8. Стильовий синкретизм як визначальна ознака нової української літератури періоду її становлення.

Запізнившись у своєму становленні, нове укр. письменство змушене було інтенсивно пройти ті етапи, які раніше і протягом тривалішого часу проходили інші європейські л-ри. Не випадково, що в укр. л-рі відбув. поєднання різних стильових течій-від бурлескно-травестійних, класицистичних, просвіт.-реалістичних до сентиментально-реалістичних. Він зумовлюється також могутнім впливом просвітительського ідейного руху. який відбивав боротьбу проти інституцій феодальної системи . Діячі цього руху під просвітительством мали на увазі не лише поширення освіченості, а й освіти в розумінні громадянського та морально-етичного виховання, утвердження нового світогляду на противагу старим.

Саме художній реалізації таких ідейних настанов відповідав пафос названих стилів та течій, адже він давав можливість письменнику не тільки висміювати, викривати вади кріпосницького суспільства, а й поширювати ідею природної рівності людей, підносити нові суспільні та естетичні ідеали.

Уже в "Енеїді" наяве органічне поєднання фольклорно-міфологічного образного мислення з літературними реалістично-просвітницькими тенденціями, що грунтувалися на широкій бурлескно-травестійній основі.

Протягом кількох десятиріч НУ створила розмаїту жанрову систему, впевнено вийшла на шляхи розвитку європейського мистецтва слова.

9. Зовнішньолітературні впливи в новій українській літературі періоду становлення.

На становлення НУЛ головний вплив мали два зовнішньо літературних чинника: це література антична та європейська. Активне увібрання минулих літ. традицій почав іще Г. Сковорода. Саме він своєю творчістю створив перехід від давньої укр. літ-ри до нової. Саме Сковорода неодноразово звертався до творів Платона, Вергілія, Ціцерона. Знання античності проявилися у діалогах, трактатах, притчах, піснях, віршах, байках. Функціонування античної спадщини в НУЛ помітне нарівні згадок імен (як історичних, так і міфологічних), використання цитат, мотивів і сюжетів.

Тісний взаємозв'язок нац. традицій української письменності з традицією античною засвідчила «Енеїда» І. Котляревського – твір, з якого почався шлях розвитку і становлення НУЛ. Що стосується інших творів дошевченківського періоду, у яких бачимо античні запозичення, треба назвати "Горпиниду..." П. Білецького-Носенка, "Салдацький патрет" Г. Квітки-Основ'яненка.

19 ст. ознаменувало собою появу нового покоління літ. діячів, які вже не вагалися стосовно приналежності своєї до української нації, вимагали для свого народу національних прав, політичної свободи й соціальної справедливості. Тож закономірним став заклик до укр. письменників наслідувати у своїх творах європейські зразки, замість російських. Взагалі, ще наприкінці 17 ст. українська культура демонструє зв’язки з європейською, орієнтується на ідеї гуманізму, Реформації, Просвітництва, демократизації.

НУЛ наслідує ідеї англійського, французького та німецького романтизму, реалізму. Та із європейських літератур, передусім бачимо вплив польських письменників (поета Міцкевича, байкаря Красіцького).

10. Дмитро Чижевський про НУЛ як “неповну” літ-ру. «Неповну літ-ру» в Україні Д. Чижевський побачив на межі епох бароко й класицизму і безпосередньо пов’язав цей феномен із поняттям «неповна нація». На різних етапах історії це поняття переслідувало Україну. Бо ж чим спростувати факт, що значна частина української інтеліґенції відривалась від свого ґрунту? До того ж потім почалися масові відпливи українських інтелектуальних верств до імперської Росії. Власне укр. літ-ра від цього не міцніла, а втрачала сили, тобто — ставала неповною.  Щоб зменшити відплив українських талантів у сусідні літератури, потрібне було утвердження національного письменства саме українською (народною) мовою. Відбувалося воно протягом усього XIX ст. й пізніше. Тому має цілковиту рацію Д. Чижевський, стверджуючи, що саме в XIX ст. весь зміст українського національного руху полягав у «доповненні» національного організму до певного культурно-самостійного стану. Головне: «неповна» література не могла задовольнити потреб самого культурно-провідного шару. Малося на увазі, що література тоді не мала повного комплекту жанрів і, очевидно, не виконувала повної гами функцій. Витворення самодостатньої літератури вдалося лише українській модерній літературі з її різноманітністю літературних течій. Але тут на перешкоді стала політика, — російський більшовицький уряд навмисне утримує національні літератури, крім російської, на рівні «неповних» літератур».