2.5. Кінцеві рішення стадії

У результаті розгляду кримінальної справи суд може ухвалити одне із таких кінцевих для цієї стадії рішень.

1. Вирок — це рішення суду першої (а в окремих випадках і апеляційної) інстанції, постановлене в судовому засіданні з питання про винуватість чи невинуватість підсудного та про призначення або непризначення йому покарання. Вирок може вирішувати й інші питання (про цивільний позов, речові докази тощо).

Ознаки вироку:

1. це єдине рішення в державі, згідно із яким особу може бутивизнано винною у вчиненні злочину;

2. справедливість (справедливим є вирок, в якому правильно (ізсоціальних і особистих позицій) визначено міру рівності громадянперед законом і судом, міру злочинного діяння і покарання занього);

3. із набранням вироком чинності втрачає правове значенняпрезумпція невинуватості;

4. вирок є найавторитетнішим в кримінальному процесі рішенням, бо постановляється іменем держави;

5. він є обов'язковим до виконання всіма юридичними і фізичними особами;

6. це гарантія прав і законних інтересів громадян, бо постановляється в процесуальній формі, що забезпечує його законність іобґрунтованість;

7) він має преюдиційне значення (див. п. 9 ч. 1 ст. 6 КПК).Вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний.Обвинувальний вирок суд постановляє лише за умови, якщо в

ході судового розгляду винуватість підсудного у вчиненні злочину доведено. Цей вирок не може грунтуватися на припущеннях. Обвинувальний вирок може бути двох видів:

1. із призначенням покарання;

2. зі звільненням засудженого від відбування покарання на підставах, передбачених ст. 80 КК.

Виправдувальний вирок постановляють у випадках, якщо:

• не встановлено події злочину;

• у діянні підсудного немає складу злочину;

• не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Якщо при постановленні виправдувального вироку за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину особа, яка вчинила цей злочин, залишається невиявленою, суд після набрання вироком

законної сили виносить ухвалу про направлення справи прокурору для вжиття заходів до встановлення особи, винної у вчиненні цього злочину.

Вирок має певну структуру, яку визначено кримінально-процесуальним законом. Цей процесуальний акт складається із трьох частин: 1) вступна (ст. 333 КПК); 2) мотивувальна (ст. 334 КПК); 3) резолютивна (ст. 335 КПК).

2. Рішення про направлення кримінальної справи на додаткове до-судове слідство (ст. 281 кпк).

3. Рішення про закриття кримінальної справи (ст. 282 КПК) приймається судом за наявності таких підстав:

• наявність обставин, передбачених пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11ст. 6 і статтями 7, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК;

• відмова прокурора підтримувати державне обвинувачення і небажання потерпілого скористатися правом продовжувати підтримувати обвинувачення (ч. 2 ст. 267 КПК);

• примирення сторін або неявка потерпілого в судове засіданнябез поважних причин (у справах про злочини, зазначені у ч. 1 ст. 27КПК.

Рішення про направлення справи на додаткове досудове слідство і про закриття справи суд оформлює ухвалою, а суддя — постановою. Ухвала (постанова) виноситься судом (суддею) у нарадчій кімнаті і викладається у вигляді окремого документа, який підписує весь склад суду.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 2:

1. Основним завданням стадії судового розгляду є вирішеннясудом питання про винуватість підсудного і його покарання. В ційстадії вирішують й інші питання: про застосування до підсудногозапобіжного заходу, про цивільний позов, долю речових доказів таінші.

2. У стадії судового розгляду учасники кримінального процесунабувають додаткових прав.

3. Під час судового розгляду справи прокурор має право змінитиобвинувачення.

4. За результатами розгляду кримінальної справи суд може постановити вирок (обвинувальний або виправдувальний), направитисправу на додаткове розслідування, закрити справу.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ:

1. Стадія судового розгляду кримінальної справи є основною(центральною) в системі стадій вітчизняного кримінального процесу.

2. У цій стадії перевіряють всі докази, за винятком випадків,коли сторони погоджуються на скорочене судове слідство.

3. Основним підсумковим кримінально-процесуальним рішенням стадії судового розгляду є вирок.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ

Нормативно-правові акти

1. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності КонституціїУкраїни (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України(справа про призначення судом більш м'якого покарання) від 2 листопада2004 р. № 15-рп/2004 // Вісник Конституційного Суду України. — 2004. —№ 5.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 лютого 1991 р.№ 1 "Про завдання судів України по підвищенню рівня правосуддя" //Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах(1973—2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. — К., 2004.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 березня1988 р. № 3 "Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування".

4. Про практику застосування судами законодавства, що регулює закриття кримінальних справ (узагальнення Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України) // Вісник Верховного Суду України. —2004. - № 2.

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р.№ 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" //Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах(1973—2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. — К., 2004.

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 грудня 1996 р.№ 15 "Про практику призначення військовослужбовцям покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973—2004): Офіційневидання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. — К., 2004.

7. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985 р.№ 11 "Про додержання судами України процесуального законодавства,яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973—2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. — К., 2004.

8. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 р.№ 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов ПленумуВерховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справі постановлення вироку" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973—2004): Офіційне видання / За заг. ред.В. Т. Маляренка. — К., 2004.

9. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р.№ 3 "Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільнихсправ".

10. Постанова Президії Верховного Суду України від 20 лютого 2004 р.№ 5 "Про стан здійснення судочинства у 2003 році і завдання на 2004 рік" //Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 4.

11. Наказ Генерального прокурора України від 28 жовтня 2002 р. № 5"Про організацію підтримання державного обвинувачення в суді, за-

306

безпечення його відповідності кримінальному та кримінально-процесуальному законодавству".

Наукові та навчально-методичні джерела

1. Ахундов Н. А. Справедливость приговора. — М., 1990.

2. Бушуев Г. И. Совещание судей при постановлений приговора. — М.,1988.

3. Грошевой Ю. М. Правовне свойства приговора — акта социалисти-ческого правосудия. — Харьков, 1978.

4. Грошевой Ю. М. Сущность судебньїх решений в советском уголов-ном процессе. — Харьков, 1979.

5. Грошевий Ю. М. Судове слідство за статутом кримінального судочинства 1864 року // Вісник Академії правових наук України. — 1995. —№ 4.

6. Грошевой Ю. М., Альперт С. А. Обвинительннй уклон судебной практики: причини, пути устранения // Актуальньїе проблеми формированияправового государства. — Харьков, 1990.

7. Загорский Г. И. Судебное разбирательство по уголовному делу. —М., 1985.

8. Зеленецкш В. С. Отказ прокурора от государственного обвинения. —Харьков, 1979.

9. Искандеров Р. Г. Правовое и социальное значение правосудного приговора. — Харьков, 1990.

10. Кобликов А. С. Судебньїй приговор. — М., 1966.

11. Колбая Г. Н. Соотношение предварительного следствия и судебно-го разбирательства. — М., 1975.

12. Лобойко Л. М. Допустимість спрощення порядку судового розглядусправи у кримінальному процесі змішаної форми // Судова реформа вУкраїні: проблеми і перспективи. — К. — Харків, 2002.

13. Маликов М. Ф. Зффективность приговора в советском уголовномпроцессе (вопросн теории и практики). — Саратов, 1982.

14. Мартинчик Е. Г. Основи формирования приговора в советскомуголовном процессе. — Кишинев, 1989.

15. Мирецкий С. Г. Приговор суда. — М., 1989.

16. Михайленко О. Р. Провадження кримінальних справ у суді. — К.,1992.

17. Морщакова Т. Г., Петрухин И. Л. Оценка качества судебного разбирательства (по уголовньїм делам). — М., 1987.

18. Надь Л. Приговор в уголовном процессе: Пер. с венг. — М., 1982.

19. Нор В. Т. Зашита имущественннх прав в уголовному судопроиз-водстве. — К., 1989.

20. Перлов И. Д. Приговор в советском уголовном процессе. — М.,1960.

21. Побегайло Г. Д. Судебньїе прения в советском уголовном процессе. — М., 1982.

22. Сергейко П. Н. Законность, обоснованность и справедливость судебньїх актов. — Краснодар, 1974.

21. Толочко А. Н. Судовий вирок та його мотивування. — К., 1991.

21. Ціркаль В. Проведення судом відтворення обстановки і обставинподії // Право України. — 2004. — № 10.

22. Черечукіна Л. Протокол судового засідання: оптимізація кримінально-процесуальних аспектів // Право України. — 2000. — № 3.

ЛЕКЦІЯ 18

СТАДІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

1. Поняття, значення та загальні положення стадії апеляційного провадження.

2. Характеристика стадії апеляційного провадження.

1. Завдання стадії.

2. Учасники стадії.

3. Процесуальні засоби діяльності в стадії.

4. Етапи стадії.

5. Кінцеві рішення стадії.