21. Історія України у поемі Котляревського «Енеїда»

«Енеїда» І. П. Котляревського — найвизначніша віха в становленні нової української літератури. Перша друкована книга, написана живою мовою, перша високохудожня національна поема, що своєю появою засвідчила початок нової доби у розвитку українського письменства, була покликана до життя самою дійсністю, породжена довготривалою національно-визвольною боротьбою українського народу, багатовіковим поступом його культури.

«Енеїда» є своєрідною енциклопедією етнографії українського життя XVIII століття.

«Енеїду» сміливо можна назвати своєрідною енциклопедією українського побуту кінця XVIII — початку XIX ст. Енциклопедією не поважно-героїчною, а гумористично-сатиричною, що відповідало водночас і образному травестійно-бурлескному жанру, і національному характеру українського народу.

В образах троянців, латинців, карфагенян, сицилійців, олімпійських богів поет розкрив живу українську сучасність, зобразив яскраві типи різних суспільних верств, реальні ситуації й колізії, дав соковиті картини української дійсності.

Крізь травестійно-бурлескний шар в «Енеїді» Котляревського виразно виступає живий реалістичний струмінь, неприхована правда життя. У поемі надзвичайно широко показано українські народні звичаї. Тут вечорниці і ворожіння, похорон і поминки, одяг чоловічий, жіночий і дівочий, страви й напої, танці й розваги, музика, пісні, живопис, імена людей, назви місцевостей тощо.

«Енеїда» — енциклопедія життя українського народу. Легко і невимушено вплітаються у сюжет поеми описи різних аспектів життя українця. У поемі зібрано велику й цінну етнографічну, етнологічну і фольклорну інформацію. У структурі поеми описано народні вірування, звичаї, ігри, обряди, справи, побут, кухню й одяг. І. Котляревський з гумором описує порядки в судах, війську, канцеляріях. Місце у поемі знайдено й розповіді про влаштування українських шкіл. У поемі відбито народну мову періоду Гетьманщини, у ній наводяться зразки не тільки мови суто народної, але й мови, притаманної козацькій верхівці, фактично новоутвореному українському дворянству. Українське присутнє у поемі в усьому. Етнічна картина Європи й Азії у поемі також проходить через «українізацію». Еней-козак зустрічає в античному світі знайомі йому сучасні народи: гішпанців, прусів, татарву, ляхів, турчинів.

У поемі минуле стало сучасним, сучасне — минулим, героїчне — побутовим, а побутове — піднесено-урочистим.

22. Особливості жанрової природи поеми «Енеїда» Котляревського.

За жанром «Енеїда» бурлескно-травестійна поема. Травестійна тому, що автор переодяг античних героїв Вергілієвої «Енеїди» в український одяг, переніс їх в історичні умови українського життя XVIII століття, зокрема побуту козаків-запорожців, українського панства, життя чиновників і простого люду.

Бурлескна-бо люди і події змальовуються переважно у знижувальному, жартівливому тоні. Сміх у Кот.будується на фолк.традиції бурлеску. Травестування: *Троя нагадує Україну; класичні маршрути троянців-воєнні походи запорожців і пошуки нових земель; *стосунки иіж античними героями – це суспільний процес Укр.кін.18ст.Закріпачення селянства;* стосунки Енея з Дідоною-взаємини Укр. з Польщею; *війна троянців з рутульцями-міжусобиці у козацькому середовищі; *Боги-це троянці,двоїста політика царату щодо козацтва:1)використ.козаків із загарб.метою;2)обмеж.зростання його сусп..сили.;