3. Процесуальний порядок (процедура) притягнення особи як обвинуваченого

Якщо у справі здобуто докази, що вказують на вчинення злочину конкретною особою, слідчий зобов'язаний пред'явити їй обвинувачення. Відкладення прийняття такого рішення є порушенням прав особи, щодо якої здійснюється провадження. Чим раніше (за наявності до того підстав) особу буде притягнуто як обвинуваченого, тим скоріше вона дістане можливість реалізувати права із захисту від обвинувачення. На жаль, у слідчій практиці непоодинокими є випадки, коли обвинувачення пред'являють безпосередньо перед закінченням досудового слідства, а іноді й одночасно з ознайомленням особи з матеріалами слідства. Така ситуація стає можливою через те, що законом не врегульовано, коли саме слідчий повинен пред'явити обвинувачення. Цьому сприяє й об'єктивна причина: слідчий оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке не піддається регламентації.

Корисним для українського законодавця був би досвід регламентації цих питань у Кримінально-процесуальному кодексі Франції. За французьким законом особа, щодо якої здійснюються слідчі дії, має право звернутися до слідчого із заявою про визнання її обвинуваченим. З моменту подання заяви слідчому особа набуває всіх прав обвинуваченого.

Встановивши підстави до притягнення особи як обвинуваченого, слідчий здійснює сукупність дій, які фіксуються у відповідних процесуальних документах.

Дії слідчого	Документ, в якому вони фіксуються
1. Прийняття рішення про притягнення особи як обвинуваченого	Постанова про притягнення як обвинуваченого (ст. 132 КПК)
2. Пред 'явлення обвинувачення. Має відбутися (правила): • не пізніше двох днів з моменту винесення постанови і будь-якому разі не пізніше дня явки обвинуваченого або його приводу; • з обов'язковою участю захисника, за винятком випадків, коли обвинувачений відмовився від нього і таку відмову прийняв слідчий.	Протокол про відмову від участі захисника з указанням мотивів відмови. Про прийняття відмови чи її відхилення слідчий складає постанову (ч. 2 ст. 46 КПК)

Послідовність:

1. упевнитися в особі обвинуваченого;

2. оголосити йому постанову;

3. роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення і всі його права; вручити копіюпостанови.

3. Допит обвинуваченого.

Здійснюється негайно після явки обвинуваченого або приводу і в будь-кому разі не пізніше доби після пред'явлення обвинувачення.

Процесуальна характеристика допиту обвинуваченого:

1. провадиться без постанови слідчого;

2. провадиться без санкції прокурора і безрішення суду;

3. провадиться без понятих;

4. мета допиту:

• з'ясувати ставлення обвинуваченого допред'явленого обвинувачення;

• одержати фактичні дані щодо юридично значущих обставин кримінальної справи;

5. підстава до провадження допиту: фактпред'явлення обвинувачення;

6. місце допиту:

• місце провадження досудового слідства;

• місце перебування обвинуваченого (в разі необхідності);

7) правила допиту.

• допит треба здійснити негайно післяявки або приводу обвинуваченого і в будь-якому разі не пізніше доби після пред'явлення обвинувачення — ч. 1 ст. 143 КПК;

• обвинувачених допитують окремо (завідсутності інших обвинувачених) — ч. 5ст. 143 КПК;

• обов'язковим є вжиття слідчим заходівдо того, щоб обвинувачені в одній і тій самійсправі не могли спілкуватися між собою —ч. 5 ст. 143 КПК;

• слідчому заборонено ставити навіднізапитання (запитання, у формулюванні якихміститься відповідь, частина відповіді абопідказка до неї) — ч. 6 ст. 143 КПК;

8) процесуальний порядок (процедура) допиту:

Протокол про пред'явлення обвинувачення, роз'яснення його суті і вручення копії постанови

Протокол допиту обвинуваченого

• на початку допиту слідчий запитує обвинуваченого, чи визнає він себе винним упред'явленому обвинуваченні;

• обвинувачений дає показання у вільнійформі по суті пред'явленого обвинувачення;

• в разі необхідності слідчий ставить запитання;

• процесуальне оформлення факту, змістуі результатів допиту (складання протоколу;ознайомлення з ним обвинуваченого таінших осіб, якщо вони були присутні;внесення до протоколу доповнень, зауважень).

9) учасники допиту:

обоє 'язкові: слідчий, обвинувачений; необов 'язкові:

• прокурор;

• захисник (за винятком випадків, колийого участь у справі є обов'язковою, — ч. 1ст. 145 КПК);

• перекладач;

• спеціаліст;

• особа, яка розуміє знаки глухих і німих;

• педагог або лікар, батьки чи інші законні представники неповнолітнього, якийне досяг віку 16 років або якщо його визнано розумово відсталим — ч. 2 ст. 438КПК);

10) способи фіксації:

• основний: протокол допиту обвинуваченого (ст. 145 КПК);

• додаткові: застосування фото-, кінозйомки; звуко-, відеозапису; складанняпланів, схем та інших матеріалів, які пояснюють його зміст.

Таким є загальний порядок притягнення особи як обвинуваченого.

Є й особлива процедура здійснення цього акту, що пов'язана із особливим правовим статусом особи, щодо якої у справі зібрано достатні докази, які вказують на вчинення нею злочину:

• Президента України притягають як обвинуваченого згідно зі ст. 111 Конституції України за спеціальною процедурою ("процедура імпічменту");

• народного депутата України не може бути притягнуто як обвинуваченого без згоди Верховної Ради України (ч. З ст. 80 Конституції України; ч. 1 ст. 27 Закону України "Про статус народногодепутата України");

• судцю не може бути притягнуто без згоди Верховної РадиУкраїни (ч. 2 ст. 13 Закону України "Про статус суддів"; ч. 2 ст. 28Закону України від 16 жовтня 1996 р. "Про Конституційний СудУкраїни").

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 3:

1. Притягнення особи як обвинуваченого здійснюється в чітковизначеному законом порядку.

2. Виконання слідчим дій, що становлять у своїй єдності порядок (процедуру) притягнення як обвинуваченого, відбувається встислі строки.

3. Окрім загального, є й особливий порядок притягнення осібдо кримінальної відповідальності, підставою до застосування якогоє наявність у осіб особливого правового статусу.