6. Розвиток освіти та культури в кінці хvііі – на початку хіх ст. Як важливі чинники становлення нової української літератури.

Зважаючи на тенденції європ. Просвітництва, нова система освіти посилює частку природничих дисциплін і звужує спектр гуманітарних. Основний акцент на світську модель. Нова система освіти включає різнорівневі навчальні заклади:

1-й рівень- парафіяльні або природничі школи -спрощене, неосмислене розуміння релігійних обов"язків.

2-й р-нь- повітові училища -елементарна освіта та проф. навики

3-й р-нь - гімназії -єдиний навч. заклад, який давав право на вступ до університету.

4-ий - університети, яких відкрили два: Харківський та Київський.

Спочатку більша частина в цих університетах припадала на гуманітарні науки. Тут починають формуватися центри істор. пам"яті, читають "Історію Малоросії", вивчають усну народну творчість.

Незаважаючи на утиски, що їх зазнавали вищі школи, вони все ж перетворювалися в культурно-освітні та наукові осередки в своїх регіонах. Ці заклади об"єднували високо освічених науковців. котрі поширювали передові ідеї європ. мислителів, вивчали історію, культуру, мову укр народу. До них горнулася мисляча студентська молодь. . Викладачі гуманітарних наук були ініціаторами організації та проведення музично-пісенних концертів, аматорських вистав. Організовувалися журнали. альманахи. Вони ставали трибуною молодої укр. л-ри нового часу.

Виявляється посилений інтерес дослідників до наукового осмислення минулого України. Процес становлення НУЛ нерозривно пов"язаний з фольклористичними дослідженнями, адже останні підводили наукову основу до кристалізації концепції про можливість творення письменства живою мовою народу. Дедалі частіше у своїх творах використовувались укр. пісні. Сценічне мистецтво також виходило на якісно нову ідейну основу. Почали створюватись проффесійні театральні трупи. Одним із аматорських театрів керував Котляревський. Це стало для нього одним із стимулів до написання "Наталки Полтавки" та "Москаля-чарівника". Духовна музика і спів в той час посідали у житті народу ще вагоме місце, однак відбулося уже становлення й світського муз. мистецтва. Налагодились і розширились зв"язки з літ. інших народів.( "Енеїда").

7. Періодичні видання та альманахи Сх. Укр. початку ХІХ ст. На початку 19ст. наййбільшою друкарнею 19 ст. була друкарня Києво-Печерської лаври. Та згодом нову сторінку друкарства України відкрив Харківський університет. Ще перед офіційним його заснуванням розпочалася підготовка В. Каразіним до створення друкарні. Тут надруковано фольклорно-історичну збірку "Запорожская старина" І. Срезневського. Виходили численні періодичні видання: газета "Харьковский еженедельник", часописи "Харьковский Демокрит", "Украинский вестник", "Харьковские известия", "Украинский журнал", збірники "Украинский альманах", "Украинский сборник". У них переважала українська тематика, але україномовні тексти належали до винятків.

Великий вплив на сучасників, як і на наступні покоління, мав український за тематикою місячник "Основа". Товариство "Просвіта" вважало одним з головних завдань книговидання. Популярністю користувалися щорічні календарі "Просвіти". Важливим видавничим центром стало Товариство ім. Шевченка, у ній виходили "Записки Наукового Товариства ім. Шевченка" — солідний науковий журнал з гуманітарних наук. Головним редактором "Записок" був Михайло Грушевський.

Загалом, через заборони і перслідування у Наддніпрянщині, тривалий час укр. книго друкарство концентрувалося в Західній Укр.

Є щось спільне для всіх, таких відмінних між собою, етапів історії українського книговидання. Завжди україномовних і присвячених Україні книжок виходило надто мало, як на потреби цілої нації.