77. Жанр балади у творчості а.Метлинського.

Домінантами поетичної творчості Метлинського в плані жанру є історична балада, в царині стилю – широке звернення до символіки, тісно пов’язаної з народнопоетичною стихією. Балади його, як правило, насичені похмурою фантастикою, персоніфікованими образами природних стихій, що виступають суб’єктами дії, присутністю в подіях долі, фатуму, що визначають життя людини і народу. Образна система їх відзначається високим ступенем художнього узагальнення і нерідко являє собою розгорнені метафоричні картини. Поетика балад, як правило, спирається на образи-символи, що представляють історичну Україну, її боротьбу із загарбниками (козак, гетьман, бандурист, козацькі могили, шабля, спис, кладовище та ін.). Експресивні, сповнені динаміки й руху образи, картини буйної природи (буря, грім, блискавка, пожежа, червоні заграви, степовий вітер) генетично пов’язані з художнім світом народної поезії (думи, історичні пісні, перекази, легенди).

79. Загальна характеристика збірки А.Метлинського “Думки і пісні та ще дещо”.

Ім'я Амвросія Метлинського скаже мало що й мало кому. Навіть якщо назвеш його найвідоміший псевдонім - Амвросій Могила, - не кожен студент-філолог одразу пригадає, що це за один і чим він видатний. А.Л.Метлинський - малознаний представник харківської школи романтиків, фольклорист і перекладач, професор Харківського та Київського університетів, автор книжки «Думки і пісні та ще дещо» (1839) і укладач збірника «Народные южнорусские песни» (1854).

Літературна діяльність А. Метлинського припадає на кінець 30-х - 40-х років ХІХ ст. У цей час він друкується в журналах та альманахах "Молодик", "Сніп" та ін. 1839 р. у Харкові видав свої твори окремою збіркою "Думки і пісні та ще дещо" під псевдонімом "Амвросій Могила". До збірки увійшло тридцять оригінальних поезій і ряд перекладів з чеської, словацької, сербської, польської та німецької мов. Замість передмови в збірці було вміщено "Заметки относительно южнорусского языка", у яких поет висловив свої погляди на історичне значення, стан і перспективи розвитку української мови.

78.Фольклорна основа балад Боровиковського.

Балада як жанр народнопісенної творчості — це один з тих жанрів, який найшвидше почав проникати у літературу.

В українській літературі інтенсивний розвиток балади як літературного жанру починається в добу романтизму (кінець 18 —I половина 19 ст.), коли письменники, зацікавившись народними джерелами, збираючи фольклор, почали застосовувати деякі з прийомів усної творчості у своїй письменницькій практиці. Балада зайняла центральне місце у творчості П. Гулака-Артемовського, П. Білецького-Носенка, І. Срезневського, А. Метлинського та інших поетів-роман-тиків, але в основному сюжети їхніх творів узяті з європейської літератури. Народна поетика стала джерелом балад М. Костомарова. У 1839 р. у Харкові вийшла його збірка «Українські балади» (під псевдонімом Ієремія Галка), у 1840 — збірка «Вітка», куди увійшли твори, в основі яких лежали народні сюжети. Народне уявлення про силу чарів та перетворення жінки в тополю використав М. Костомаров у романтичному вірші «Явір, тополя і береза», переспівами народних є балади «Ластівка», «Брат з сестрою» та ін. Народно-пісенна основа чітко простежується в баладах Л. Боровиковського «Маруся», «Чарівниця», «Молодиця», «Убійство», «Волох», «Віщба» та ін. Деякі з творів цього періоду є художніми переспівами народних сюжетів, деякі написані під впливом західноєвропейських літератур, частина ж — цілком оригінальні балади, де використані основні композиційні та художньо-поетичні прийоми жанру, але тематично це абсолютно самобутні авторські твори. До баладної традиції звертались і представники «Руської трійці»: І. Вагилевич («Мадей», «Жулин і Калина»), М. Шашкевич («Погоня»), М. Устиянович («Прокляття матері»).

. 79. Загальна характеристика збірки А.Метлинського “Думки і пісні та ще дещо”.

Ім'я Амвросія Метлинського скаже мало що й мало кому. Навіть якщо назвеш його найвідоміший псевдонім - Амвросій Могила, - не кожен студент-філолог одразу пригадає, що це за один і чим він видатний. А.Л.Метлинський - малознаний представник харківської школи романтиків, фольклорист і перекладач, професор Харківського та Київського університетів, автор книжки «Думки і пісні та ще дещо» (1839) і укладач збірника «Народные южнорусские песни» (1854).

Літературна діяльність А. Метлинського припадає на кінець 30-х - 40-х років ХІХ ст. У цей час він друкується в журналах та альманахах "Молодик", "Сніп" та ін. 1839 р. у Харкові видав свої твори окремою збіркою "Думки і пісні та ще дещо" під псевдонімом "Амвросій Могила". До збірки увійшло тридцять оригінальних поезій і ряд перекладів з чеської, словацької, сербської, польської та німецької мов. Замість передмови в збірці було вміщено "Заметки относительно южнорусского языка", у яких поет висловив свої погляди на історичне значення, стан і перспективи розвитку української мови.