3. Альтернативи кримінального

ПЕРЕСЛІДУВАННЯ*

У світі існує дві кримінально-політичні концепції реакції на злочини:

1. класична концепція — переслідування державою в публічномупорядку (в загальносуспільних інтересах) всіх осіб, які вчинилизлочини, і призначення їм за рішенням суду кримінального покарання (переважає в Україні);

2. "альтернативна " концепція — відмова держави від переслідування із застосуванням певних альтернатив (доволі широко використовується в державах розвиненої демократії).

Альтернативи кримінальному переслідуванню — це такі форми реакції на злочин, які пов'язані:

• по-перше, з відмовою від класичного кримінального переслідування (в процесуальному сенсі) і покарання (в матеріально-правовому сенсі);

• по-друге, з виконанням особою, яка підлягає кримінальномупереслідуванню, певних умов, що є підставою для її звільнення відтакого переслідування.

' Під час викладення цього питання використано положення монографії Л. В. Головка (Головко Л. В. Альтернативи уголовному преследованию в современном праве. - СПб., 2002. — С. 92-121, 178-185).

Деякі з них вже було розглянуто раніше (в лекції "Особливості провадження у кримінальних справах про неповнолітніх" — вирішення кримінально-правових конфліктів на сімейних конференціях в Новій Зеландії).

3.1. Інститут медіації у Франції

24 липня 2002 р. Економічна і соціальна рада при ООН ухвалила резолюцію "Про основні принципи програм відновлюючого правосуддя у кримінальних справах", яка рекомендує всім країнам розвивати та впроваджувати програми відновлюючого правосуддя у національне судочинство. Існує декілька моделей подібного правосуддя, і найпоширенішою його формою є програми примирення жертв і правопорушників (медіація).

Відповідно до Рамкового рішення ради Європейського Союзу "Про положення жертв у кримінальному судочинстві" від 15 березня 2001 р. медіація у кримінальних справах — це процес пошуку до або під час кримінального процесу взаємоприйнятного рішення між потерпілим та правопорушником за посередництва компетентної особи — медіатора.

На підставі цього рішення всі країни Європейського Союзу зобов'язані поширювати посередництво в кримінальних справах та забезпечувати прийняття до розгляду будь-якої угоди між жертвою та правопорушником, досягнутої в процесі посередництва. Причому до 22 березня 2006 р. всі країни ЄС в обов'язковому порядку повинні ухвалити закони, які б забезпечували проведення посередництва в кримінальних справах¹.

У Франції прокурор, який вирішує питання про порушення публічного позову (за вітчизняною термінологією — "порушення кримінальної справи"), вправі на власний розсуд оцінювати доцільність кримінального переслідування в кожному окремому випадку.

Вважають, що медіація зародилася у місті Баланс. Місцевий прокурор, аналізуючи дрібну злочинність, дійшов висновку, що традиційна кримінальна юстиція "не здатна усунути незначні конфлікти; навпаки — вона їх тільки загострює". Прокурор, звичайно, може на підставі принципу доцільності кримінального переслідування прийняти рішення про відмову в порушенні публічного позову. Однак у такому разі він "залишає незадоволеним потерпілого і культивує у злочинця почуття безвідповідальності". З цієї причини Голова трибуналу інстанції і Прокурор Республіки Валанса спробували віднайти третій, "нестандартний" спосіб вирішення кримінально-правового конфлікту. Ним і стала медіація, яка існувала спершу як

правозастосовна процедура без правової регламентації. Сутність медіації полягає у такому.

1. Особа, яка вчинила заборонене кримінальним законом діяння,відшкодовує шкоду відповідно до мирової угоди, що її укладаютьсторони, а прокурор відмовляється від порушення публічного позову.

2. Для вирішення питання про примирення сторін залучаютьарбітра. У Балансі вирішили запрошувати для цього авторитетнихнейтральних осіб, які знають місцеве населення і не наділені владними повноваженнями щодо сторін (свого роду "третейських суддів"). У різних кварталах міста за допомогою Комунальної радизапобігання злочинності було обрано від 4 до 6 осіб як штатнихгромадських "примирювачів".

Прокурор, вирішивши, що доцільно замість традиційного кримінального переслідування застосувати примирювальну процедуру, відбирає двох із цих осіб і передає їм справу. В разі досягнення примирення самі ж громадські арбітри і контролюють виконання умов угоди.

Якщо ж сторони не примирилися або не виконують умов угоди, справу повертають прокуророві, який вирішує питання про її подальшу долю відповідно до вимог КПК.

Пізніше, спочатку 2 жовтня 1992 р. згідно із Циркуляром міністра юстиції Франції, а потім і Законом від 4 січня 1993 р. про внесення змін і доповнень до КПК медіація дістала правову регламентацію.

Протягом останніх років активізувався рух за впровадження програм примирення у Східній Європі, і на особливу увагу заслуговує досвід Польщі. Серед країн колишнього СРСР лідером є Росія, де програми медіації діють протягом кількох років у 10 містах, зокрема у Москві, Пермі, Тюмені, Іркутську¹.

' 3.2. "Угоди про визнання вини" в США '

Цей американський (англосаксонський) кримінально-процесуальний інститут є найвідомішим і найбільш вивченим серед вітчизняних спеціалістів. Причина такої уваги наших учених до цього інституту полягає в тому, що він найбільш "контрастує" порівняно з вітчизняним принципом встановлення істини у кожній кримінальній справі.

"Угоди про визнання" отримали процесуальне оформлення в США в XIX ст., де спочатку вони існували як правозастосовний захід (так само, як і медіація у Франції). Поступово їх було офіційно визнано і законодавцем, і суддями. Зокрема, в 1968—1970 роках

Юридичний вісник України. — 2005. — 22—28 січня. — С. 12.

Юридичний вісник України. — 2005. — 22—28 січня. — С. 12.

Верховний Суд США у низці своїх рішень у конкретних справах визнав конституційність практики "угод про визнання", фактично остаточно їх легалізувавши.

Сутність інституту "угоди про визнання вини" можна розкрити через такі положення:

1. В американському кримінальному процесі, як відомо, передсудом ніколи не ставилося завдання щодо встановлення об'єктивної (матеріальної) істини, тобто:

• з'ясування всіх фактичних обставин справи;

• їх юридичної кваліфікації;

• прийняття належного рішення в інтересах абстрактного публічного правопорядку (безвідносно до того, на чому наполягаютьсторони).

У цьому сенсі функцією американського суду є не неупередже-не самостійне дослідження у кримінальній справі, а неупереджене вирішення суперечки між двома сторонами, що змагаються.

Звісно, це не означає, що суд є байдужим до істини. Він прагне встановити істину, але лише тією мірою, наскільки це є необхідним для того, щоб правильно вирішити суперечку. Тобто американський суддя є не "дослідник", а "арбітр".

2. Змагальність визнається в американському процесі більшоюцінністю, ніж абстрактне прагнення до об'єктивної істини.

Між принципами об'єктивної істини і змагальності є зворотна пропорція: чим меншою мірою суд зобов'язаний шукати істину офіційно, тим більшою мірою рух кримінального процесу і доля кримінальної справи визначаються процесуальною позицією сторін (ступенем їх активності).

Суд є пасивним у збиранні доказів. Останні подають сторони, які переконують суд у правильності своєї позиції.

3. За такого підходу відмова однієї із сторін від "змагання" зісвоїм процесуальним опонентом має зв'язувати суд під час прийняття ним рішення по суті справи (йдеться про певну подібністьцивільних процесуальних відмови від позову і визнання позову).

Якщо від кримінального переслідування відмовляється сторона обвинувачення, то суд не вправі постановити обвинувальний вирок навіть у тому разі, якщо він переконаний у його повній обґрунтованості.

І навпаки, якщо обвинувачений визнає себе винним, то суд, переконавшись у добровільності визнання, зобов'язаний винести обвинувальний вирок і призначити покарання без проведення судового слідства (навіть у скороченому обсязі).

4. Саме така ситуація становить зміст відомого англосаксонського інституту "оголошення себе винним", про що вже йшлося.Переважну кількість обвинувальних вироків постановляють не врезультаті успішного доказування з боку сторони обвинувачення,

а лише тому, що на початку судового розгляду обвинувачений відповів "так" на запитання головуючого: "Чи визнаєте Ви себе винним у пред'явлених пунктах обвинувачення?"

5. Таке трактування змагальності в цілому та інститут "оголошення себе винним" і породили специфічний феномен судочинства — "угоди про визнання".

Оскільки визнання особою вини повністю позбавляє обвинувачення від тягаря доказування і абсолютно зв'язує суд, то за відсутності суворо формалізованого попереднього провадження (де справу веде слідчий суддя, слідчий тощо) ніхто не заважає обвинуваченню і захисту "домовитися" таким чином, щоб обвинувачений визнав себе винним і був підданий кримінальному покаранню в обмін на певні "пільги", наприклад:

• виключення із обвинувального акта окремих епізодів обвинувачення;

• більш м'яку (пільгову) кваліфікацію злочину тощо.Оскільки суд зв'язаний не тільки визнанням вини, а й межами

пред'явленого обвинувачення, то сторони за наявності "угоди" гарантують для себе певні процесуальні та матеріально-правові блага, хоча і в "компромісному" варіанті.

6. Часто до перемовин між сторонами залучаються і судді. Суддо укладання угоди не повинен називати обвинуваченому міру покарання. Інакше визнання ним вини розцінюватиметься як таке,що здійснено під тиском, а отже, і як юридично нікчемне.

В юридичній літературі (Л. В. Головко) вважають, що "угоди про визнання" є лише частковим звільненням від кримінального переслідування, бо особа легально звільняється від переслідування за вчинення інших злочинів (за винятком тих, за які вона переслідується в класичному порядку).

Окрім того, обвинувачений не усуває шкідливих наслідків вчинених діянь. Особа лише полегшує обвинуваченню притягнення "себе" до відповідальності за вчинення певних злочинів, за що отримує від нього щось на зразок "індульгенції" за інші злочини.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 3:

1. У західних державах альтернативні способи вирішення кримінально-правових конфліктів застосовуються доволі широко.

2. Медіація застосовується у Франції тільки на стадії вирішенняпрокурором питання про порушення публічного кримінального позову, в разі примирення сторін особа, яка вчинила злочин, повністюзвільняється від кримінального переслідування.

3. "Угоди про визнання" у США є частковим звільненням відкримінального переслідування. їх укладають у стадії судового розгляду.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ:

1. Кримінально-процесуальне право Франції є кодифікованим.У США не існує єдиного кодифікованого законодавчого акта, якийби визначав порядок провадження у кримінальних справах.

2. Конституції Франції і США (так само, як і КонституціяУкраїни) містять багато кримінально-процесуальних норм. У французькій доктрині досліджується новий феномен — "конституціона-лізація кримінально-процесуального права".

3. Тягар доказування у Франції покладено на сторону обвинувачення, а у США — як на сторону обвинувачення, так і на сторонузахисту.

4. У Франції, так само як і в США, ставляться підвищені вимогищодо законності процедури збирання доказів.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ

Наукові та навчально-методичні джерела

1. Боботов С. В. Правосудне во Франции. — М., 1994.

2. Головко Л. В. Дознание и предварительное следствие в уголовномпроцессе Франции. — М., 1995.

3. Гуценко К. Ф. Основн уголовного процесса США. — М., 1993.

4. Гуценко К. Ф., Головко Л. В., Филимонов Б. А. Уголовньїй процесезападньїх государств. — М., 2002.

5. Калиновский К. Б. Уголовньїй процесе современньїх зарубежньїх государств. — М., 2000.

6. Махов В. Н., Пешков М. А. Уголовньїй процесе США (досудебннесталий). — М., 1998.

7. Михеенко М. М., Шибико В. П. Уголовно-процессуальное право Ве-ликобритании, США и Франции. — К., 1988.

8. Молдован В. В., Молдован А. В. Порівняльне кримінально-процесуальне право: Україна, ФРН, Франція, Англія, США. — К., 1999.

9. Петрухин И. Л. Уголовньїй процесе зарубежньїх государств. — М.,1996.

10. Стопко Н. Г, Семухина О. Б. Уголовньїй процесе в США. — Крас-ноярск, 2000.

11. Филимонов Б. А. Основн теории доказательств в германском уголовном процессе. — М., 1994.

12. Сейгаз /. Ьа іизіісе репаїе аих ЕШз-ііпіз. — Рагіз, 1990.

13. Ьащиіег . Ьа ргосебиге репаїе. — Рагіз, 1994.

14. Ргаіеі . Бгоіі репаї. Т. 2. Ргосейиге репаїе. — Рагіз, Сіцаз, 1997.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

Нормативно-правові акти

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. —№ 30. - Ст. 141.

2. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст. 31.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості ВерховноїРади УРСР. - 1961. - № 2.

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р.№ 7 "Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальнихсправах (1973—2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. —К., 2004.

Наукові та навчально-методичні джерела

1. Горбачев А. В. Уголовньїй процесе Украинн (Структурно-логическиесхемьі): Учебн.-метод, пособ. — Харьков, 2002.

2. Гумін О. М., Сибірна Р. І., Сергієнко Л. О., Устюгова О. Є. Кримінальний процес України (у питаннях та відповідях): Навч.-метод, посіб. —Львів, 2002.

3. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. — К.,2003.

4. Кримінальний процес України: Підручник / За ред. Ю. М. Грошевого,В. М. Хотенця. — Харків, 2000.

5. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право: Навч. посібникдля підготовки до держ. іспиту. — Дніпропетровськ, 2004.

6. Маляренко В. Т., Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України:Підручник. — К., 2004.

7. Михеенко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процесУкраїни: Підручник. — К., 1999.

8. Муравин А. Б. Уголовньїй процесе: Учебн. пособ. — Харьков, 2000.

9. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. — 4-е вид., доп. і перероб. — К., 2003.

10. Янович Ю. П. Уголовньїй процесе Украинн: Пособ. по подготовке кгос. (випускному) зкзамену. — Харьков, 1997.

ЗМІСТ

Передмова З

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Лекція 1. Сутність кримінального процесу як діяльності 6

1. Загальне поняття кримінального процесу 6

2. Історичні форми кримінального процесу 9

3. Характеристика кримінального процесу як діяльності 12

Лекція 2. Сутність кримінального процесу як галузі права 22

1. Поняття кримінального процесу як галузі права

і його співвідношення з іншими галузями права 22

2. Предмет і методи кримінально-процесуального права 26

3. Способи і типи правового регулювання

у кримінальному процесі 28

4. Особливості норм кримінально-процесуального права ЗО

5. Кримінально-процесуальний закон.

Його чинність у просторі, у часі та щодо осіб 31

Лекція 3. Принципи кримінально-процесуального права 36

1. Поняття, значення і класифікація принципівкримінально-процесуального права 36

2. Характеристика загальноправових принципів 39

3. Характеристика міжгалузевих принципів 49

4. Характеристика галузевих принципів 52

Лекція 4. Суб'єкти кримінально-процесуального права 59

1. Поняття і класифікація суб'єктівкримінально-процесуального права 59

2. Процесуальна характеристика окремих суб'єктів 61

2.1. Процесуальна характеристика суб'єктів,

які виконують функцію правосуддя 62

2.2. Процесуальна характеристика суб'єктів,

які виконують функцію кримінального переслідування 64

2.3. Процесуальна характеристика суб'єктів,

які виконують функцію захисту 75

2.4. Процесуальна характеристика суб'єктів,

які виконують допоміжну функцію 84

3. Поняття кримінально-процесуальної компетенції 91

4. Забезпечення безпеки суб'єктівкримінально-процесуального права 96

Лекція 5. Докази і доказування у кримінальному процесі 103

1. Поняття, ознаки і класифікація доказів 103

2. Джерела доказів 108

3. Поняття, мета і значення доказування 115

4. Структура процесу доказування 119

5. Предмет, межі та суб'єкти доказування 122

6. Особливості процесу доказування в окремих

стадіях кримінального процесу 125

Лекція 6. Запобіжні заходи 129

1. Поняття, процесуальне значення

і класифікація запобіжних заходів 129

2. Загальні цілі, підстави і правила

застосування запобіжних заходів 132

3. Процесуальна характеристика окремих запобіжних заходів 135

452

1. Процесуальна характеристика ізоляційних запобіжних заходів 135

2. Процесуальна характеристика неізоляційних запобіжних заходів 145

РОЗДІЛ 2. ДОСУДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Лекція 7. Стадія порушення кримінальної справи 156

1. Поняття, значення та загальні положення стадії

порушення кримінальної справи 156

2. Характеристика стадії порушення кримінальної справи 158

1. Завдання стадії 158

2. Коло учасників стадії 158

3. Процесуальні засоби діяльності в стадії 159

4. Етапи стадії 159

5. Кінцеві рішення стадії 161

Лекція 8. Стадія досудового слідства: загальна характеристика 170

1. Поняття, значення та загальні положення

стадії досудового слідства 170

2. Характеристика стадії досудового слідства 181

1. Завдання стадії 181

2. Коло учасників стадії 181

3. Процесуальні засоби діяльності в стадії 183

4. Етапи стадії 183

5. Кінцеві рішення стадії 184

Лекція 9. Слідчі дії 187

1. Поняття слідчих дій. Особливості нормкримінально-процесуального права,

які регламентують провадження слідчих дій 187

2. Різновиди слідчих дій і їх система 190

3. Загальні правила провадження слідчих дій 193

4. Процесуальна характеристика окремих слідчих дій 195

Лекція 10. Притягнення особи як обвинуваченого 217

1. Сутність і значення притягнення особи як обвинуваченого 217

2. Підстави та умови притягнення особи як обвинуваченого 222

3. Процесуальний порядок (процедура)

притягнення особи як обвинуваченого 224

4. Зміна і доповнення обвинувачення

на досудовому слідстві 227

Лекція 11. Зупинення досудового слідства 230

1. Поняття, підстави, умови і правові

наслідки зупинення досудового слідства 230

2. Процесуальний порядок зупинення досудового слідства 233

2.1. Процесуальний порядок зупинення досудового слідства

у разі, якщо невідоме місцеперебування обвинуваченого 234

2. Процесуальний порядок зупинення досудового слідствау разі, якщо психічне або інше тяжке захворюванняобвинуваченого перешкоджає закінченню провадження у справі 235

3. Процесуальний порядок зупинення досудового слідства

у разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин 235

3. Підстави і процесуальний порядок відновленнязупиненого досудового слідства і підстави

закриття справи, слідство у якій зупинено 237

Лекція 12. Закриття кримінальної справи.

Направлення кримінальної справи до суду для вирішення

питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності 239

453

1. Поняття і значення закриття кримінальної справи 239

2. Підстави закриття кримінальної справи 240

3. Процесуальний порядок закриття

і відновлення кримінальної справи 244

4. Направлення кримінальної справи до суду для

вирішенняпитання про звільнення обвинуваченого від кримінальної

відповідальності: підстави і процесуальний порядок............................. 245

Лекція 13. Закінчення досудового слідства

складанням обвинувального висновку 249

1. Дії слідчого з ознайомлення учасників досудового

слідства з матеріалами кримінальної справи 249

2. Поняття, значення, форма та зміст обвинувального висновку 254

Лекція 14. Стадія порушення державного обвинувачення 258

1. Поняття, значення та загальні положення стадії

порушення державного обвинувачення 258

2. Характеристика стадії порушення державного обвинувачення 260

1. Завдання стадії 260

2. Коло учасників стадії 261

3. Процесуальні засоби діяльності в стадії 261

4. Етапи стадії 261

5. Кінцеві рішення стадії 262

РОЗДІЛ 3. ПРОВАДЖЕННЯ У СУДІ

Лекція 15. Підсудність 265

1. Поняття і значення інституту підсудності 265

2. Види підсудності 268

3. Передання кримінальної справи з одного суду до іншого 271

Лекція 16. Стадія попереднього розгляду справи суддею 275

1. Поняття, значення та загальні положення

стадії попереднього розгляду справи суддею 275

2. Характеристика стадії попереднього розгляду справи суддею 276

1. Завдання стадії 276

2. Коло учасників стадії 278

3. Процесуальні засоби діяльності в стадії 278

4. Етапи стадії 278

Лекція 17. Стадія судового розгляду

кримінальної справи 283

1. Поняття, значення та загальні положення

стадії судового розгляду 283

2. Характеристика стадії судового розгляду 289

1. Завдання стадії 289

2. Учасники судового розгляду 289

3. Процесуальні засоби діяльності в стадії 293

4. Етапи стадії 294

5. Кінцеві рішення стадії 304

Лекція 18. Стадія апеляційного провадження 308

1. Поняття, значення та загальні положення стадії

апеляційного провадження 308

2. Характеристика стадії апеляційного провадження 312

1. Завдання стадії 312

2. Учасники стадії 312

3. Процесуальні засоби діяльності в стадії 313

4. Етапи стадії 314

5. Кінцеві рішення стадії 318

Лекція 19. Стадія касаційного провадження 321

1. Поняття, значення та загальні положення

стадії касаційного провадження 321

2. Характеристика стадії касаційного провадження 324

1. Завдання стадії 324

2. Коло учасників стадії 324

3. Процесуальні засоби діяльності в стадії 325

4. Етапи стадії 326

5. Кінцеві рішення стадії 329

Лекція 20. Стадія виконання вироку 331

1. Поняття, загальні правила та значення стадії

виконання вироку 331

2. Характеристика виконання вироку як стадії

кримінального процесу 333

1. Завдання стадії 333

2. Учасники стадії 333

2.3. Процесуальні засоби діяльності в стадії 336

4. Етапи стадії 336

5. Кінцеві рішення стадії 337

Лекція 21. Стадія перегляду судових рішень

у порядку виключного провадження 340

1. Поняття, загальні правила та значення стадії перегляду

судових рішень у порядку виключного провадження 340

2. Характеристика стадії перегляду судових рішень

у порядку виключного провадження 343

1. Завдання стадії 344

2. Учасники стадії 345

і 2.3. Процесуальні засоби діяльності в стадії 346

4. Етапи стадії 346

5. Кінцеві рішення 350

РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВІ (ДИФЕРЕНЦІЙОВАНІ) ФОРМИ ПРОВАДЖЕННЯ

Лекція 22. Особливості провадження

в справах про злочини неповнолітніх 352

1. Загальні особливості провадження

в справах про злочини неповнолітніх 352

2. Особливості досудового провадження

в справах про злочини неповнолітніх 359

3. Особливості судового розгляду

в справах про злочини неповнолітніх 365

Лекція 23. Особливості провадження із застосування

примусових заходів медичного характеру 373

1. Підстави провадження в справах неосудних

та обмежено осудних осіб 373

2. Особливості предмета доказування

у справах неосудних та обмежено осудних осіб 374

3. Загальні особливості провадження у кримінальних

справах неосудних та обмежено осудних осіб 376

4. Особливості досудового провадження у справах

про суспільно небезпечні діяння, вчинені неосудними особами,

та злочини, вчинені обмежено осудними особами 378

5. Особливості судового провадження у кримінальних

справах неосудних та обмежено осудних осіб 380

6. Рішення суду у справах неосудних і обмеженоосудних осіб.

Зміна і скасуванняпримусових заходів медичного характеру 382

Лекція 24. Особливості провадження

у кримінальних справах приватного обвинувачення 386

1. Поняття і загальні особливості провадження

у кримінальних справах приватного обвинувачення 386

2. Особливості порушення кримінальних справ

приватного обвинувачення 388

3. Особливості судового розгляду

кримінальних справ приватного обвинувачення 390

Лекція 25. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів 393

1. Поняття протокольної форми досудової підготовки

матеріалів (ПФДПМ) 393

2. Гарантії прав учасників і загальні умови

застосування ПФДПМ 397

3. Процесуальний порядок підготовки матеріалів

за протокольною формою 398

Лекція 26. Реабілітація 401

1. Поняття та значення реабілітації в кримінальному процесі 401

2. Підстави реабілітації 403

3. Види відшкодування шкоди 406

4. Порядок реабілітації 408

Лекція 27. Провадження у кримінальних справах,

пов'язане з участю іноземних громадян 413

1. Імунітети працівників дипломатичних представництв

і консульських установ іноземних держав 413

2. Особливості кримінального судочинства у справах,

пов'язаних з участю іноземних громадян 416

3. Поняття та різновиди правової допомоги

у кримінальних справах 419

3.1. Поняття і порядок екстрадиції (видачі) особи,

яка вчинила злочин 420

3.2. Поняття і порядок здійснення кримінального

переслідування 425

3.3. Інші види правової допомоги 427

РОЗДІЛ 5. ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЗАКОРДОННИХ ДЕРЖАВ

Лекція 28. Особливості кримінального процесу

Франції і США 434

1. Особливості джерел кримінально-процесуального права 434

1. Особливості джерел кримінально-процесуального права Франції 434

2. Особливості джерел кримінально-процесуального права США 436

2. Особливості доказування 440

1. Особливості доказування в кримінальному процесі Франції 440

2. Особливості доказування в кримінальному процесі США 442

3. Альтернативи кримінального переслідування 445

1. Інститут медіації у Франції 446

2. "Угоди про визнання вини" в США 447

Рекомендована література до всіх тем 451

417