1. Поняття, значення та загальні положення стадії досудового слідства

Забезпечення всебічності, повноти й об'єктивності розгляду кримінальної справи в суді та її вирішення по суті потребують об'ємної і кваліфікованої підготовчої роботи. Тому згідно зі ст. 111 КПК переважна більшість кримінальних справ має "пройти" стадію досудового слідства. Винятком є лише:

• справи приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27 КПК);

• справи з протокольною формою досудової підготовки матеріалів.

Однак досудове слідство і в таких справах провадиться, якщо:

• ці злочини вчинено:

• неповнолітнім;

• особою, яка через свої фізичні чи психічні вади не може самостійно здійснювати своє право на захист;

• це визнає за необхідне прокурор.

Досудове слідство — друга стадія кримінального процесу, в ході якої відповідно до кримінально-процесуального закону здійснюється діяльність спеціально уповноважених осіб органів дізнання і досудового слідства із всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин кримінальної справи з метою повного і швидкого розкриття злочинів (суспільно небезпечних діянь), викриття винних, вжиття заходів до запобігання і припинення злочинів та забезпечення відшкодування завданої злочином шкоди і можливої конфіскації майна.

Ознаки стадії досудового слідства:

1) суворе нормативне регулювання кримінально-процесуальної діяльності;

2. здійснення діяльності спеціально уповноваженими суб'єктами;

3. обмежене коло засобів доказування;

4. пізнання має ретроспективний характер (за винятком пізнанняпричин і умов, які сприяли вчиненню злочинів, що можуть існуватиі на момент провадження досудового слідства);

5. встановлення обставин вчинення злочину часто відбуваєтьсяв умовах протидії з боку заінтересованих учасників досудового слідства.

Досудове слідство посідає проміжне становище між стадією порушення кримінальної справи і стадією судового розгляду справи, з якими вона перебуває в певному співвідношенні.

Співвідношення стадії досудового слідства і стадії порушення кримінальної справи полягає у такому:

1. Ці стадії є частинами загальної процесуальної системи. Внесоккожної із них у загальний результат кримінально-процесуальноїдіяльності залежить від їх можливостей, які визначаються, головнимчином, дозволеними законом процесуальними засобами. В досудо-вому слідстві таких можливостей значно більше.

2. Розвиток зв 'язку між цими стадіями. Відбувається в одномунапрямку: від стадії порушення справи до досудового слідства.

3. Характер встановлюваної істини. В стадії порушення кримінальної справи істину тільки починають з'ясовувати, а під час досудового слідства її встановлюють шляхом повного, всебічного й об'єктивного дослідження обставин справи.

4. У стадії досудового слідства може бути усунено прогалини, щостали наслідком діяльності в стадії порушення кримінальної справи.

Співвідношення стадії досудового слідства і стадії судового розгляду:

1. Досудове слідство має допоміжний щодо стадії судового розгляду характер. Діяльність у цій стадії здійснюється не тільки досуду, а й (і це головне) для суду.

1. Зв'язок між цими стадіями є двостороннім:

• розслідувану кримінальну справу направляють до суду для вирішення питання про винність обвинуваченого і призначення йомупокарання;

• справу може бути повернуто із стадії судового розгляду (занаявності до того підстав) для провадження додаткового досудового слідства.

3. У стадії досудового слідства встановлюють межі судового розгляду. Суд, розглядаючи кримінальну справу, не може вийти за межіобвинувачення, пред'явленого на досудовому слідстві. Виняткипередбачено ст. 277 КПК (див. лекцію "Стадія судового розглядукримінальної справи").

Досудове слідство здійснюється в двох формах: * 1) дізнання;

2) власне досудове слідство.

Дізнання — це форма досудового розслідування кримінальних справ, яка передує досудовому слідству. Воно повинно вирішувати завдання кримінального судочинства і має процесуальний характер, порядок розслідування органами дізнання регламентує кримінально-процесуальний закон, а фактичні дані, які отримують під час дізнання, мають доказове значення в кримінальній справі.

Кримінально-процесуальне законодавство (ст. 104 КПК) встановлює дві форми дізнання по кримінальних справах:

1. дізнання в справах про злочини, що не є тяжкими;

2. дізнання в справах про тяжкі злочини. 'Щоб висвітлити це питання, слід проаналізувати ст. 108 КПК та

ст. 12 КК.

У ст. 108 КПК зазначено, що у кримінальній справі про злочин, що не є тяжким або особливо тяжким, дізнання провадять у строк не більше 10 днів, починаючи з моменту встановлення особи, яка його вчинила.

У разі обрання до підозрюваного запобіжного заходу у порядку, передбаченому ст. 165-2 КПК, дізнання провадять у строк не більше 5 діб з моменту обрання запобіжного заходу.

Стаття 12 КК "Класифікація злочинів" поділяє злочини на чотири види: 1) злочини невеликої тяжкості; 2) злочини середньої тяжкості; 3) тяжкі злочини; 4) особливо тяжкі злочини.

Після порушення кримінальної справи про злочин, що не є тяжким, орган дізнання, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до встановлення особи, яка вчинила цей злочин (ч. 1 ст. 104 КПК). Згідно із ч. 1 ст. 108 КПК орган дізнання проводить у цій справі слідчі дії у строк не більше 10 днів, починаючи з моменту встановлення особи, яка вчинила злочин. Продовження цього строку законом не передбачено.

Виняток з цього правила встановлено ст. 67 Кодексу торговельного мореплавства України, де зазначено, що капітан морського судна, котре перебуває в далекому плаванні, має право затримати особу за підозрою у вчиненні злочину до передання її відповідним правоохоронним органам у першому порту України, або може направити цю особу на інше судно, зареєстроване в Україні, що може бути виконано з об'єктивних причин і у понад 10-денний строк.

Особу, яка вчинила злочин, про який йдеться в ч. 1 ст. 104 КПК, вважають встановленою, згідно з практикою застосування цієї норми органами дізнання і досудового слідства (законом це поняття не визначено), якщо:

1) є показання потерпілих або свідків, які прямо вказують на цю особу як на таку, що вчинила злочин;

2. факт вчинення злочину цією особою підтверджує висновокексперта;

2. особа з'явилася з повинною;

2. у цієї особи (при ній, у її житлі, на робочому місці тощо)вилучено речові докази.

Якщо особу, яка вчинила злочин, що не є тяжким, не встановлено, дізнання по справі зупиняють із додержанням вимог, передбачених ч. З ст. 206, ст. 209 КПК.

Зупинення дізнання у кримінальних справах на підставі пунктів 1 і 2 ч. 1 ст. 206 КПК не є можливим, бо ці норми передбачають зупинення провадження у справі щодо обвинуваченого, а органи дізнання не мають права приймати рішення про притягнення як обвинуваченого.

Дізнання у справах про злочин, що не є тяжким, закінчується направленням справи слідчому для провадження досудового слідства або закриттям справи лише з підстав, передбачених ст. 6 КПК. Інших форм закінчення цього виду дізнання законом не передбачено.

Рішення про направлення справи слідчому для провадження досудового слідства викладають у постанові, яку затверджують начальник органу дізнання та прокурор.

У разі порушення кримінальної справи про тяжкий злочин орган дізнання на підставі ч. 2 ст. 104 КПК зобов'язаний передати її слідчому через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій у строк не більше 10 днів із моменту порушення справи. Строки дізнання не може бути продовжено. Орган дізнання зобов'язаний закінчити дізнання у цій кримінальній справі складанням постанови про направлення справи для провадження досудового слідства, незалежно від того, чи встановлено особу, яка вчинила злочин. Цю постанову затверджують начальник органу дізнання та прокурор.

Якщо у справі про тяжкий злочин, яку передано слідчому, не встановлено особу, що його вчинила, орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові дії і повідомляє слідчого про їх наслідки.

Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов'язаний виконувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій.

Із метою забезпечення можливості виконання невідкладних слідчих дій у кримінальній справі орган дізнання зобов'язаний повідомити начальника слідчого підрозділу про порушення справи.

Форму власне досудового слідства буде ґрунтовно розглянуто у наступних лекціях.

Стадія досудового слідства має кримінально-правове та кримінально-процесуальне значення.

Кримінально-правове значення цієї стадії полягає в тому, що в ній здійснюється остаточна кваліфікація злочину:

• спочатку в протоколі затримання підозрюваного (якщо особузатримували) або в постанові про обрання запобіжного заходу допред'явлення обвинувачення;

• потім у постанові про притягнення як обвинуваченого;

• потім в обвинувальному висновку.

Кримінально-процесуальне значення стадії досудового слідства полягає в тому, що:

1. тільки після закінчення досудового слідства є можливим ефективний розгляд кримінальної справи в суді (за винятком справ приватного обвинувачення та справ із протокольною формою досу-дової підготовки матеріалів);

2. досудове слідство, "прийнявши естафету" від стадії порушення кримінальної справи, "не має права" звести нанівець досягнутів ній результати процесуальної діяльності;

3. встановлюються межі судового розгляду справи.

Поряд із принципами кримінального процесу у стадії досудового слідства діють також основні положення, притаманні тільки для неї.

Основні положення досудового слідства — це встановлені законом (гл. 11 КПК) і обумовлені принципами кримінального процесу правила, що відбивають характерні особливості досудового слідства як стадії процесу і визначають найістотніші вимоги, що пред'являються до порядку провадження слідчих дій і прийняття процесуальних рішень.

Про загальні для стадії досудового слідства положення вперше в 1951 р. зазначив М. А. Чельцов, який назвав їх "загальними умовами попереднього розслідування"¹.

Згідно з чинним кримінально-процесуальним законом, до них належать такі.

1. Вчасний початок досудового слідства (ст. 113 КПК):

• розпочинається тільки після порушення кримінальної справи;

• слідчий (особа, яка провадить дізнання) зобов'язаний негайнорозпочати провадження розслідування в порушеній ним чи переданій йому кримінальній справі;

• слідчий може прийняти кримінальну справу до свого провадження, не очікуючи на закінчення 10-денного строку дізнання;

• із моменту прийняття кримінальної справи до свого провадження слідчий (і особа, яка провадить дізнання) несе повну відповідальність за законне і вчасне прийняття рішень про спрямуваннядосудового слідства і провадження слідчих дій. Однак законодавець

242. 174

¹ Див.: Чельцов М. А. Советский уголовннй процесе. — М., 1951. — С. 234—

допускає проведення слідчих дій у кримінальній справі без прийняття її до свого провадження:

• у разі виконання доручень (ч. З ст. 114 КПК) і окремих доручень (ст. 118 КПК) слідчого;

• якщо розслідування здійснює група (бригада) слідчих (ст. 119КПК);

• якщо частину слідчих дій проводить прокурор (п. 5 ч. 1 ст. 227КПК) або начальник слідчого відділу (ч. 2 ст. 114 КПК);

• якщо слідчу дію виконує особа однієї статі з учасником, щодо якого провадиться ця дія (з обшукуваним — ч. 4 ст. 184 КПК, зосвідуваним — ч. З ст. 193 КПК).

2. Додержання правил про підслідність кримінальних справ (ст. 112 КПК).

Правила про підслідність встановлюють межі компетенції слідчих щодо досудового розслідування кримінальних справ.

Підслідність — це сукупність встановлених законом ознак кримінальної справи, згідно з якими вона належить до провадження того чи іншого органу досудового слідства.

Види підслідності:

1. предметна (родова), відповідно до правил якої орган слідства(слідчий органів внутрішніх справ, служби безпеки, прокуратуричи податкової міліції), який повинен розслідувати справу, визначається характеристиками вчиненого злочину;

2. персональна (спеціальна, суб'єктна) — визначається характеристиками суб'єкта злочину. Наприклад, усі кримінальні справипро злочини, вчинені:

• неповнолітніми — є підслідними слідчим органів внутрішніхсправ (ч. 2 ст. 112 КПК);

• військовослужбовцями — слідчим військової прокуратури (занаказом Генерального прокурора України від 5 серпня 1994 р. № 16"Про підслідність кримінальних справ військовим прокурорам);

• працівниками правоохоронних органів, службовими особами,які посідають особливо відповідальне становище (ст. 9 Закону України від 16 грудня 1993 р. "Про державну службу"), особами, посадияких віднесено до 1—3 категорій посад державних службовців (ч. 2ст. 25 вказаного Закону) — слідчим органів прокуратури (ч. 1 ст. 112КПК);

3) підслідність за зв 'язком справ — визначається за двома правилами:

• кримінальну справу розслідує той орган слідства, до підслідності якого належить злочин, у зв'язку з яким порушено кримінальну справу, — наприклад, злочин, передбачений ст. 384 КК —завідомо неправдиве показання (ч. 6 ст. 112 КПК);

• якщо слідчі податкової міліції, розслідуючи справу про злочин,віднесений до їх компетенції, встановлять певні злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться слідство, або іншою особою, якщо вони пов'язані зі злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться слідство, вони розслідуються слідчими податкової міліції (ч. 4 ст. 112 КПК);

4. альтернативна підслідність. Згідно з правилом щодо визначенняальтернативної підслідності кримінальні справи про деякі злочиниє підслідними одночасно кільком органам досудового слідства. Томуїх розслідує той орган, який виявив злочин і порушив у зв'язку зцим кримінальну справу. Як правило, ці злочини завдають істотноїшкоди загальносуспільним інтересам, а тому їх розслідування євкрай актуальним для суспільства. Тому законодавець створює умовиз метою запобігти втратам часу на розслідування кримінальнихсправ, пов'язаним із їх направленням за підслідністю від одногооргану слідства до іншого. Наприклад, справи про легалізацію(відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209 КК), є підслідними органам досудового слідстваодночасно всіх відомств;

5. територіальна підслідність. Згідно з нею визначають питанняпро те, слідчий якого саме адміністративного району (області) повинен розслідувати кримінальну справу, тобто справи розподіляютьміж однойменними ланцюгами органів розслідування. Досудове слідство провадять у тому районі, де вчинено злочин (ст. 116 КПК).Однак якщо місце вчинення злочину невідоме, а також з метоюнайбільш повного і швидкого його розслідування, слідство можепровадитися за місцем:

• виявлення злочину або

• перебування підозрюваного, обвинуваченого або

• перебування більшості свідків.

У слідчій практиці іноді виникають суперечки щодо того, слідчий якої саме адміністративно-територіальної одиниці повинен здійснювати розслідування справи. Такі спори розв'язують відповідно дост. 117 КПК:

• у межах одного району — районний прокурор;

• у межах області — обласний прокурор;

• якщо справу порушено в кількох районах або містах різнихобластей — Генеральний прокурор або його заступник;

6) виключна (імперативна) підслідність — згідно з її правиламиорган, який здійснюватиме досудове слідство, визначає своїм рішенням відповідний прокурор. Таких правил два:

• слідчі прокуратури, окрім злочинів, указаних у ч. 1 ст. 112КПК, за постановою Генерального прокурора України, його заступників, прокурора області та прирівняних до них прокурорів можутьрозслідувати й інші злочини (ч. 1 ст. 112 КПК);

• якщо під час розслідування кримінальної справи буде встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться слідство, або іншою особою, якщо вони пов'язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться слідство, і які не підслідні тому органу, який здійснює у справі досудове слідство, то у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження прокурор, який здійснює нагляд за досудовим слідством, своєю постановою визначає підслідність всіх цих злочинів (ч. 6 ст. 112 КПК).

3. Об'єднання і виділення кримінальних справ (ст. 26 КПК).Кримінальні справи об'єднують в одне провадження з двох підстав:

1) якщо кількох осіб-співучасників обвинувачують у вчиненніодного чи кількох злочинів;

2) якщо одну особу обвинувачують у вчиненні кількох злочинів.Об'єднання справ є правом, а не обов'язком слідчого.Виділення кримінальних справ допускається тільки у випадках,

зумовлених необхідністю, якщо це не позначиться негативно на всебічності, повноті й об'єктивності дослідження і вирішення справи.

Підставами до виділення кримінальної справи є:

1. достатні дані, які свідчать про те, що якийсь злочин або особане мають зв'язку з основною кримінальною справою;

2. зупинення провадження у кримінальній справі з обвинувачення кількох осіб щодо однієї або кількох із них у зв'язку з тяжкоюхворобою чи ухиленням від слідства (ч. 4 ст. 206 КПК);

3. згода прокурора, який здійснює нагляд за виконанням законівпри провадженні розслідування, на направлення справи до суду вчастині доведеного обвинувачення у разі, якщо неможливо закінчити розслідування справи у повному обсязі у строки триманняособи під вартою (якщо немає підстав для зміни запобіжного заходу)(ч. З ст. 156 КПК);

4. встановлення під час розслідування кримінальної справиінших злочинів, учинених особою, щодо якої ведеться слідство,або іншою особою, якщо вони пов'язані зі злочинами, вчиненимиособою, щодо якої ведеться слідство, і які не підслідні тому органу,який здійснює у справі досудове слідство (ч. 6 ст. 112 КПК);

5. участь неповнолітнього у вчиненні злочину разом із дорослим (ч. 1 ст. 439 КПК).