58. Тема “малої людини” у прозі є. Гребінки.

Гребінкадосліджував особливості втілення теми “маленької людини” в “петербурзькому тексті” .

Звертаючись до теми “маленької людини”, письменник зображує Північну Пальміру як місце фізичної загибелі (“Записки студента”, “Доктор”), божевілля (“Перстень”), моральної деградації “маленької людини” (“Иван Иванович”, “Дальний родственник”, “Сеня”) або втрати нею свого таланту (“Игрок”, “Первый концерт Рубини”). Трагічний фінал, що чекає на багатьох “маленьких людей” у творах Гребінки, зближує його твори з “петербурзькими повістями” Гоголя.

У російськомовній прозі Гребінки образ “маленької людини” змальований всебічно. З одного боку, письменник зобразив недалекого та егоїстичногодрібного чиновника, вякого відсутнє почуття власноїгідності і який мріє будь-щодосягти кар’єрного росту та багатства в суспільстві(“Иван Иванович”, “Игрок”, “Дальний родственник”, “Лука Прохорович”, “Сеня”). Подібних героїв автор наділяє такими негативними рисами, якбрехливість, жадібність, грубість, заздрість.Вониуспішнопроцвітають у Петербурзі, аледеградують як особистості.Письменник зображує їх не тільки як породження суспільства, але і як його жертв.

У 1840-і роки в прозі Гребінки з’являється ще один тип “маленької людини” – людини високих прагнень та поривань, яка має багатий внутрішній світ (“Записки студента”, “Доктор”). Потрапивши до столиці, демократичний герой Гребінки страждає від власної довірливості. Він сприймає події, що відбуваються в його житті, як неминучу долю, і, не бажаючи боротися з нею, гине. Стикаючись з обманом та приниженням, він поступово усвідомлює, що ідеал столичного міста, створений його уявою, далеко не відповідає дійсності. У творах письменника постать довірливого, чесного і скромного героя, зображена на тлі жорстокого й прагматичного Петербурга, сприймається як маргінальна.

59. Жанрово-композиційні особливості повісті є.Гребінки “Приключения синей ассигнации”.

«Приключения синей ассигнации», в якій викривальний пафос, сатиричні тенденції порівняно з попередніми творами виявилися набагато виразніше. За ідейним задумом і композиційною побудовою повість очевидно перегукувалася з «Мертвими душами» М. Гоголя. Як поїздки Чичикова з метою купівлі мертвих душ дали можливість Гоголю очима свого героя оглянути майже всю Росію і показати у всій багатогранності суспільне життя, так і суб'єктивно авторська розповідь синьої асигнації, що протягом багатьох років переходила з рук у руки (з атласного поміщицького гаманця за пазуху його коханки, з кишені «небритого жирного человека» до господаря корчми, з портфеля губернського секретаря в іменинному торті до його начальника, з рук збіднілої міщанки до залізної скрині старого скнари і т. д.) дала можливість Гребінці на цей раз змалювати ще ширшу картину непринадної миколаївської дійсності, викрити антигуманну сутність зображуваних характерів

60. Драматична поема Євгена Гребінки «Богдан»

Помітну увагу привертають вірші Є. Гребінки, присвячені історичному минулому України — «Курган», «Нежин-озеро», «Украинский бард», поема «Богдан» (1843), написані як за історичними матеріалами, так і на основі національних народних переказів. Найзначніше місце серед творів цього циклу належить драматизованій поемі «Богдан. Сцены из жизни малороссийского гетмана Зиновия Хмельницкого», в якій, широко використавши ряд історичних джерел, козацькі літописи, народні пісні й думи, Є. Гребінка правдиво показав героїку українського визвольного руху. Поема складається з двох частин — розлогого прологу і власне поеми з дев'яти розділів. У пролозі, витриманому в романтичному стилі, оригінально переплітаються елементи фантастики й реальності. Перед читачем постає майстерно виписана картинка весняної місячної ночі на Дніпрі; виступають русалки, лісові духи, які оспівують своє безтурботне існування, і водночас «тени людей замогильних» («Тень Павлюка», «Тень Остраницы», «Тень Наливайки», а також простих людей — «Тень молодой девушки»), які розповідають про жорстокі знущання польської шляхти над українським народом, про неймовірні страждання закатованих козацьких ватажків. Цей пролог цілком логічно підводить читача до основної частини поеми — відтворення Є. Гребінкою ряду яскравих епізодів національно-визвольної боротьби народних мас за незалежність батьківщини. Б. Хмельницький зображений автором як мужня постать, людина рішучого й загартованого характеру, як відважний і досвідчений полководець, мудрий і прозорливий дипломат-політик, що у своїх діях спирається насамперед на народні маси, вірить в їхні сили й могутність. Поема «Богдан», незважаючи на окремі відхилення від історичної правди (ідилічне зображення життя трудящого люду, захоплене вихваляння не тільки царя, а й «родных царей святое поколенье» тощо), в цілому була помітним явищем у літературі як одна із вдалих спроб художнього осмислення хвилюючих сторінок героїчної історії України.