
- •Кримінально – процесуальне право
- •Передмова
- •1. Загальне поняття кримінального процесу
- •2. Історичні форми кримінального процесу
- •3. Змішаний (слідчо-судовий, континентальний) кримінальний процес.
- •3. Характеристика кримінального процесу як діяльності
- •Висновки з питання 3:
- •Висновки з теми:
- •Рекомендована література до теми Наукові та навчально-методичні джерела
- •2. Предмет і методи криміїіально-процесуального права
- •3. Способи і типи правового регулювання1 у кримінальному процесі
- •4. Особливості норм кримінально-процесуального права
- •5. Кримінально-процесуальний закон. Його чинність у просторі, у часі та щодо осіб
- •Рекомендована література до теми Нормативно-правові акти
- •Лекція з принципикримінально-процесуального права
- •1. Поняття, значення і класифікація принципів кримінально-процесуального права
- •2. Характеристика загальноправових принципів
- •4. Принцип забезпечення недоторканності житла.
- •6. Принцип поваги до честі та гідності особи, невтручання в її особисте та сімейне життя.
- •Лекція 4 суб'єкти кримінально-процесуального права
- •1. Поняття і класифікація суб'єктів кримінально-процесуального права
- •2. Процесуальна характеристика окремих суб'єктів
- •2.1. Процесуальна характеристика суб'єктів, які виконують функцію правосуддя
- •2.2. Процесуальна характеристика суб'єктів, які виконують функцію кримінального переслідування
- •2.3. Процесуальна характеристика суб'єктів, які виконують функцію захисту
- •2.4. Процесуальна характеристика суб'єктів, які виконують допоміжну функцію
- •3. Поняття кримінально-процесуальної компетенції
- •4. Забезпечення безпеки суб'єктів кримінально-процесуального права
- •Наукові та навчально-методичні джерела
- •2. Джерела доказів
- •4. Структура процесу доказування
- •2. Загальні цілі, підстави і правила застосування запобіжних заходів
- •3. Процесуальна характеристика окремих запобіжних заходів
- •3.1. Процесуальна характеристика ізоляційних запобіжних заходів
- •3.2. Процесуальна характеристика іі еізоляційних запобіжних заходів
- •1. Поняття, значення та загальні положення стадії порушення кримінальної справи
- •1. Рішення про порушення кримінальної справи
- •2. Рішення про відмову в порушенні кримінальної справи
- •3. Рішення про направлення заяви або повідомлення за належністю
- •1. Поняття, значення та загальні положення стадії досудового слідства
- •4. Додержання строків досудового слідства.
- •5. Взаємодія слідчого з органом дізнання.
- •8. Недопустимість розголошення даних досудового слідства (ст. 121кпк).
- •2. Характеристика стадії досудового слідства
- •2.1. Завдання стадії
- •2.2. Коло учасників стадії
- •2.3. Процесуальні засоби діяльності в стадії
- •1. Поняття слідчих дій. Особливості норм кримінально-процесуального права, які регламентують провадження слідчих дій
- •2. Різновиди слідчих дій і їх система
- •4. Процесуальна характеристика окремих слідчих дій
- •2. Підстави та умови притягнення особи як обвинуваченого
- •3. Процесуальний порядок (процедура) притягнення особи як обвинуваченого
- •4. Зміна і доповнення обвинувачення на досудовому слідстві
- •1. Поняття, підстави, умови і правові наслідки зупинення досудового слідства
- •2. Процесуальний порядок зупинення досудового слідства
- •2.1. Процесуальний порядок зупинення досудового слідства у разі, якщо невідоме місцеперебування обвинуваченого
- •2.2. Процесуальний порядок зупинення досудового слідствау разі, якщо психічне або інше тяжке захворювання
- •2.3. Процесуальний порядок зупинення досудового слідствау разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин
- •3. Підстави і процесуальний порядок
- •2. Підстави закриття '
- •3. Процесуальний порядок закриття і відновлення кримінальної справи
- •4. Направлення кримінальної справи до суду
- •1. Поняття, значення
- •2. Характеристика стадії порушення державного обвинувачення
- •2.1. Завдання стадії
- •2.5. Кінцеві рішення стадії
- •1. Поняття і значення інституту підсудності
- •11 Рекомендована література до теми
- •1. Поняття, значення
- •2. Характеристика стадії попереднього розгляду справи суддею
- •2.1. Завдання стадії
- •2.2. Коло учасників стадії
- •2.3. Процесуальні засоби діяльності в стадії
- •2. Характеристика стадії
- •2.1. Завдання стадії
- •2.2. Учасники судового розгляду
- •2.5. Кінцеві рішення стадії
- •Рішення про направлення кримінальної справи на додаткове до-судове слідство (ст. 281 кпк).
- •1. Поняття, значення та загальні положення стадії апеляційного провадження
- •2. Характеристика стадії апеляційного провадження
- •2.5. Кінцеві рішення стадії
- •1. Поняття, значення та загальні положення стадії касаційного провадження
- •2. Характеристика стадії касаційного провадження
- •2.4. Етапи стадії ' ' ,
- •2.5. Кінцеві рішення стадії
- •1. Поняття, загальні правила та значення стадії виконання вироку
- •2. Характеристика виконання вироку як стадії кримінального процесу
- •2.1. Завдання стадії
- •2.3. Процесуальні засоби діяльності в стадії
- •2.4. Етапи стадії ,
- •2.5. Кінцеві рішення стадії
- •1. Поняття, загальні правила
- •2. Характеристика стадії перегляду
- •2.1. Завдання стадії
- •2.2. Учасники стадії
- •2.3. Процесуальні засоби діяльності в стадії
- •2.4. Етапи стадії
- •1. Загальні особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх
- •2. Особливості досудового провадження в справах про злочини неповнолітніх
- •3. Особливості судового розгляду в справах про злочини неповнолітніх
- •1. Підстави провадження в справах неосудних та обмежено осудних осіб
- •2. Особливості предмета доказування
- •3. Загальні особливості провадження
- •5. Особливості судового провадження
- •2. Особливості порушення кримінальних справ приватного обвинувачення
- •3. Особливості судового розгляду
- •1. Поняття протокольної форми досудової підготовки матеріалів (пфдпм)
- •2. Гарантії прав учасників і загальні умови застосування пфдпм
- •3. Процесуальний порядок
- •2. Підстави реабілітації
- •3. Види відшкодування шкоди
- •4. Порядок реабілітації
- •1. Імунітети працівників
- •2. Особливості кримінального судочинства
- •3. Поняття та різновиди правової допомоги у кримінальних справах
- •3.1. Поняття і порядок екстрадиції (видачі) особи, яка вчинила злочин
- •3.2. Поняття і порядок здійснення кримінального ' ' переслідування
- •1. Особливості джерел кримінально-процесуального права
- •1.2. Особливості джерел кримінально-процесуального права сша
- •2. Особливості доказування
- •2.1. Особливості доказування
- •2.2. Особливості доказування в кримінальному процесі сша
- •3. Альтернативи кримінального
- •3.1. Інститут медіації у Франції
3. Процесуальний порядок (процедура) притягнення особи як обвинуваченого
Якщо у справі здобуто докази, що вказують на вчинення злочину конкретною особою, слідчий зобов'язаний пред'явити їй обвинувачення. Відкладення прийняття такого рішення є порушенням прав особи, щодо якої здійснюється провадження. Чим раніше (за наявності до того підстав) особу буде притягнуто як обвинуваченого, тим скоріше вона дістане можливість реалізувати права із захисту від обвинувачення. На жаль, у слідчій практиці непоодинокими є випадки, коли обвинувачення пред'являють безпосередньо перед закінченням досудового слідства, а іноді й одночасно з ознайомленням особи з матеріалами слідства. Така ситуація стає можливою через те, що законом не врегульовано, коли саме слідчий повинен пред'явити обвинувачення. Цьому сприяє й об'єктивна причина: слідчий оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке не піддається регламентації.
Корисним для українського законодавця був би досвід регламентації цих питань у Кримінально-процесуальному кодексі Франції. За французьким законом особа, щодо якої здійснюються слідчі дії, має право звернутися до слідчого із заявою про визнання її обвинуваченим. З моменту подання заяви слідчому особа набуває всіх прав обвинуваченого.
Встановивши підстави до притягнення особи як обвинуваченого, слідчий здійснює сукупність дій, які фіксуються у відповідних процесуальних документах.
Дії слідчого |
Документ, в якому вони фіксуються |
1. Прийняття рішення про притягнення особи як обвинуваченого |
Постанова про притягнення як обвинуваченого (ст. 132 КПК) |
2. Пред 'явлення обвинувачення. Має відбутися (правила): • не пізніше двох днів з моменту винесення постанови і будь-якому разі не пізніше дня явки обвинуваченого або його приводу; • з обов'язковою участю захисника, за винятком випадків, коли обвинувачений відмовився від нього і таку відмову прийняв слідчий. |
Протокол про відмову від участі захисника з указанням мотивів відмови. Про прийняття відмови чи її відхилення слідчий складає постанову (ч. 2 ст. 46 КПК) |
Послідовність:
упевнитися в особі обвинуваченого;
оголосити йому постанову;
роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення і всі його права; вручити копіюпостанови.
3. Допит обвинуваченого.
Здійснюється негайно після явки обвинуваченого або приводу і в будь-кому разі не пізніше доби після пред'явлення обвинувачення.
Процесуальна характеристика допиту обвинуваченого:
провадиться без постанови слідчого;
провадиться без санкції прокурора і безрішення суду;
провадиться без понятих;
мета допиту:
з'ясувати ставлення обвинуваченого допред'явленого обвинувачення;
одержати фактичні дані щодо юридично значущих обставин кримінальної справи;
підстава до провадження допиту: фактпред'явлення обвинувачення;
місце допиту:
місце провадження досудового слідства;
місце перебування обвинуваченого (в разі необхідності);
7) правила допиту.
допит треба здійснити негайно післяявки або приводу обвинуваченого і в будь-якому разі не пізніше доби після пред'явлення обвинувачення — ч. 1 ст. 143 КПК;
обвинувачених допитують окремо (завідсутності інших обвинувачених) — ч. 5ст. 143 КПК;
обов'язковим є вжиття слідчим заходівдо того, щоб обвинувачені в одній і тій самійсправі не могли спілкуватися між собою —ч. 5 ст. 143 КПК;
слідчому заборонено ставити навіднізапитання (запитання, у формулюванні якихміститься відповідь, частина відповіді абопідказка до неї) — ч. 6 ст. 143 КПК;
8) процесуальний порядок (процедура) допиту:
Протокол про пред'явлення обвинувачення, роз'яснення його суті і вручення копії постанови
Протокол допиту обвинуваченого
на початку допиту слідчий запитує обвинуваченого, чи визнає він себе винним упред'явленому обвинуваченні;
обвинувачений дає показання у вільнійформі по суті пред'явленого обвинувачення;
в разі необхідності слідчий ставить запитання;
процесуальне оформлення факту, змістуі результатів допиту (складання протоколу;ознайомлення з ним обвинуваченого таінших осіб, якщо вони були присутні;внесення до протоколу доповнень, зауважень).
9) учасники допиту:
обоє 'язкові: слідчий, обвинувачений; необов 'язкові:
прокурор;
захисник (за винятком випадків, колийого участь у справі є обов'язковою, — ч. 1ст. 145 КПК);
перекладач;
спеціаліст;
особа, яка розуміє знаки глухих і німих;
• педагог або лікар, батьки чи інші законні представники неповнолітнього, якийне досяг віку 16 років або якщо його визнано розумово відсталим — ч. 2 ст. 438КПК);
10) способи фіксації:
основний: протокол допиту обвинуваченого (ст. 145 КПК);
додаткові: застосування фото-, кінозйомки; звуко-, відеозапису; складанняпланів, схем та інших матеріалів, які пояснюють його зміст.
Таким є загальний порядок притягнення особи як обвинуваченого.
Є й особлива процедура здійснення цього акту, що пов'язана із особливим правовим статусом особи, щодо якої у справі зібрано достатні докази, які вказують на вчинення нею злочину:
• Президента України притягають як обвинуваченого згідно зі ст. 111 Конституції України за спеціальною процедурою ("процедура імпічменту");
народного депутата України не може бути притягнуто як обвинуваченого без згоди Верховної Ради України (ч. З ст. 80 Конституції України; ч. 1 ст. 27 Закону України "Про статус народногодепутата України");
судцю не може бути притягнуто без згоди Верховної РадиУкраїни (ч. 2 ст. 13 Закону України "Про статус суддів"; ч. 2 ст. 28Закону України від 16 жовтня 1996 р. "Про Конституційний СудУкраїни").
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 3:
Притягнення особи як обвинуваченого здійснюється в чітковизначеному законом порядку.
Виконання слідчим дій, що становлять у своїй єдності порядок (процедуру) притягнення як обвинуваченого, відбувається встислі строки.
Окрім загального, є й особливий порядок притягнення осібдо кримінальної відповідальності, підставою до застосування якогоє наявність у осіб особливого правового статусу.