56. Роман є Гребінки “Чайковский” як твір на історичну тему. Творення образу епохи.

Євген Гребінка успішно виступав і як прозаїк, автор історичних повістей, нарисів та роману «Чайковський», присвяченого подіям визвольної війни 1648—1654 років. Цей роман Іван Франко називав улюбленим твором галицько-руської молоді 60—70-х років. Створено його на основі родинних переказів, оскільки мати Гребінки походила з роду Чайковських. У «Чайковському» Гребінка, продовжуючи лінію М.Гоголя, творами якого тоді зачитувалися Росія й Україна, створив широке епічне полотно, зобразив суворе життя козаків, їхню мужність і вірність у дружбі.

Одним із значних досягнень Є. Гребінки-прозаїка є роман «Чайковский». Наближаючись за принципами опра-цювання історичної тематики до «Тараса Бульби» М. Гоголя (хоча у романі відсутні хронологічне приурочення до подій, історичні постаті та ін.), письменник правдиво відтворює окремі картини героїчного минулого, опоетизовує Запорозьку Січ як «козацкую вольницу» з її демократичними і водночас суворими законами, реалістичними мазками змальовує привабливі образи загартованих у боях з ворогом, мужніх і хоробрих, одержимих любов'ю до рідної землі рядових козаків-патріотів (Микита Прихвостень, Касян), чесних, доброї і широкої душі людських особистостей із багатим емоційним світом. Життєвістю позначений і багатоплановий, складний образ-тип лубенського полковника Івана: це відважний воїн, сповнений лютої ненависті до ворога; не чуже йому й глибоке почуття людяності, і разом з тим — типовий феодал-поміщик, жорстокий і деспотичний. В індивідуалізованих образах роману Є. Гребінка «втілив свої уявлення про історичну людину. Романтичні тенденції у їх змалюванні — героїзація характеру й поведінки, поетизація козацької стихії, уславлення волелюбності й гіперболізація «природності», нарешті, підкреслення їхньої винятковості, продиктоване прагненням епатувати читачів, — поєднується в романі з реа-лістичними»7.

Роман «Чайковский», як і інші твори Є. Гребінки на історичну тематику, тісно пов'язаний з фольклорними джерелами, народнопісенною творчістю. Особливо зримо риси українського національного колориту в творі виступають завдяки щедрому введенню до нього народної пісні, яка органічно вплітається в художню тканину оповіді і є одним із необхідних її компонентів. Так, молода циганка піснею «Барвіночку зелененький, стелися низенько...» викликає на побачення до Марини Олексія; дружною піснею зустрічають козаки на Чорному морі смертоносну бурю і т. д.

У романі «Чайковский» у ряді художньо вмотивованих ліричних відступів проводиться глибока антитеза — протиставлення героїчного минулого й мізерного сучасного, цілісних сильних натур з благородними й чистими почуттями своїм сучасникам із розтлінного поміщицького середовища —-морально потворним жалюгідним обивателям.

57. "Историческая быль " є.Гребінка. "Нежинский полковник Иван Золотаренко"

“Нежинский полковник Иван Золотаренко” (1843) – “историческая быль”

Започатковує історичну тему у своїй прозовій спадщині. Це не є випадковим для письменника – вважався знавцем історії України.

Події часів визвольної війни 1648-1654рр.

Іван Золотаренко – реальна особа:

повага і довір”я з боку Богдана Хмельницького;його сестра – друга дружина Богдана Хмельницького;

приймав у Ніжині російських бояр;

у війні Росії з Польщею як наказний гетьман стає на чолі 18титисячного війська;

вбитий при взятті фортеці Старий Бихів: за свідченням “Історії русів”2: “Наказный гетьман Золотаренко, возвращаясь в сойском по повелению царя во внутрь Белоруссии и проходя г Старый Быхов, ружейным выстрелом, сделанным с одной колокольни от засевшего в ней католического органиста Томаша, убит до смерти, а органист признался доброволно, что подговорен к сему злодейству католическими ксендзами, кои дали ему ружейную пулю из священной чаши, по его словам, освященную и укрепленную нарочитыми заклинаниями; а посулено ему за то наряду мучеников царство небесное и воспитание детей его в школах иезуитских”.

скупу схему подій спробував доповнити окремими живими деталями, психологічними колізіями, надаючи їй дійсного, життєвого характеру.

Сюжет запозичений з рукописного списку “Історії русів”: кохання сестри полковника Любки і польського шляхтича Францішека.

Історичні події – фон у творі.

Історичний колорит відтворений недостатньо: розповідь про помсту Францішека Золотаренкові за розлуку з коханою Любкою.

Прагне до розуміння залежності життя людини від історичних обставин.

Обирає лише одну константу: один епізод з життя полковника, який рокриває суть складної епохи та силу вдачі героя, що співвимірна епосі.Сила Золотаренка:

у здатності й умінні вести за собою військо,

у послідовності переконань, що ставлять його в опозицію до ворога.

Слабкість Золотаренка:

у нездатності усвідомити, що війна закінчується там, де починається любов.

письменник заперечує війну не лише на полі бою, але і в душах людей.