1. Імунітети працівників

ДИПЛОМАТИЧНИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ

І КОНСУЛЬСЬКИХ УСТАНОВ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ '

Імунітет (від лат. іттупказ — звільнення, позбавлення) — недоторканність від чогось.

Щодо кримінального процесу дипломатичний (та інший) імунітет означає систему пільг та переваг, що звільняють певні категорії громадян від участі в судочинстві та юридичних санкцій за вчинення в країні перебування протиправних дій.

Залежно від повноти імунітету всіх іноземних громадян можна поділити на три групи:

1. які перебувають під повною юрисдикцією української держави(туристи, журналісти та інші);

2. які мають дипломатичний імунітет в повному обсязі;

3. які мають обмежений дипломатичний імунітет.

Останні дві групи іноземних громадян можна об'єднати в одну, бо слідча і судова практика ставиться до громадян—представників першої групи як до осіб, які мають дипломатичний імунітет у повному обсязі.

Дипломатичний імунітет має такі різновиди.

1. Імунітет від кримінальної юрисдикції України. Серед іноземних громадян, які мають дипломатичний імунітет, особливий статус мають ті, котрі користуються імунітетом від кримінальної юрисдикції України. Перелік цих осіб визначено Віденською конвенцією про дипломатичні стосунки від 18 квітня 1961 р.* і Положенням про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні. Зокрема, до них належать:

1. глави дипломатичних представництв іноземних держав, членидипломатичного персоналу цих представництв, а також члени їхніхсімей, якщо вони проживають разом із ними і не є громадянамиУкраїни;

2. співробітники адміністративно-технічного персоналу дипломатичних представництв і члени їхніх сімей, що проживають разоміз ними, якщо ці співробітники і члени їхніх сімей не є громадянамиУкраїни і не проживають в Україні постійно;

3. глави дипломатичних представництв, члени дипломатичногоперсоналу представництв іноземних держав у третій країні, консульські посадові особи, члени спеціальних місій та їх дипломатичного персоналу, які проїжджають транзитом через територіюУкраїни, і члени їхніх сімей, які супроводжують вказаних осіб абослідують окремо, щоб приєднатися до них або повернутись до своєїкраїни;

4. члени спеціальних місій та їх дипломатичного персоналу.

Співробітники обслуговуючого персоналу дипломатичних представництв, які не є громадянами України або не проживають в Україні постійно, глави консульських установ та інші консульські посадові особи користуються імунітетом від кримінальної юрисдикції України лише щодо дій, вчинених ними при виконанні службових обоє 'язків.

Право цього виду імунітету не є довічним. Зазначені особи можуть підлягати юрисдикції України в тому разі, якщо відповідна іноземна держава або міжнародна організація дадуть на це згоду за дипломатичними каналами.

2. Імунітет, пов'язаний із особистою недоторканністю. Право користуватися особистою недоторканністю, окрім іноземних громадян, що мають імунітет від кримінальної юрисдикції, встановлено і для дипломатичних та консульських кур'єрів при виконанні ними своїх обов'язків.

Глав консульських установ та інших консульських посадових осіб може бути затримано або взято під варту лише в разі переслідування за вчинення тяжкого злочину або при виконанні вироку суду щодо них, який набрав законної сили. В разі порушення щодо цих осіб кримінальної справи або затримання чи взяття їх під варту особа, яка здійснює дізнання, слідчий або прокурор повинні негайно повідомити про це:

' Конвенція набула чинності 24 квітня 1964 р., ратифікована Українською РСР 21 березня 1964 р. і набрала чинності для УРСР 12 липня 1964 р.

• главу консульської установи (а у випадках, якщо він сам підлягає таким заходам, — державу, яку він представляє);

• Міністерство закордонних справ України.

3. Імунітет від давання показань. Цим видом імунітету користуються ті самі особи, що мають імунітет від кримінальної юрисдикції.Вони:

• не зобов'язані давати показання як свідки або потерпілі;

• у разі згоди давати такі показання не зобов'язані з'являтися дослідчих органів, прокурора і суду. Виклик, вручений цим особам,не може містити попередження про застосування заходів процесуального примусу.

Главу консульської установи та інших консульських посадових осіб, а також співробітників адміністративно-технічного та обслуговуючого персоналу консульської установи може бути викликано як свідків при провадженні кримінальних справ.

Співробітники адміністративно-технічного та обслуговуючого персоналу консульської установи не можуть відмовитися давати показання як свідки, крім показань у питаннях, пов'язаних із виконанням службових обов'язків. У разі відмови консульських посадових осіб давати показання як свідки до них не застосовують заходи примусу.

4. Імунітет, пов'язаний із недоторканністю приміщень і документів.Недоторканними є:

• приміщення дипломатичних представництв;

• резиденції глав дипломатичних представництв;

• житлові приміщення членів дипломатичного персоналу;

• папери та кореспонденція, що їм належать. Дипломатичнапошта та пошта спеціальних місій не підлягає ні розпечатуванню,ні затриманню;

• майно, яке міститься в них, за винятками, передбаченимиміжнародними договорами України, згоду на обов'язковість якихнадано Верховною Радою України;

• засоби пересування.

Це правило поширюється на житлові приміщення, які займають співробітники адміністративно-технічного персоналу дипломатичного представництва і члени їхніх сімей, що проживають разом із ними, якщо вони не є громадянами України або не проживають в Україні постійно.

Усі перелічені об'єкти згідно з положеннями Віденської конвенції користуються імунітетом від обшуку, арешту та виконавчих дій. Слідча практика поширила ці положення також на огляд.

Доступ у зазначені приміщення можна отримати лише за згодою глави дипломатичного представництва або особи, яка його займає. Таку згоду запитує прокурор через Міністерство закордонних справ України.

415

Під час обшуку, виїмки та арешту у згаданих приміщеннях є обов'язковою участь прокурора та представника Міністерства закордонних справ України.

Недоторканними є також приміщення, що їх займають консульські установи. Доступ до цих приміщень може мати місце лише за згодою:

• глави консульської установи або

• призначеної ним особи або

• глави дипломатичного представництва іноземної держави.Таку згоду запитують лише у випадках пожежі або іншого стихійного лиха, що потребують невідкладних заходів захисту.

Держава, яку представляє консульська установа, може відмовитись від привілеїв та імунітетів працівників цієї установи.

Імунітети дипломатичних представників і консульських установ поширюються повною мірою і майно, фонди та актив Організації Об'єднаних Націй та її представників (Конвенція про привілеї та імунітети Об'єднаних Націй — ст. 2: розділи 2—4; ст. 4: розділи 11, 12; ст. 5: розділи 18—20; ст. 6: розділи 22—23)'.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 1:

1. Дипломатичний імунітет — це система пільг та переваг, щозвільняють певні категорії іноземних громадян від участі в судочинстві та юридичних санкцій за вчинення в країні перебуванняпротиправних дій.

2. Різновидами дипломатичного імунітету є: імунітет від кримінальної юрисдикції України; імунітет, пов'язаний із особистоюнедоторканністю; імунітет від давання показань; імунітет, пов'язаний із недоторканністю приміщень і документів.

3. Держава, яку представляє консульська установа, може відмовитись від привілеїв та імунітетів працівників цієї установи.