51. “Сердешна Оксана” г.Квітки-Основ’яненка у контексті літературних творів про нерівне кохання.

Соціально-етична повість.Тема зведення паном дівчини-селянки (соціальна загостреність), кохання “людей культури” і “людей природи”►неприродністьподібногоявища.

Т.Шевченко “Катерина”.

Списав і я сердешну Оксану, от точнісінько, як і Ваша Катерина. Як-то ми одно думали про бідних дівчаток та про бузувірних москалів…

Лист до Т.Шевченка

Шевченко “Катерина”

Квітка “Сердешна Оксана”

Соціальна зумовленість трагедії

Провина покладена на саму Оксану ► порушила одну з найголовніших засад феодально-християнської моралі: виявляє незадоволення існуючим поділом суспільства на певні станово-класові верстви: “пішовши за мужика, треба покинути об собі думати, що як би нарядитись, як би убратись, а піти лишень на вгород, у поле, і дома возись із дітворою, товчись і тільки і знай, що дома порайся, мужикові годи, і слухай його, і поважай, а коли ще й поб”є, так і терпи”

Доля героїв залежить від станових взаємин і волі до діяння самого героя: людина, яка має Бога в душі (Оксана), переможе обставини. Оксана “вийшла морально чистою з усіх нелюдських випробувань” (І.Франко)

У повісті «Сердешна Оксана» розробляється митцем злободенна на ті часи тема — зведення паном дівчини-селянки. Однією з причин життєвої драми сільської красуні Оксани, яка стала покриткою, письменник у дидактично-осудливому дусі виставляє її намагання перейти у вищий соціальний стан.

Прямою протилежністю Оксані є Галочка, головна героїня повісті «Щира любов». Селянська дівчина Галя відмовляє щиро закоханому у неї офіцерові-поміщику Семенові Івановичу. Реально й розсудливо мисляча, розумна героїня знає, що панське оточення коханого не прийме її, просту селянку, в своє коло і шлюб з нею прирік би Семена Івановича на постійне моральне страждання.

51. Вищого рівня реалізму письменник досяг у повісті «Сердешна Оксана» (1839), де розробляється злободенна в ті часи тема — зведення з паном дівчини-селянки. Частину вини за життєву драму покритки Оксани він перекладає на саму героїню, яка, мовляв, порушуючи узаконені норми станового поділу, прагнула перейти в інший, вищий стан, що й сприяло зближенню її з паном офіцером. Однак, акцентуючи на соціальній природі розбещеності капітана, па його суто панському ставленні до «мужички» Оксани, письменник трактує основну колізію як безкарне насильство й знущання типового представника гнобительського класу,—з його розбещеною мораллю та панськими правами й можливостями,— над безправною, беззахисною селянкою. Важливе значення для надання повісті саме такого, соціального, ідейного спрямування має епізод, коли капітан з позицій свого офіцерського становища наказує сільській владі — голові «розквартирувати» його на постій в Оксанину хату; особливо ідейного навантаження письменник надає своєму ліричному відступу-узагальненню: «Оксано, Оксано! якби ти більше панів знала.., ти б з першого слова відбігла б від нього, як від лихої  години... Не диво їм одурити селянку... вони... гублять тих, що їм піддасться». Оксана врешті-решт виявляє стійкість і здобуває певну моральну перемогу над капітаном.

Соціальний зміст конфлікту повісті Квітка-Основ'яненко підкреслює в листі до Шевченка від 23 жовтня 1840 р., протиставляючи свою «Сердешну Оксану» і Шевченкову «Катерину» тим творам, де з наміром полоскотати нерви невибагливої «читаючої публіки» показують, «як який живжик одурив джинджигилясту панянку, що боялася і на людей дивитись, а тут... треба колиску дбати».      Причина драми Оксани не стільки соц., як моральна. Гординя, легковажність, непослух, небажання заробляти на хліб насущний – великий гріх. З цієї точки зору трагедія Оксани, її страждання – закономірні. Ними вона спокутувала гріх і морально перемогла свого спокусника