33. Планування діяльності ремонтного господарства на підприємстві

Сучасне підприємство оснащене дорогим і різноманітним обладнанням, автомати­зованими системами, поточними лініями. Для надійної роботи обладнання вимагаєть­ся систематичне технічне обслуговування, виконання ремонтних робіт та заходів із технічної діагностики. Ремонт - це процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання. Склад і структура ремонтного господарства залежить від загальної та виробничої структури підприємства, характеру засобів праці, обсягу ремонтних робіт, рівня спеці­алізації та інших факторів. Підрозділи, що входять до складу ремонтного господарства, здійснюють технічне обслуговування та ремонт засобів праці, монтаж і введення в дію нового устаткування, виготовлення запасних частин і нестандартного обладнання, модернізацію діючих машин та устаткування. Залежно від масштабів виробництва підприємства застосовують три форми органі­зації ремонтно-профілактичних робіт: > централізовану - весь ремонтний персонал підприємства підпорядковано го­ловному механіку; > децентралізовану - всі види ремонтних робіт виконуються персоналом цехо­вих ремонтних баз, що підпорядковані начальникам цехів; > змішану - поєднує в собі централізацію і децентралізацію: технічне обслугову­вання та поточний ремонт здійснює ремонтний персонал виробничих цехів, а капіталь­ний ремонт, модернізацію, виготовлення запасних частин і нестандартного устатку­вання - персонал ремонтно-механічного цеху. Роботи з технічного обслуговування та ремонту устаткування плануються на підприємствах у формі перспективного плану, річних і місячних планів-графіків плано­во-попереджувального ремонту (ППР). Відділом головного механіка підприємства за участі планово-економічного від ділу роз­робляється план роботи ремонтно-механічного цеху (РМЦ), який включає наступні роз­діли: виробничу програму, чисельність та заробітну плату, собівартість ремонтних робіт. Виробнича програма складається в номенклатурному виразі та трудомісткості. Вона передбачає проведення технічного (міжремонтного) обслуговування, періодичних пла­нових ремонтів і модернізації. Під технічним обслуговуванням розуміють усунення дрібних несправностей за­собів праці, проведення оглядів стану окремих вузлів та агрегатів, здійснення заміни мастила та регулювання певних механізмів. Планові ремонти залежно від обсягу, склад­ності й терміну проведення робіт поділяються на капітальні та поточні (середні, малі). Капітальний ремонт - це найбільший за обсягом та складністю вид ремонту. Він передбачає повне розбирання; ремонт відпрацьованих деталей та вузлів (у тому числі базових); заміна тих, що не підлягають ремонту; регулювання й випробування під навантаженням. У процесі поточного ремонту замінюються або відновлюються окремі деталі (вузли) засобів праці, проводяться регулювальні операції. Середній ремонт передбачає часткове розбирання обладнання, заміну спрацьо­ваних вузлів, випробування та регулювання. Малий ремонт полягає в заміні невеликої кількості зношених деталей, а також у регулюванні обладнання. Він забезпечує дієздатність обладнання до наступного пла­нового ремонту. Модерпиація - це сукупність організаційно-технічних заходів із покращення основ­них параметрів і характеристик агрегатів. Модернізація передбачає часткову заміну окремих деталей і вузлів більш досконалими, а також застосування спеціальних при­ладів та пристроїв. Комплексу робіт із модернізації обладнання повинні передувати відповідні розрахунки економічної ефективності. Річний економічний ефект від модернізації станка (РЕЕМ) визначається за формулою:

де С1 і С2 - собівартість деталі чи операції до і після модернізації, грн.; КД- випуск деталей на рік після модернізації, шт.; В - витрати на рік на модернізацію станка, грн. Виробнича програма ремонтно-механічного цеху визначається згідно графіка пла- ново-попереджувального ремонту. Річний графік ППР складається відповідно до норм тривалості ремонтного циклу, міжремонтного і міжоглядового періодів із урахуванням структури ремонтного циклу. Ремонтний цикл - проміжок часу між двома капітальними ремонтами або між початком експлуатації та першим капітальним ремонтом.