32. Просвітницькі ідеї твору п.Гулака-Артемовського “Справжня Добрість”.

Вірш П. Гулака-Артемовського «Справжня Добрість» містить народ­ну сміхову лексику лише як засіб передачі просвітницьких ідей автора. Незва­жаючи на те, що твір пройнятий світосприйняттям у сміховому ракур­сі, це вже не народне сміхове бачення світу, а сміх нового часу, хоча й передаєть­ся він засобами бурлескної художності.

Сама по собі проблема «істинної доброчесності» - породження епохи Просвітництва - плід безлічі спроб проаналізувати коріння зла і добра у людсь­кому суспільстві. Доброчинність Гулак-Артемовський тлумачить у ши­рокому філософському плані як здобуток послідовного розгортання людяності у світі; вияв її автор вбачає у всьому. Просвітницький оптимізм у творі стає можливим саме тому, що автор послідовно передає ідею незнищенності людських чеснот, а зовсім не через використання ним засо­бів народного бур­леску, адже й на­родна сміхова культура не відтворюється автором як цілісне світосприйняття.

Вченість, обізнаність відстоюються автором з просвітницьких пози­цій. Тут зовсім відсутнє народне сміхове тлумачення вченості, освіти, як це ми ба­чимо у попередніх бурлескно-травестійних творах. Знижуюча характе­ристика «помазавсь ти письмом» у системі бурлеску була б саме такою, але у вірші «Справжня Добрість» зниження не відбувається, а відбувається дещо зво­ротнє. Грицько постає перед читачем як освічена людина, яка опанувала святу святих - справжню доброчинність. Сміхова лексика перетво­рюється на засіб зобра­ження, вона втрачає свій архаїчний зміст, за допомогою сміхової лек­сики по­стать Грицька стає живою і рельєфною, завдяки їй він сприймається не як просвітницька алегорія, а як живий людський тип. Вона служить меті роз­криття авторської дотепності й кмітливості і ніде не заступає меж просвітницької концепції автора.

На вірш «Справжня Добрість» П. Гулака-Артемовського вплинула російська просвітницька традиція відображати життя у світлі прямих публіцистичних оцінок - осудження або уславлення, яка виразно проглядає у творах Радіщева, Фонвізіна, Новикова та інших російських письменників ХVІІІ ст. За справедливим зауваженням М. Чичуліна, «в тогочасних літературних творах не описували, не малювали громадське життя, а прослав­ляли або гу­дили. В українській літературі епохи Просвітництва це також мало місце. «Справжня Добрість» і є зразком критико-осуджуючої літератури, її ідейно-естетичний зміст найбільше визначило тяжіння до такого способу вик­ладу думки. Вик­риття недоліків в ім¢я піднесення чеснот - така її художня за­гаданість.

33. Баладна творчість п. Гулака-Артемовського. Її травестійний характер.

У спадщині Г.-А. знаходимо 2 балади: "Твардовський"(1827) і "Рибалка"(1827).Досвід західноєвропейських письменників мав значний вплив на укр. і рос., особливо на Г.-А. , автора багатьох переспівів та вільних перекладів. "Твардовський" - переспів знаменитої балади А. Міцкевича "Пані Твардовська". Г.-А. намагається створити українську баладу. Він дає підзаголовок: "Твардовський: Малоросійська балада." В результаті змінюються ролі польських героїв-персонажів ( на перший план висунено Твардовського, його розваги); дія переноситься в Україну; вводяться народнопоетичні ремінісцеенції, елементи комізму, що надають баладі оригінального, українського хабарвлення. Зв`язуючи свою баладу з укр. звичаями і повір`ями, з фольклорною, пісенно-казковою традицією, Г.-А. зупиняється на відтворенні епізодів про виконання чортом трьох бажань Твардовського. Національно-народного колориту надають баладі втуп і фінал, вкраплення впродовж усього твору народно-розмовних слів, пісенних висловів.

В іншому, романтичному ключі написана балада "Рибалка" - переспів балади Й.-В. Гете, рання творчість якого пов`язана з традиціями народної поезії, відзначена щирістю і безпосередністю почуттів. Зміст балади побудований на народних переказах про русалок з їх фантастичністю і таємничим колоритом. Її романтизм - у винятковості події (дівчина-русалка заманює хлопця у підводне царство), у чарівності героїні, в умовному пейзажі, що підкреслює надзвичайність події в часі і просторі. Зміна стилю Г.-А. зумовлена і тією дискусією, що точилася навколло питання про можливості укр. мови і дальші перспективи розвитку літератури. Публікація "Рибалки" була знаменною як перший, серйозний відхід від бурлеску і перший крок до романтичного напряму, а отже, і доказ про здатність укр. мови не тільки розважати, а й розкривати внутрішній світ людини.