14. Ідеї просвітництва в новій українській літературі

У основі Просвітництва лежало прагнення надати людині можливості та "мужності користуватися власним розумом" . Принципом просвітительської літератури став девіз Вольтера: "Розум і наука". Високий гуманізм Просвітництва виявлявся у творах Дідро, Руссо, Вольтера, Лессінга та інших. Вони вірили в можливість існування ідеальної людини. Дідро запевняв: "Доброчесні люди рідкісні, однак вони існують" За своєю природою, стверджували просвітителі, людина досконала і прекрасна, а якщо вона має якісь вади, так це залежить від суспільства, його недосконалості. На думку Дідро, "треба звинувачувати нікчемні умовності, які розбещують людей, а не людську природу" [2, 225]. Отже, у центрі естетики просвітителів стоїть ідея суспільного значення художньої творчості.

Ідеї та естетика Просвітництві мали широкий резонанс у всьому світі. В Україні окремі ідеї цього руху були висловлені у творах діячів Києво-Могилянської академії М. Козачинського, Г.Кониського та інших. У другій половині ХVIII століття виступили українські просвітителі Г.Сковорода та Я.Козельський. Просвітницькі ідеї продовжували поширюватися і в першій половині ХIX століття. В Україні, де соціальний гніт посилювався національним гнобленням, провідне місце у творчості просвітителів займали соціологічні проблеми та національна ідея.

Філософські, публіцистичні.,

15. Утвердження простітницького принципу "писання з натури" в новій українській літературі

Григорій Квітка-Основ’яненко (1778-1843) – перший український прозаїк, талановитий

Драматург, творчість якого мала значний вплив на розвиток української літератури. Головним творчим принципом Квітка-Основ’яненко вважав «писання з натури», про те, що було йому знайоме і близьке. А знав він найкраще і любив свою рідну Харківщину, її природу, звичаї її мешканців, які стали героями його творів.

Нова українська література багатьма своїми рисами завдячує саме Квітці-Основ’я- ненкові. Недаром же Юрій Федькович назвав його ясним місяцем на небосхилі українсь-кого слова, а Михайло Драгоманов зарахував Квітку-Основ’яненка, поруч із Тарасом Шевченком та Миколою Гоголем, до трійки найбільших українських класиків ХІХ століття.

16.літературно-естетичні та суспільно-політичні погляди івана котляревського І. Котляревський (1769-1838 pp.) в поемі "Енеїда" утверджує, передовсім, особливі можливості української мови та, на відміну від вимог класичної естетики, спирається на народну традицію. Гулак-Артемовський виступав як письменник та теоретик поезії. Він написав низку статей на літературно-естетичні теми. В своїх роботах пов'язує естетику з історичним розвитком мистецтва. Пріоритетним видом мистецтва він визнає поезію, як найбільш сильну за естетичним впливом. У романтичних баладах ставить перед собою мету довести здатність української мови бути повноправним, самостійним, найповніше і вірно передавати широту та глибину людських відчуттів. «Енеїда» І. Котляревського - перша друкована книга - стала визначною подією в розвитку українського письменства. Написана живою українською мовою високохудожня поема в 1798 році засвідчила генетичну єдність нової української літератури з кращими зразками європейської бурлескно-травестійної поезії. «Енеїда» багатьма своїми якостями близька до творчості Ф. Браччоліні, Лаллі, Скаррона, А. Блюмауєра, М. Осипова. Але на відміну від перелічених вище авторів І. Котляревський наснажив сміх злободенними суспільно-політичними тенденціями. Письменник намагався засобами гумору та сатири не тільки підвести явища суспільного життя до розумного начала, а й певним чином звести егоїстичне часткове до підпорядкування інтересам «общого добра»