Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лобойко.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3.5 Mб
Скачать

3. Способи і типи правового регулювання1 у кримінальному процесі

Способи правового регулювання в кримінальному процесі — це складові елементи впорядкованих кримінально-процесуальних відносин:

  • дозволяння — надання учасникам відносин суб'єктивних прав(ч. 2 ст. 43 КПК надає права обвинуваченому; ст. 69-1 КПК — свідкові);

  • зобов'язування — покладання на учасника відносин юридичного обов'язку вчинити якусь дію (ч. 1 ст. 135 КПК — обов'язок обвинуваченого з'явитися за викликом слідчого у призначений строк; ч. 1 ст. 70 КПК — свідка — з'явитися в зазначені місце і часта дати правдиві показання про відомі обставини у справі);

  • заборона — покладання на учасника правовідносин обов'язкуутримуватися від вчинення певних дій (заборона домагатись показань обвинуваченого та інших осіб шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів — ч. З ст. 22 КПК; заборона ставити навідні запитання обвинуваченому — ч. 6 ст. 143, свідкові — ч. 4 ст. 167 КПК, потерпілому — ч. 2 ст. 171 КПК).

Способи правового регулювання у кримінальному процесі поєднують, чим досягають найбільшої ефективності регулювання.

Надання прав особам, які беруть участь у кримінальній справі (статті 43, 49, 50, 51 та ін. — дозволяння), застосовується у поєднанні із обов'язком суду, прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, роз'яснити і забезпечити можливість їх здійснення (зобов'язування) — ст. 53 КПК.

Обов'язку суду, прокурора, слідчого та органу дізнання вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину (ст. 4 КПК — зобов'язування) кореспондує право учасників процесу оскаржувати дії цих посадових осіб — статті 99-1, 234, 236, 236-1, 236-2, 236-5, 236-6, 348, 384 КПК (дозволяння), а забороні домагатися показань (ч. З ст. 22 КПК) — право на оскарження, передбачене статтями 234 та 236 КПК.

Тип правового регулювання у кримінальному процесі — це загальний порядок регулювання відносин між суб'єктами, які беруть участь у кримінальній справі, що полягає у певному поєднанні способів (дозволянь і заборон).

У загальній теорії права розглядають два типи правового регулювання:

  1. загально дозвільний, що ґрунтується на загальному дозволянні, у межах якого закон встановлює заборони на здійснення конкретних дій ("дозволено все, крім прямо забороненого законом");

  2. спеціально-дозвільний, що ґрунтується на загальній забороні, у межах якої закон встановлює конкретні дозволи ("заборонено все, крім прямо дозволеного законом")1.

У кримінально-процесуальному праві домінує другий тип правового регулювання. Особливо це позначається на діяльності державних органів і їх посадових осіб, які ведуть кримінальний процес. Вони можуть здійснювати тільки ті дії і приймати тільки ті рішення, що прямо передбачені законом. Особи, які провадять дізнання, слідчі, прокурори і судді не мають дискреційних повноважень *.

Використання у вітчизняному кримінально-процесуальному праві загально дозвільного типу правового регулювання є проблемним. Хоча, зважаючи на те, що згідно з принципом верховенства права (а не закону) права людини не вичерпуються тими, що зазначені в законі, можна вести мову про застосування цього типу регулювання поведінки заінтересованих суб'єктів кримінального процесу.

1 Див.: Вандьішев В. В., Дербенев А. П., Смирнов А. В. Уголовньїй процесе: Часть 1. Общая часть уголовного процесса и досудебньїе сталий. — СПб., 1996. — С. 9—10; Лобойко Л. М. Поняття і структура судового (змагального) методу кримінально-процесуального права // Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 9; Смирнов А. В. Модели уголовного процесса. — СПб., 2000. - С. 20-25, 50-52.

1 Див.: Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник. — Харків, 2001. — С. 497-498.

* На відміну від французького кримінально-процесуального права, де головуючий у судовому засіданні наділений "дискреційними повноваженнями, в силу яких він може за власним сумлінням і честю вживати будь-яких заходів, які він вважає корисними для встановлення істини" (ст. 310 КПК Франції).

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 3:

  1. Ефективність правового регулювання кримінально-процесуальних відносин забезпечується поєднанням різних способів(дозволяння, зобов'язування, заборона).

  2. У кримінально-процесуальному праві домінує спеціально-дозвільний тип правового регулювання.