- •Кримінально – процесуальне право
- •Передмова
- •1. Загальне поняття кримінального процесу
- •2. Історичні форми кримінального процесу
- •3. Змішаний (слідчо-судовий, континентальний) кримінальний процес.
- •3. Характеристика кримінального процесу як діяльності
- •Висновки з питання 3:
- •Висновки з теми:
- •Рекомендована література до теми Наукові та навчально-методичні джерела
- •2. Предмет і методи криміїіально-процесуального права
- •3. Способи і типи правового регулювання1 у кримінальному процесі
- •4. Особливості норм кримінально-процесуального права
- •5. Кримінально-процесуальний закон. Його чинність у просторі, у часі та щодо осіб
- •Рекомендована література до теми Нормативно-правові акти
- •Лекція з принципикримінально-процесуального права
- •1. Поняття, значення і класифікація принципів кримінально-процесуального права
- •2. Характеристика загальноправових принципів
- •4. Принцип забезпечення недоторканності житла.
- •6. Принцип поваги до честі та гідності особи, невтручання в її особисте та сімейне життя.
- •Лекція 4 суб'єкти кримінально-процесуального права
- •1. Поняття і класифікація суб'єктів кримінально-процесуального права
- •2. Процесуальна характеристика окремих суб'єктів
- •2.1. Процесуальна характеристика суб'єктів, які виконують функцію правосуддя
- •2.2. Процесуальна характеристика суб'єктів, які виконують функцію кримінального переслідування
- •2.3. Процесуальна характеристика суб'єктів, які виконують функцію захисту
- •2.4. Процесуальна характеристика суб'єктів, які виконують допоміжну функцію
- •3. Поняття кримінально-процесуальної компетенції
- •4. Забезпечення безпеки суб'єктів кримінально-процесуального права
- •Наукові та навчально-методичні джерела
- •2. Джерела доказів
- •4. Структура процесу доказування
- •2. Загальні цілі, підстави і правила застосування запобіжних заходів
- •3. Процесуальна характеристика окремих запобіжних заходів
- •3.1. Процесуальна характеристика ізоляційних запобіжних заходів
- •3.2. Процесуальна характеристика іі еізоляційних запобіжних заходів
- •1. Поняття, значення та загальні положення стадії порушення кримінальної справи
- •1. Рішення про порушення кримінальної справи
- •2. Рішення про відмову в порушенні кримінальної справи
- •3. Рішення про направлення заяви або повідомлення за належністю
- •1. Поняття, значення та загальні положення стадії досудового слідства
- •4. Додержання строків досудового слідства.
- •5. Взаємодія слідчого з органом дізнання.
- •8. Недопустимість розголошення даних досудового слідства (ст. 121кпк).
- •2. Характеристика стадії досудового слідства
- •2.1. Завдання стадії
- •2.2. Коло учасників стадії
- •2.3. Процесуальні засоби діяльності в стадії
- •1. Поняття слідчих дій. Особливості норм кримінально-процесуального права, які регламентують провадження слідчих дій
- •2. Різновиди слідчих дій і їх система
- •4. Процесуальна характеристика окремих слідчих дій
- •2. Підстави та умови притягнення особи як обвинуваченого
- •3. Процесуальний порядок (процедура) притягнення особи як обвинуваченого
- •4. Зміна і доповнення обвинувачення на досудовому слідстві
- •1. Поняття, підстави, умови і правові наслідки зупинення досудового слідства
- •2. Процесуальний порядок зупинення досудового слідства
- •2.1. Процесуальний порядок зупинення досудового слідства у разі, якщо невідоме місцеперебування обвинуваченого
- •2.2. Процесуальний порядок зупинення досудового слідствау разі, якщо психічне або інше тяжке захворювання
- •2.3. Процесуальний порядок зупинення досудового слідствау разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин
- •3. Підстави і процесуальний порядок
- •2. Підстави закриття '
- •3. Процесуальний порядок закриття і відновлення кримінальної справи
- •4. Направлення кримінальної справи до суду
- •1. Поняття, значення
- •2. Характеристика стадії порушення державного обвинувачення
- •2.1. Завдання стадії
- •2.5. Кінцеві рішення стадії
- •1. Поняття і значення інституту підсудності
- •11 Рекомендована література до теми
- •1. Поняття, значення
- •2. Характеристика стадії попереднього розгляду справи суддею
- •2.1. Завдання стадії
- •2.2. Коло учасників стадії
- •2.3. Процесуальні засоби діяльності в стадії
- •2. Характеристика стадії
- •2.1. Завдання стадії
- •2.2. Учасники судового розгляду
- •2.5. Кінцеві рішення стадії
- •Рішення про направлення кримінальної справи на додаткове до-судове слідство (ст. 281 кпк).
- •1. Поняття, значення та загальні положення стадії апеляційного провадження
- •2. Характеристика стадії апеляційного провадження
- •2.5. Кінцеві рішення стадії
- •1. Поняття, значення та загальні положення стадії касаційного провадження
- •2. Характеристика стадії касаційного провадження
- •2.4. Етапи стадії ' ' ,
- •2.5. Кінцеві рішення стадії
- •1. Поняття, загальні правила та значення стадії виконання вироку
- •2. Характеристика виконання вироку як стадії кримінального процесу
- •2.1. Завдання стадії
- •2.3. Процесуальні засоби діяльності в стадії
- •2.4. Етапи стадії ,
- •2.5. Кінцеві рішення стадії
- •1. Поняття, загальні правила
- •2. Характеристика стадії перегляду
- •2.1. Завдання стадії
- •2.2. Учасники стадії
- •2.3. Процесуальні засоби діяльності в стадії
- •2.4. Етапи стадії
- •1. Загальні особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх
- •2. Особливості досудового провадження в справах про злочини неповнолітніх
- •3. Особливості судового розгляду в справах про злочини неповнолітніх
- •1. Підстави провадження в справах неосудних та обмежено осудних осіб
- •2. Особливості предмета доказування
- •3. Загальні особливості провадження
- •5. Особливості судового провадження
- •2. Особливості порушення кримінальних справ приватного обвинувачення
- •3. Особливості судового розгляду
- •1. Поняття протокольної форми досудової підготовки матеріалів (пфдпм)
- •2. Гарантії прав учасників і загальні умови застосування пфдпм
- •3. Процесуальний порядок
- •2. Підстави реабілітації
- •3. Види відшкодування шкоди
- •4. Порядок реабілітації
- •1. Імунітети працівників
- •2. Особливості кримінального судочинства
- •3. Поняття та різновиди правової допомоги у кримінальних справах
- •3.1. Поняття і порядок екстрадиції (видачі) особи, яка вчинила злочин
- •3.2. Поняття і порядок здійснення кримінального ' ' переслідування
- •1. Особливості джерел кримінально-процесуального права
- •1.2. Особливості джерел кримінально-процесуального права сша
- •2. Особливості доказування
- •2.1. Особливості доказування
- •2.2. Особливості доказування в кримінальному процесі сша
- •3. Альтернативи кримінального
- •3.1. Інститут медіації у Франції
3. Способи і типи правового регулювання1 у кримінальному процесі
Способи правового регулювання в кримінальному процесі — це складові елементи впорядкованих кримінально-процесуальних відносин:
дозволяння — надання учасникам відносин суб'єктивних прав(ч. 2 ст. 43 КПК надає права обвинуваченому; ст. 69-1 КПК — свідкові);
зобов'язування — покладання на учасника відносин юридичного обов'язку вчинити якусь дію (ч. 1 ст. 135 КПК — обов'язок обвинуваченого з'явитися за викликом слідчого у призначений строк; ч. 1 ст. 70 КПК — свідка — з'явитися в зазначені місце і часта дати правдиві показання про відомі обставини у справі);
заборона — покладання на учасника правовідносин обов'язкуутримуватися від вчинення певних дій (заборона домагатись показань обвинуваченого та інших осіб шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів — ч. З ст. 22 КПК; заборона ставити навідні запитання обвинуваченому — ч. 6 ст. 143, свідкові — ч. 4 ст. 167 КПК, потерпілому — ч. 2 ст. 171 КПК).
Способи правового регулювання у кримінальному процесі поєднують, чим досягають найбільшої ефективності регулювання.
Надання прав особам, які беруть участь у кримінальній справі (статті 43, 49, 50, 51 та ін. — дозволяння), застосовується у поєднанні із обов'язком суду, прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, роз'яснити і забезпечити можливість їх здійснення (зобов'язування) — ст. 53 КПК.
Обов'язку суду, прокурора, слідчого та органу дізнання вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину (ст. 4 КПК — зобов'язування) кореспондує право учасників процесу оскаржувати дії цих посадових осіб — статті 99-1, 234, 236, 236-1, 236-2, 236-5, 236-6, 348, 384 КПК (дозволяння), а забороні домагатися показань (ч. З ст. 22 КПК) — право на оскарження, передбачене статтями 234 та 236 КПК.
Тип правового регулювання у кримінальному процесі — це загальний порядок регулювання відносин між суб'єктами, які беруть участь у кримінальній справі, що полягає у певному поєднанні способів (дозволянь і заборон).
У загальній теорії права розглядають два типи правового регулювання:
загально дозвільний, що ґрунтується на загальному дозволянні, у межах якого закон встановлює заборони на здійснення конкретних дій ("дозволено все, крім прямо забороненого законом");
спеціально-дозвільний, що ґрунтується на загальній забороні, у межах якої закон встановлює конкретні дозволи ("заборонено все, крім прямо дозволеного законом")1.
У кримінально-процесуальному праві домінує другий тип правового регулювання. Особливо це позначається на діяльності державних органів і їх посадових осіб, які ведуть кримінальний процес. Вони можуть здійснювати тільки ті дії і приймати тільки ті рішення, що прямо передбачені законом. Особи, які провадять дізнання, слідчі, прокурори і судді не мають дискреційних повноважень *.
Використання у вітчизняному кримінально-процесуальному праві загально дозвільного типу правового регулювання є проблемним. Хоча, зважаючи на те, що згідно з принципом верховенства права (а не закону) права людини не вичерпуються тими, що зазначені в законі, можна вести мову про застосування цього типу регулювання поведінки заінтересованих суб'єктів кримінального процесу.
1 Див.: Вандьішев В. В., Дербенев А. П., Смирнов А. В. Уголовньїй процесе: Часть 1. Общая часть уголовного процесса и досудебньїе сталий. — СПб., 1996. — С. 9—10; Лобойко Л. М. Поняття і структура судового (змагального) методу кримінально-процесуального права // Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 9; Смирнов А. В. Модели уголовного процесса. — СПб., 2000. - С. 20-25, 50-52.
1 Див.: Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник. — Харків, 2001. — С. 497-498.
* На відміну від французького кримінально-процесуального права, де головуючий у судовому засіданні наділений "дискреційними повноваженнями, в силу яких він може за власним сумлінням і честю вживати будь-яких заходів, які він вважає корисними для встановлення істини" (ст. 310 КПК Франції).
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 3:
Ефективність правового регулювання кримінально-процесуальних відносин забезпечується поєднанням різних способів(дозволяння, зобов'язування, заборона).
У кримінально-процесуальному праві домінує спеціально-дозвільний тип правового регулювання.