71. Залежність логоритмічного впливу на заїкуватих від етапу колекційної роботи.

Основним завданням корекційно-педагогічної роботи, яку проводить логопед є: усунення мовленнєвих дефектів (перевиховання неправильного мовлення), і психологічних особливостей заїкуватих. Логопед організовує взаємодію усіх спеціалістів (лікарів, вихователів, музичного працівника, інструктора з ЛФК, батьків), які використовують свої методи і засоби при впливі на заїкуватих.

Основне, що об'єднує існуючі методики подолання заїкання - це прагнення реалізувати на практиці принципи систематичності та послідовності. Різний підхід до вибору мовленнєвої діяльності та мовленнєвих ситуацій; використання різних допоміжних засобів та прийомів; різний вік заїкуватих - це є відмінним в різних методиках логопедичного впливу на дітей із заїканням. Непостійність проявів заїкання примушує методистів шукати засоби або способи утримати, закріпити та розширити можливості вільного від запинань мовлення, які є у кожної заїкуватої дитини під час мовленнєвої діяльності або при певній мовленнєвій ситуації. Звідси мета - віднайти прийоми, способи, засоби, які б дозволили дітям із заїканням вільно спілкуватися з оточуючими людьми.

72. Порушення моторної, емоційно-вольової та довільної поведінки у дошкільників із дислалією, ринолалією, дизартрією та порушеннями голосу.

При дислалії у немовних психічних функціях не відзначається серйозних порушень: збережена загальна моторика. Лише спостерігається незначне порушення ручний і пальчикової моторики. Є розлади вегетативної нервової системи: підвищена пітливість ніг і рук, стійкий, розпливчастий дермографізм. Незначні зміни в емоційно-вольовій сфері: дратівливість, плаксивість, розгальмування. Інтелектуальний розвиток в нормі. В мовленнєвої функціональної системи - дискоординація в роботі рухомих частин артикуляційного апарату: губ, нижньої щелепи, язика, м'якого піднебіння; порушення фонетичної і фонематичної сторін промови.

При ринолалії є порушення слухового і зорового сприймання, загальної, пальчикової і мімічної моторики, фізіологічного дихання, зниження швидкості розумових операцій, розвитку абстрактно-логічного мислення. В мовленнєвій функціональній системі грубо страждають всі відділи периферичного мовного механізму: дихання, фонація, артикуляція.

При дизартрії спостерігаються мімічні та артикуляційні порушення, прискорений або уповільнений темп мовлення, слабкий, тихий голос з носовим відтінком, прискорене, поверхневе дихання, слинотеча, що посилюється під час промови. Змінена сила голоси: слабкий голос з-за недостатньо енергійного змикання голосових складок внаслідок їх паретичности; голос форсований - за напруги голосових складок або гіперкінезів в області гортані; крикливий голос, якщо напруга падає на низькі тони; голос верескливий, якщо напруга падає на високі тони; здавлений горловий звук виникає при здавленні гортані зовнішніми м'язами, тривале вживання веде до стомлення голосових складок, а іноді і до зриву голосу.

Змінена і плавність звучання; переривчастий голос, тремтячий виникає внаслідок гіперкінезів, судом у м'язах гортані, приглушений голос як би застряє в задній частині ротової порожнини і швидко загасає; голос закритий виникає у мовленні зі стислою, малорухливими артикуляцією.