54.Художній аналіз поезії є. Гребінки «Українська мелодія»

«Українська мелодія» — поезія, що виникла на ґрунті народної творчості.

Тема: розповідь про вболівання матері з приводу подальшого життя її дочки у шлюбі.

Ідея: возвеличення щирого почуття кохання, заради якого людина жертвує навіть власним життям.

Основна думка: шлюб з нелюбом (за бажанням матері) — самогубство молодиці: О, Боже мій милий! Що я наробила! / Дочку, як схотіла, із світа згубила.

Жанр: літературна пісня про трагедію кохання.

Композиція: діалог матері з дочкою про її майбутній щасливий шлюб.

Сюжет.

Мати, піклуючись про подальшу щасливу долю своєї дочки, переконує її в тому, щоб вона якомога швидше виходила заміж.

Власну думку жінка мотивує тим, що вже стала старою і незабаром може померти.

Молодиця підкоряється наказу матері, погоджуючись на шлюб, і раптом чинить самогубство. Мати оплакує передчасну смерть дочки, звинувачуючи себе у трагедії, що сталася.

Проблематика твору:

· батьки і діти;

· що є щастя;

· життя і смерть;

Віршований розмір: анапест.

Римування: паралельне.

Художні особливості поезії:

Звертання: «Ні, мамо…», «Останешся, доню…», «О мамо, голубко…», «О, Боже мій милий!».

Риторичні оклики: «Ні, мамо не можна нелюба любить!», «Ох, тяжко, ох важко з ним річ розмовляти! / Хай лучче я буду весь вік дівувати!», «Останешся, доню, одна, сиротою!», «Ти будеш весела, одна, я заплачу!», «О, Боже мій милий! Що я наробила! / Дочку, як схотіла, із світа згубила!».

Риторичні запитання: «Хіба ж ти не бачиш, яка я стара?», «Як очі закрию, що буде з тобою?», «А в світі якеє життя сироті?». Повтори: «сиротою… сироті», «…нелюба любить».

Епітет: «нещасная доля».

Порівняння: «стогнати… як горлиця».

Метафора: «стогнати під землею», «щастя утрачу», «хрест Божий стоїть», «…із світа згубила».

55.Тема поміщицької сваволі у прозі є.Грибінки

Гребінка був автором понад сорока повістей, романів і оповідань, які умовно можна поділити на кілька тематичних циклів: показ окремих сторін українського життя («Рассказн пирятин-ца», «Вот кому зузуля ковала!», «Мачеха и панночка», «Братья», «Нежинский полковник Золотаренко», «Чайковский»), побут і звичаї чиновницгва («Лука Прохорович», «Дальний родствен-ник», «Верное лекарство», «Йван Иванович», «Искатель места», «Полтавские вечера»), поміщицька сваволя та пригнічення кріпаків («Кулик», «Бьівальщина», «Злой человек», «Приключения синей ассигнации»), загибель «маленької людини» в бездушному середовищі («Записки студента», «Доктор», «Первьій"

У прозовій спадщині Гребінки особливе місце займають публіковані в цьому виданні повість «Кулик» та роман «Чайковский». Одним з перших письменник змалював трагічну долю двох кріпаків — Петрушки і Маші, які пішли з життя, не витримавши наруги над своїми почуттями. їхній душевній красі й щирості Гребінка протиставляв бездушність поміщиків. Один із винуватців трагедії — Чурбинський — постає спочатку жадібним і скупим чиновником, який, мріючи розбагатіти, одружується з дочкою вдови-поміщиці Фернамбук. Його захоплюють не врода чи моральні якості дівчини: ставлення до неї визначає виключно розмір посагу. Здобувши таким засобом давно омріяне багатство,

Чурбинський відразу ж перетворюється в жорстокого самодура, озвірілого від безмежної влади над селянськими «душами».

Символічність назви повісті Гребінка розкриває в одному з епіграфів:

Кулик

Не велик,

А-все-таки птица!