4. Направлення кримінальної справи до суду

ДЛЯ ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ

ОБВИНУВАЧЕНОГО ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ

ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: ПІДСТАВИ І ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК

Звільнення від кримінальної відповідальності особи, яку обвинувачують у вчиненні злочину, здійснюється виключно судом (ч. 2 ст. 44 КК). Тому кримінальна справа, в якій у ході розслідування встановлено підстави до звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягає направленню до суду.

Підстави прийняття такого рішення визначено кримінальним і продубльовано кримінально-процесуальним законом, це:

1. зміна обстановки (ст. 48 КК; ст. 7 КПК);

2. дійове каяття особи (ст. 45 КК; ст. 7-2 КПК);

3. примирення обвинуваченого з потерпілим (ст. 46 КК; ст. 8КПК);

4. передання особи на поруки колективу підприємства, установичи організації (ст. 47 КК; статті 10, 11, 13 КПК);

5. закінчення строків давності притягнення до кримінальноївідповідальності (ст. 49 КК; ст. 11-1 КПК);

6. застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ч. 1 ст. 97 КК; статті 9, 438, 440, 447 КПК).

Кожна із зазначених підстав передбачає наявність відповідних умов. Останні регламентовано у вказаних вище статтях кримінального та кримінально-процесуального законів.

Процесуальний порядок прийняття рішення про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності є такий.

Встановивши наявність підстави до прийняття відповідного рішення, слідчий:

1) до закриття кримінальної справи роз'яснює обвинуваченому:

• сутність обвинувачення;

• підставу звільнення від кримінальної відповідальності;

• право заперечувати проти закриття справи судом за цієюпідставою. Якщо обвинувачений заперечує проти прийняття такогорішення, то провадження у справі продовжується у звичайномупорядку (з направленням справи до суду із обвинувальним висновком).

Велике значення для практики слідчої діяльності має питання про те, чи можна приймати рішення про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності в тому разі, якщо обвинувачений не визнає себе винним у вчиненні злочину. Жодної вказівки щодо вирішення цієї ситуації немає ані в законі, ані в актах офіційного тлумачення норм права (постановах Пленуму Верховного Суду України). Тому часто прокурори не погоджуються із відповідною постановою слідчого, якщо обвинувачений хоча б частково не визнає себе винним. Мотивується це рішення таким чином: "якщо обвинувачений не визнає вини, яка є доведеною, то це означає, що він не покаявся у вчиненому" (таким є професійне тлумачення правових норм, які регламентують звільнення особи від кримінальної відповідальності). Вирішувати це питання потрібно в кожному випадку окремо, залежно від ситуації провадження у справі. Однак категорично стверджувати про неможливість прийняття слідчим рішення про направлення справи до суду з підстав, передбачених статтями 7—11-1 КПК, не можна. Обвинувачений, навіть не визнаючи себе винним (він не зобов'язаний цього робити), вправі обирати свою "процесуальну долю";

2. складає мотивовану постанову. Мотивом прийняття рішенняє визнання прокурором того, що виправлення обвинуваченого можливе без застосування кримінального покарання;

3. ознайомлює з постановою обвинуваченого, його захисника,потерпілого або його представника;

4. якщо після ознайомлення із постановою учасники заявиливимогу про ознайомлення з усіма матеріалами справи, то виконуєїї. Ознайомлення з постановою і матеріалами кримінальної справиоформлюється протоколом;

5. направляє справу до прокурора.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 4:

1. Підстави прийняття рішення про направлення кримінальноїсправи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності регламентовано як кримінальним, так і кримінально-процесуальним законом.

2. Процесуальний порядок прийняття цього рішення за всімапідставами є єдиним.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ:

1. Органи досудового слідства мають право закривати кримінальнісправи за такими, що реабілітують, і "нейтральними" (формальними) підставами.

2. Закривати кримінальні справи за підставами, що не реабілітують, слідчий не має права, за такими винятками: наявність актаамністії; недосягнення особою на час вчинення суспільно небезпечного діяння 11-річного віку; смерть особи.

3. Для вирішення питання про закриття справи за підставами,що не реабілітують, слідчий зобов'язаний направити її до суду.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ

Нормативно-правові акти

1. Про практику застосування судами законодавства, що регулює закриття кримінальних справ (узагальнення Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України) // Вісник Верховного Суду України. — 2004. - № 2.

Наукові та навчально-методичні джерела

1. Дубинский А. Я. Прекращение уголовного дела в стадии предвари-тельного расследования. — К., 1975.

2. Егоров В. С. Теоретические вопросн освобождения от уголовной от-ветственности. — М., 2002.

3. Рижаков А. П. Окончание предварительного расследования. — М1999.

4. Стопко Н. Г. Недоказанность обстоятельств уголовного дела. — Крас-ноярск, 1984.

5. Тертишник В. М. Компроміс у кримінальному процесі // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 11.

6. Химичева Г. П., Мичурина О. В., Химичева О. В. Окончание предварительного расследования прекращением уголовного дела. — Рязань, 2001.

7. Хруслова Л. Закриття кримінальних справ: деякі теоретичні та практичні проблеми // Прокуратура. Людина. Держава. — 2004. — № 1.

8. Шевченко Т. Деякі питання застосування давності в кримінальномусудочинстві // Право України. — 2002. — № 10.

ЛЕКЦІЯ 13

ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА СКЛАДАННЯМ ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИСНОВКУ

1. Дії слідчого з ознайомлення учасників досудового слідстваз матеріалами кримінальної справи.

2. Поняття, значення, форма та зміст обвинувальноговисновку.

1. ДІЇ СЛІДЧОГО З ОЗНАЙОМЛЕННЯ УЧАСНИКІВ

ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА З МАТЕРІАЛАМИ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

Слідчий, визнавши, що в ході досудового слідства виконано всі завдання, повинен ознайомити певних учасників стадії з усіма матеріалами кримінальної справи.

Перед тим, як зробити це, слідчий має додатково перевірити:

• чи роз'яснено учасникам процесу їхні права та обов'язки;

• чи немає підстав для зміни або доповнення обвинувачення;

• чи немає підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу;

• чи виділено матеріали щодо обвинувачених, злочини яких слідрозслідувати в іншій кримінальній справі;

• чи зібрано всі дані, що характеризують особу обвинуваченого;

• чи закрито кримінальну справу (за наявності до того підстав)щодо окремих осіб або щодо окремих фактів злочинів, обвинувачення за якими не підтвердилося;

• чи правильно підшито та пронумеровано матеріали кримінальної справи;

• дотримання всіх інших вимог закону.

Перевіривши ці обставини, слідчий, перед тим як розпочати складання обвинувального висновку, повинен виконати сукупність дій щодо ознайомлення учасників досудового слідства. Оскільки ці дії виконують у послідовності, чітко визначеній кримінально-процесуальним законом (статті 218—223 КПК), можна стверджувати, Що вони утворюють у своїй єдності певну процедуру. У межах останньої можуть бути як обов'язкові, так і факультативні дії.

Обов 'язкові до виконання дії є такими тому, що їх здійснюють незалежно від волі того чи іншого учасника розслідування (наприклад ознайомлення обвинуваченого з матеріалами кримінальної справи).

Факультативними є дії з ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, що їх виконують тільки в разі заявлення про це клопотання відповідним учасником (наприклад ознайомлення цивільного позивача з матеріалами справи).

Кожну із проведених дій фіксують у певному документі.

Як свідчить досвід викладання, положення щодо процедури ознайомлення заінтересованих учасників досудового слідства з матеріалами кримінальної справи студенти найкраще опановують у вигляді таблиці.

№ з/п	Назва процесуальної дії	Обов'язкова чи факультативна	Процесуальний документ
1	Повідомлення потерпілому, цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві та їх представникам про закінчення досудового слідства і роз'яснення їм права на ознайомлення з матеріалами справи (ч. 1 ст. 217 КПК).	Обов'язкова	Повідомлення
2	Ознайомлення потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників з матеріалами кримінальної справи (потерпілого і його представника — з усіма матеріалами; цивільного позивача, цивільного відповідача і їх представників — з матеріалами, що стосуються цивільного позову).	Факультативна, бо виконується тільки в разі заявлення клопотання	Протокол
3	Оголошення обвинуваченому про те, що: • слідство у його справі закінчено; • він має право ознайомитися з усіма матеріалами справи як особисто, так і з допомогою захисника; • він може заявити клопотання: — про доповнення досудового слідства;	Обов'язкова	Протокол

	— про розгляд кримінальної справи у суді першої інстанції (місцевому суді) одноособово суддею чи колегіально судом у складі трьох суддів у випадках, передбачених законом (ч. 2 ст. 17 КПК — якщо санкція статті КК передбачає більше 10 років позбавлення волі)
4	Пред'явлення обвинуваченому для ознайомлення всіх матеріалів кримінальної справи. Якщо обвинувачених декілька, то матеріали пред'являють кожному з них у визначеній слідчим послідовності. Якщо у справі бере участь захисник, слідчий надає можливість ознайомитися з матеріалами справи і захисникові.	Обов'язкова	Протокол (може бути складено і єдиний протокол про оголошення про закінчення досудового слідства і про пред'явлення обвинуваченому і його захисникові матеріалів справи).
5	Розгляд клопотань, заявлених під час ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання учасників задовольняють у разі, якщо обставини, для з'ясування яких їх заявлено, мають значення для справи.	•Факультативна	Задоволення клопотання документально не оформлюють (складають документи про провадження процесуальних дій на виконання клопотання); відмова (повна або часткова) оформлюється постановою.
6	Пред'явлення обвинуваченому та іншим учасникам матеріалів виконання клопотань (додаткових матеріалів), а якщо учасники заявляють клопотання про ознайомлення з усіма матеріалами кримінальної справи, то їм надають таку можливість.	Факультативні для всієї процедури і обов'язкові щодо заявлених клопотань	Протоколи

Загальні правила ознайомлення заінтересованих учасників досудо-вого слідства з матеріалами кримінальної справи.

1. Матеріали справи пред'являють для ознайомлення у підшитому та пронумерованому вигляді. Законом не встановлено правила,за якими належить систематизувати перед підшивкою матеріалисправи. Практикою ж напрацьовано такі "неписані" правила систематизації:

• матеріали кримінальної справи слід систематизувати не тільки після закінчення досудового слідства, а й у ході провадження усправі, що заощаджує сили і час слідчого;

• матеріали підшивають у папку зі щільного паперу або картону.Підшита справа за зовнішнім виглядом має нагадувати добре переплетену книгу;

• матеріали діяльності в стадії порушення кримінальної справипідшивають повністю;

• матеріали кримінальної справи, отримані слідчим від органудізнання в порядку ст. 109 КПК, як правило, повинні розміщуватися без зміни їх систематизації;

• в одному томі справи підшивають 250—300 аркушів;

• нумерують не сторінки, а аркуші справи. Першою підшиваютьі нумерують постанову про порушення кримінальної справи (якщов одному провадженні об'єднано кілька справ — то постанову пропорушення першої кримінальної справи), а останнім — протоколпро виконання вимог ст. 218 КПК щодо ознайомлення обвинуваченого і його захисника з матеріалами справи;

• залежно від складності кримінальної справи, її обсягу, кількості обвинувачених та інших обставин застосовують хронологічний(матеріали систематизують за датами провадження слідчих та іншихпроцесуальних дій), тематичний (за епізодами, окремими обвинуваченими або об'єктами злочинної діяльності) та змішаний способи систематизації матеріалів справи (С. П. Єфімічев).

2. Учасникам надають можливість ознайомитися з усіма матеріалами кримінальної справи (винятки становлять тільки матеріалипро застосування заходів безпеки, які зберігають окремо від кримінальної справи). Це правило стосується і тих випадків, коли у справірозслідували кілька епізодів злочинної діяльності, а учасник процесу має стосунок тільки до одного чи кількох із них.

3. Ознайомлювані з матеріалами справи учасники мають праворобити з них виписки. Таке право надано особам з метою забезпечення можливості посилатися на докази у суді із зазначеннямаркушів справи, на яких їх викладено.

4. Час ознайомлення із матеріалами справи зараховують у строкдосудового слідства і тримання особи під вартою.

5. Пред'являючи додаткові матеріали досудового слідства (матеріали виконання клопотань учасників), заборонено змінювати попередній порядок розміщення документів у справі.

Після ознайомлення відповідних учасників із матеріалами кримінальної справи втрачає чинність правило про неприпустимість розголошення даних досудового слідства ("таємниця слідства"). Із матеріалами справи ознайомлюються обидві сторони (обвинувачення та захисту).

Позитивне значення ознайомлення з матеріалами справи полягає в тому, що воно:

1. дає змогу сторонам підготуватися повною мірою до обстоювання своїх прав і інтересів у суді;

2. допомагає виявити та усунути недоліки і прогалини досудовогослідства.

Ознайомлення з матеріалами справи має і негативне значення, бо дає змогу сторонам у деяких випадках:

• "підкорегувати" свої показання у суді ("згадати" або "забути"якісь обставини);

• "нагадати" свідкам деякі обставини;

• вжити інших заходів до усунення із процесу "невигідних" длясебе доказів.

Окрім того, ознайомлення з кримінальною справою позбавляє сторони можливості подати у суді докази, невідомі для іншої сторони, і позбавити у такий спосіб можливості спростувати їх.

У разі повернення справи від прокурора чи із суду для провадження додаткового розслідування таємниця останнього стосується тільки даних, отриманих у ході додаткового провадження.

Ознайомлення з матеріалами кримінальної справи зачіпає положення принципу змагальності. Тому в деяких державах (США, Англія) вважають елементарним заперечення обов'язку органів, які закінчують досудове провадження, ознайомлювати його учасників з усіма матеріалами кримінальної справи. Кожна із сторін збирає свої докази. Сторони дізнаються про докази, зібрані "процесуальним супротивником", у повному обсязі лише під час судового розгляду.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 1:

1. Перед тим, як розпочати ознайомлення учасників досудовогослідства з матеріалами кримінальної справи, слідчий повиненперевірити, чи немає прогалин і недоліків у справі, підшити її тапронумерувати аркуші.

2. Матеріали кримінальної справи підшивають не хаотично, а зурахуванням напрацьованих практикою правил їх систематизації.

3. Сукупність процесуальних дій із ознайомлення заінтересованих учасників досудового слідства з матеріалами справи становить певну процедуру, в межах якої є як обов'язкові до провадження дії, так і факультативні.

• 2. ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ,

ФОРМА ТА ЗМІСТ ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИСНОВКУ

Обвинувальний висновок — це кримінально-процесуальний акт, в якому відображено рішення слідчого, затверджене прокурором, чи самого прокурора про закінчення досудового слідства і направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про винність обвинуваченого.

В обвинувальному висновку:

• підбивають підсумки проведеного розслідування;

• дають юридичну кваліфікацію злочину;

• викладають аналіз зібраних доказів.

Підставами до складання обвинувального висновку є:

1. встановлення особи, яка вчинила злочин;

2. пред'явлення їй обвинувачення;

3. обґрунтованість обвинувачення достатньою сукупністюдоказів;

4. відсутність підстав до закриття кримінальної справи абонаправлення її до суду для вирішення питання звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Основні положення щодо складання обвинувального висновку, які впливають на його значення:

1) це рішення обумовлює розвиток кримінального процесу, перехід його із стадії досудового слідства в судові стадії;

2) обвинувальний висновок визначає межі судового розглядусправи. Тому він має відповідати таким вимогам:

• бути об'єктивним (спиратися в ньому треба тільки на перевірені докази);

• визначеним (однозначним), а не альтернативним щодо кваліфікації злочину;

• юридично обгрунтованим, з посиланням на норми кримінального, кримінально-процесуального та інших галузей права;

• в обвинувальному висновку слід уникати надміру натурального опису злочинних дій, що мають жорстокий або інтимнийхарактер. У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 29 червня 1990 р. № 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" суддямрекомендовано кримінальні справи, обвинувальні висновки у яких

254

складено з недопустимою натуралізацією опису злочинних дій, що унеможливлює їх публічне оголошення, зі стадії попереднього розгляду справи відповідно до вимог ст. 230 КПК повертати прокуророві для складання нового обвинувального висновку;

• текст має відповідати вимогам щодо граматики, лексики тощо.

Форма обвинувального висновку — це його внутрішня структура.

Згідно з ч. 2 ст. 223 КПК обвинувальний висновок складається з

описової та резолютивної частини' і додатків.

В описовій частині зазначають:

— обставини справи, як їх встановлено на досудовому слідстві;

• місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненогокожним з обвинувачених (як їх викладено у постанові про притягнення як обвинуваченого), а також зібрані у справі докази тавідомості про потерпілого;

• показання кожного із обвинувачених по суті пред'явленогообвинувачення, доводи, наведені на свій захист, і результати їх перевірки;

• наявність обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання.

Існує чотири способи викладення у описовій частині фактичних обставин справи: 1) систематичний; 2) хронологічний; 3) поепізод-ний; 4) змішаний.

У резолютивній частині:

• наводять відомості про особу кожного із обвинувачених (анкетні дані);

• коротко викладають суть обвинувачення із зазначенням статтікримінального закону, її кваліфікуючих ознак (якщо вони є).

До обвинувального висновку додають:

1. список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, з зазначенням їх адрес та аркушів справи, де викладено їх показання абовисновки. У списку з метою нерозголошення відомостей про осіб,щодо яких у порядку, передбаченому статтями 52-1 та 52-3 КПК,застосовано заходи безпеки, замість їх справжніх прізвища, ім'я іпо батькові зазначають псевдонім, а замість адреси — назву органу,який здійснює заходи безпеки, та його адресу;

2. довідку про рух справи та про застосування запобіжного заходу з зазначенням часу і місця тримання під вартою кожного зобвинувачених, якщо їх заарештовано;

3. довідки про речові докази, про цивільний позов, про заходи,вжиті до забезпечення цивільного позову і можливої конфіскаціїмайна;

Об'єктивно в обвинувальному висновку є і вступна частина, де містяться відмітка про затвердження висновку прокурором, назва документа ("обвинувальний висновок"), вказується номер кримінальної справи, хто є обвинувачений у справі. Цю частину законодавець не регламентує.

4. довідку про судові витрати в справі за час досудового слідстваз посиланням на відповідні аркуші справи;

5. переклад обвинувального висновку мовою, якою володіє обвинувачений (якщо обвинувальний висновок складено мовою, якоюне він не володіє).

Кількість примірників обвинувального висновку визначають із такого розрахунку: по одному — у кримінальну справу (оригінал), прокуророві, який здійснює нагляд за досудовим слідством, обвинуваченому (кожному). Якщо у справі притягнено як обвинуваченого неповнолітнього, то слід виготовити примірники обвинувального висновку для законного представника обвинуваченого (якщо їх декілька, то для кожного) та для направлення прокуророві вищого рівня.

З обвинувальним висновком ніхто із учасників досудового слідства не ознайомлюється, однак його додають до опису документів, що містяться у кримінальній справі. Підшивають обвинувальний висновок до справи після протоколу (протоколів), складених відповідно до вимог ст. 218 КПК. Між цим протоколом і обвинувальним висновком не повинно бути жодних документів.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 2:

1. Обвинувальний висновок є підсумковим для стадії досудовогослідства процесуальним документом, в якому відображають результати провадження в цій стадії.

2. Обвинувальним висновком окреслюються межі майбутньогосудового розгляду кримінальної справи.

3. Цей процесуальний документ складається із описової, резолютивної частини та додатків.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ: -,

1. Перед тим, як ознайомити учасників досудового слідства зматеріалами кримінальної справи, слідчий повинен додатково перевірити, чи не було під час провадження в ній порушень закону.

2. Ознайомлення з матеріалами досудового слідства здійснюється за правилами та в порядку, визначеними законом.

3. Прийняття рішення про складання обвинувального висновкує однією із форм закінчення досудового слідства.

В. Т. Маляренка. — К., 2004.

і постановлення вироку" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973—2004): Офіційне видання / За заг. ред. "

Наукові та навчально-методичні джерела

1. Белозеров Ю. Н., Ефимичев С. П. Обвинительное заключение. — М.,1992.

2. Бьїков В. М., Гришин Ю. А. Обвинительное заключение по группово-му уголовному делу: Лекция. — Ташкент, 1988.

3. Гришин Ю. А. Окончание досудебного следствия с составлением об-винительного заключения: проблемьі и пути реформирования. — Луганск,1999.

4. Ефимичев С. П. Правовьіе и организационньїе вопросьі окончанияпредварительного расследования с обвинительньш заключением. — Волгоград, 1977.

1. Ефимичев С. П. Оформление уголовного дела. — Волгоград, 1990.

5. Калмьіков Ю. Н., Стремовский В. А. Обвинительное заключение всоветском уголовном процессе. — Ростов-на-Дону, 1970.

6. Каткова Т. В., Каткова А. Г. Закінчення досудового слідства таскладання обвинувального висновку по кримінальній справі. — Харків,2002.

7. Коханов В. А., Савкин А. В. Обвинительное заключение по уголовному делу. — М., 1993.

8. Мариупольский Л. А., Статкує В. Ф., Тульчина В. С. Обвинительноезаключение в советском уголовном процессе. — М., 1969.

10. Питерцев С. К. Составление обвинительного заключения. — Л.,1988.

11. Постовой Д. А. Обвинительное заключение в советском уголовномпроцессе. — Харьков, 1964.

12. Рьіжаков А. П. Окончание предварительного расследования. — М.,1999.

13. Якубович Н. А. Окончание предварительного следствия по делам,направляемнм в суд. — М., 1970.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ

Нормативно-правові акти

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 р. № 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ

ЛЕКЦІЯ 14

СТАДІЯ ПОРУШЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ

1. Поняття, значення та загальні положення стадії порушеннядержавного обвинувачення.

2. Характеристика стадії порушення державного обвинувачення.

1. Завдання стадії.

2. Коло учасників стадії.

3. Процесуальні засоби діяльності в стадії.

4. Етапи стадії.

5. Кінцеві рішення стадії.