2. Особливості порушення кримінальних справ приватного обвинувачення
Кримінально-процесуальна діяльність в стадії порушення кримінальної справи має певні особливості.
Ця стадія збігається у часі зі стадією попереднього розгляду справисуддею. Строки діяльності в ній визначено ч. 2 (3 дні) або ч. 4 ст. 97КПК (10 днів).
Справу може бути порушено тільки за наявності скарги потерпілого чи його законного представника. У скарзі має бути чітко викладено підстави для порушення кримінальної справи, зокрема:
обставини, час, місце, мотиви, наслідки вчинення злочину;
його кримінально-правова кваліфікація та відповідні докази;
дані про особу, яку обвинувачують у його вчиненні;
прохання про притягнення її до кримінальної відповідальностітощо.
Протягом тривалого часу в теорії та в практиці кримінально-процесуальної діяльності виникали проблеми, пов'язані зі зверненням потерпілих зі скаргами приватного обвинувачення не до суду, а до органів дізнання, досудового слідства чи прокуратури. Вони полягали в тому, що ці органи:
відмовлялися приймати скарги приватного обвинувачення або
приймали скарги з наступною відмовою в порушенні кримінальної справи через відсутність складу іншого злочину (наприкладхуліганства) або
приймали скарги і направляли їх за належністю до суду, алеостанній повертав їх до органу дізнання через неналежне оформлення.
Ці проблеми вирішено постановою Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" (далі — постанова Пленуму № 13), в п. 27 якої зазначено, що "суддя не вправі відмовити у прийнятті скарги потерпілого про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 125, ч. 1 ст. 126, ст. 356 КК, якщо скарга надійшла до суду з прокуратури чи з інших компетентних органів у порядку, встановленому п. З ч. 2 ст. 97 КПК. При розгляді такої скарги суддя повинен викликати потерпілого і з'ясувати його думку, а також інші обставини, необхідні для прийняття правильного рішення".
Роз'яснення Пленуму Верховного Суду України є логічним з огляду на такі обставини. Громадяни не зобов'язані знати специфіку компетенції кожного з державних органів, які ведуть кримінальний процес. З цих питань дискутують навіть досвідчені практичні працівники і теоретики-юристи. У цьому випадку є важливим сам факт звернення громадянина до одного з органів держави з проханням про притягнення певної особи до кримінальної відповідальності. Отже, заявник бажає, щоб за його заявою було вжито відповідних заходів — порушено кримінальну справу і притягнуто до кримінальної відповідальності особу, що вчинила злочин. І не важливо, що заявник помилився, направивши заяву не до того органу, до компетенції якого належить її розгляд чи перевірка. Головне, що він, подаючи заяву, ініціював кримінальний процес. А завдання органів дізнання (міліції) в цьому випадку зводиться до визначення належності заяви до відповідного органу — прокуратури або суду.
У стадії порушення кримінальної справи приватного обвинувачення існують найкращі умови для примирення потерпілого з обвинуваченим. У частині 2 п. 25 постанови Пленуму № 13 судам рекомендовано якомога ширше використовувати у справах зазначеноїкатегорії інститут примирення і підтримувати діяльність тих громадських організацій, які ставлять за мету досягнення такого примирення до судового розгляду справи, повідомляти осіб, що вчинилизлочин, про наявність у районі (місті) таких організацій, надаватиостаннім відповідну інформацію. На законодавчому рівні діяльність таких організацій не регламентовано. Однак, видається, Верховний Суд України, даючи такі рекомендації, має рацію. Україніслід нарешті сприйняти інститут медіації (досудового вирішеннякримінально-правових конфліктів посередниками — громадськимиорганізаціями), що існує в багатьох західноєвропейських країнах.
За скаргою приватного обвинувачення суддя може прийнятиодне із таких рішень:
залишити скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає вимогам, встановленим щодо обвинувального висновку, та повернути їїособі, яка подала скаргу;
відмовити у порушенні справи;
надіслати скаргу за належністю прокуророві;
порушити кримінальну справу і призначити її до судового розгляду.
5. Суддя складає єдину постанову про порушення кримінальноїсправи, призначення її до судового розгляду та про визнання особипотерпілим.
6. У разі надходження до суду поряд зі скаргою потерпілогозустрічної скарги суддя за наявності підстав виносить постанову
про
порушення кримінальної справи за
зустрічним
обвинуваченням і
призначення справи до судового розгляду.
У таких випадках обом заявникам
надаються процесуальні права як
потерпілого, так і підсудного.
Попередній розгляд справи відбувається за загальними правиламиз тією лише відмінністю, що замість прокурора у судовому засіданнібере участь потерпілий.
Підсудному не пізніше ніж за три доби до дня слухання справимає бути вручено копію скарги потерпілого, копію постанови суддіпро порушення кримінальної справи та повістку про виклик його всудове засідання. •
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 2:
Стадія порушення кримінальної справи приватного обвинувачення збігається у часі зі стадією попереднього розгляду справисуддею.
Справу може бути порушено тільки за скаргою потерпілого.
У разі надходження зустрічної скарги суддя порушує справу зазустрічним обвинуваченням.