Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лобойко.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3.5 Mб
Скачать

1. Поняття слідчих дій. Особливості норм кримінально-процесуального права, які регламентують провадження слідчих дій

У КПК термін "слідчі дії" згадано понад 90 разів. Однак визначення цього поняття закон не містить.

У "Руській Правді" взагалі не було такого терміна. В цьому історичному нормативному акті вжито вислів "гоніння по сліду", який у всіх слов'янських країнах означав "переслідувати злочинця" з метою спіймати його — "йти за слідом", "збирати сліди злочину" тощо.

У Статуті кримінального судочинства 1864 р. термін "слідчі дії" згадано вже багато разів у сенсі засобів виявлення та фіксування слідів злочину. Наприклад, у ст. 292 Статуту вказано: "Коли у випадках, визначених законом, виявиться необхідним допитати обвинувачених або свідків, або ж провести іншу слідчу дію (курсів мій. — Авш.) поза дільницею, де виникло слідство, то виконання цих дій покладається на того слідчого, в дільниці якого вони повинні бути проведені". У цій статті Статуту йдеться не лише про допит обвинувачених та свідків, а й про "інші слідчі дії"*.

КПК УРСР 1927 р. (ст. 107) слідчі дії розумів інакше, це: пред'явлення обвинувачення; допит обвинуваченого; оголошення обвинуваченому про закінчення попереднього слідства; складання обвинувального висновку. До слідчих дій законодавець відносив поряд із пізнавальними також процесуальні дії, не пов'язані з виявленням або фіксацією доказів у справі.

КПК 1960 р. (чинний дотепер) не вніс ясності у розуміння поняття слідчих дій. Через це вчені вкладають різний зміст у цей термін:

Статут передбачав проведення таких слідчих дій, як огляд, освідування, обшук (статті 105-107, 315-356), виїмка (статті 110-111, 357-376), огляд і освідування через обізнаних людей (статті 112, 325—335).

  • всі дії слідчого (О. М. Ларін, І. М. Лузгін);

  • вид пізнавальної діяльності слідчого (І. Є. Биховський);

  • збирання доказів (С. А. Шейфер);

  • дії (вид діяльності) з виявлення і закріплення доказів (Н. В. Жо-гін, Ф. Н. Фаткуллін);

  • дії з одержання (збирання) доказів (Г. С. Казінян, А. Б. Солов-йов);

  • комплекс пізнавальних і посвідчувальних операцій (Г. Абду-маджидов);

  • засіб одержання і перевірки доказів (О. П. Рибаков).

У теорії кримінального процесу є два підходи до визначення поняття слідчих дій:

  1. широкий — дефініцію поняття дають за суб'єктом (слідчий),який здійснює слідчі дії. Прибічники цього підходу (О. М. Ларін,І. М. Лузгін) відносять до числа слідчих дій прийняття заяв прозлочини, пред'явлення обвинувачення, ознайомлення обвинуваченого з матеріалами досудового слідства тощо, тобто всі процесуальні дії, здійснення яких належить до компетенції слідчого;

  2. вузький — переважає в теорії та практиці. Згідно з ним слідчідії визначаються таким чином.

Слідчі дії — це пізнавальні процесуальні дії, притаманні, в основному, для стадії досудового слідства, і призначені для пошуку, виявлення, фіксації та перевірки фактичних даних у кримінальній справі.

Сукупність кримінально-процесуальних норм, які регламентують слідчі дії, є елементом доказового права, утворюючи правовий інститут слідчих дій.

Особливості норм інституту слідчих дій полягають у тому, що кожний їх елемент (гіпотеза, диспозиція, санкція) мають певну специфіку:

1. У гіпотезі формулюється підстава до провадження слідчої дії. Наприклад, у ч. 1 ст. 193 КПК зазначено: "при необхідності виявити або засвідчити наявність у обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого чи свідка особливих прикмет". З цього випливає, що підставою до проведення освідування є необхідність виявлення або засвідчення особливих прикмет. Така потреба виникає, якщо у справі є фактичні дані, що свідчать про ймовірність існування на тілі перерахованих осіб особливих прикмет.

У деяких випадках закон не вказує в нормі на підстави до провадження слідчої дії. Однак це не означає, що норма не містить гіпотези. Прикладом є ст. 171 КПК "Допит потерпілого". Гіпотеза в цьому разі міститься в інший нормі — ст. 49 КПК. Підставою до провадження допиту є факт визнання особи як потерпілого.

Є в нормах інституту слідчих дій і відсильні гіпотези. Наприклад, ст. 196 КПК відсилає до статей 75 і 76 КПК.

  1. У диспозиції норм цього інституту викладено порядок (процедуру) провадження слідчої дії, склад її учасників, місце і час провадження тощо.

  2. Санкції норм інституту слідчих дій за суб'єктом, якому їх адресовано, поділяють на дві групи:

1) адресовані слідчому чи іншій посадовій особі, яка веде процес:

  • кримінально-правові: за незаконний привід для допиту (ст. 371КК); службове підроблення (ст. 366 КК);

  • кримінально-процесуальні: скасування процесуальних рішень,прийнятих на основі даних, одержаних у результаті незаконно проведених слідчих дій;

2) адресовані іншим учасникам слідчих дій:

кримінально-правові:

- ддя свідка — за завідомо неправдиві показання (ст. 384 КК) та

за відмову від давання показань (ст. 385 КК);

  • для потерпілого — за завідомо неправдиві показання (ст. 384КК);

  • для експерта — за завідомо неправдивий висновок (ст. 384КК) та за відмову від виконання покладених на нього обов'язків(ст. 385 КК);

  • для перекладача — за завідомо неправильний переклад (ст. 384КК) та за відмову від виконання покладених на нього обов'язків(ст. 385 КК);

  • кримінально-процесуальні: для свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого за неявку для участі у слідчих діях — привід;

  • адміністративно-правові — за злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача від явки в органи досудового слідстваабо дізнання (ст. 185-4 КПК).

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 1:

  1. Кримінально-процесуальний закон не містить визначення поняття "слідчі дії".

  2. У теорії кримінального процесу є два підходи до визначенняцього поняття: 1) широкий, згідно з яким слідчими вважають всіздійснювані слідчим процесуальні дії; 2) вузький, згідно з яким слідчими є тільки ті дії, що мають пізнавальний характер.

  3. У нормах правового інституту слідчих дій містяться гіпотеза,в якій сформульовано підставу до провадження конкретної дії;диспозиція, яка регламентує процесуальний порядок (процедуру)провадження дії, коло учасників, час і місце її провадження;санкція.