90.Історична драматургія Костомарова.

Загострення драматичних ситуацій, поява нової тематики й проблематики були новим явищем у розвитку тодішньої української драматургії, в якій панівне місце займала родинно-побутова мелодрама й драма. Перехід до історичної тематики спричинював появу нових жанрів, сюжетів, ускладнення драматичної інтриги, розвитку історизму.

Історико-літературне значення драматургії Костомарова полягає і в тому, що він вивів тематику української драми за вузькі межі зображення виключно побутових відносин на історичний простір. Це дало йому можливість розширити жанрові рамки драми – створити історичну трагедію, написану за законами героїчної трагедії як твору високого звучання.

91. Новаторство м.Костомарова-драматурга: теми, жанри, прийоми.

В архіві Костомарова зберігаються уривки нереалізованих п'єс із життя відомих діячів історії України (Хмельницький, Мотря Кочубей), що засвідчують тяглість і "героєцентричність" його драматургії. Тож у час, коли на початку ХІХ століття українська література ще не мала жанрів української історичної поеми, історичного роману й повісті, історичної драми, М.Костомаров намагався започаткувати жанр історичної драми, протягом трьох тижнів у лютому 1838 р. написавши історичну драму "Сава Чалий".

Драматургія Миколи Костомарова прикметна високою стильністю героїчних місць, широтою проблематики і тем, новаторством сюжетів, інтерактуальна в моделюванні культурних ландшафтів минулого (Боспорське царство, Рим), суспільного життя й етнічних міжнаціональних стосунків у Причорномор'ї і в Речі Посполитій, алюзіями в сучасні для автора обставини.

Драматургія вповні виявила оригінальність письменницького обдарування митця. Першим серед драматургів-романтиків ХІХ ст. він продуктивно опрацював історичні теми, художньо їх переломив націєтворчо. Як і в прозі, у драматургії Микола Костомаров інтерпретував ті сюжети з історії, у яких із особливою силою виявлялося прагнення народу до звільнення від іноземного поневолення, оборона віри і звичаїв. Стійкий у п'єсах із українського минулого інтерес до Хмельниччини, гайдамаччини.

П'єси Костомарова – принципово нове явище в розвитку української драматургії першої половини XIX ст. Драматургічна майстерність письменника-романтика, результативність його індивідуального внеску – в плеканні українською літературою ідеалів демократії та свободи. Хоч майже всі драматичні твори Костомарова виникли на історичному грунті, їх конфлікти, характери чільних героїв мають виразно національне начало і спрямування. У драматичних творах Костомарова щасливо поєднався талант майстра слова з великою ерудицією вченого-історика.

Сюжети і конфлікти драматичних творів служать автору для утвердження моральної вищості українського народу, його здатності до демократичного співжиття з іншими етносами. Костомаров намагався дати всебічне і естетично виразне висвітлення цих мотивів. Порушувані в його п'єсах проблеми, як правило, спроектовані на актуальні явища суспільної дійсності XIX століття, сфокусовані драматургом на становищі України в Російській імперії. Підтекстово автор формував місткі філософські узагальнення щодо самобутності українського народу, створення умов для реалізації його потенціалу.