, тобто закодованої за допомогою будь-яких символів інформації, що передбачена для передачі; наявності каналу комунікації, тобто засобу, за допомогою якого буде передано інформацію; наявності зворотного зв’язку, тобто передачі назад відправнику повідомлення про те, як він сприйняв отриману інформацію.Однією з найбільш простих, доступних і розповсюджених моделей комунікаційного процесу є модель, запропонована теоретиком комунікацій Раймондом Россом. Вона ілюструє цей процес за допомогою вичерпного та зрозумілого набору термінів і охоплює основні елементи комунікаційного процесу.
Обмінюючись інформацією, відправник та адресат здійснюють свої дії реалізацією кількох взаємозв´язаних етапів, що є складним процесом: кожний з етапів є точкою, в якій суть повідомлення може бути викривлена або повністю втрачена. Ці етапи в теорії менеджментуформулюються так:- зародження ідеї;- кодування та вибір каналу;- передача інформації;- декодування (переведення символів відправника у думки отримувача).або ж формування концепції обміну інформацією; кодування і вибір каналу; передача повідомлення через канал; декодування; усвідомлення змісту ідеї відправника; зворотний зв’язок.
е, Отж при проектуванні та експлуатації комунікаційних систем необхідно враховувати наявність багатьох джерел деформації інформаційних потоків (мова, сприйняття, статус керівника та підлеглого тощо). У теорії передачі інформації це явище називається шумами, до яких належить все те, що спотворює суть повідомлення. Менеджери повинні пам´ятати, що шуми присутні завжди, і на кожному етапі процесу обміну інформацією відбувається певне викривлення суті повідомлення. Тому необхідною умовою ефективних комунікацій в організації є забезпечення надійного зворотного зв´язку, адже будь-яка система, в тому числі і комунікаційна, може ефективно функціонувати лише за умови наявності ефективного
- Бар'єри комунікаційного процесу (5).
Існує багато факторів, що перешкоджають здійсненню ефективної комунікації, основними з яких є:
Фільтрація. Коли робітник говорить те, що хоче чути його керівник, тобто він фільтрує інформацію.
Вибіркове сприйняття. Отримувач сприймає краще ту інформацію, яка відповідає його потребам, мотивації, досвіду та іншим особистим характеристикам.
Семантичні бар’єри. Однакові слова мають різне значення для різних людей. Вік, освіта, культурне середовище – три найбільш важливих змінних, які впливають на зміст та значення слів, що використовуються.
Поганий зворотний зв’язок.
Культурні відмінності між відправником і отримувачем у процесі обміну інформацією
Інформаційні перевантаження.
