2.4. Процесуальна характеристика суб'єктів, які виконують допоміжну функцію

Процесуальна характеристика заявника.

1. Заявник — це фізична особа, заяву якої, де повідомлено прозлочин, прийнято органом дізнання, слідчим, прокурором чисуддею.

2. Підставою участі заявника в кримінальному процесі є прийняття від нього відповідними державними органами заяви про злочин.

3. Обставин, які виключають участь заявника в процесі, немає.Законодавець не встановлює жодних критеріїв, яким повинен відповідати громадянин, щоб набути статусу заявника. В разі поданнязаяви до компетентних органів громадянин набуває такого статусунезалежно від його віку, статі, національності, освіти, повнотивикладу відомостей про злочин тощо.

4. Заявник зобов 'язаний:

• правдиво викласти у заяві відомості про злочин, що вчиненийчи готується;

• подаючи скаргу приватного обвинувачення, оформити її відповідно до вимог, що встановлено до обвинувального висновку (ч. 1ст. 251 КПК).

Заявник має право:

• викласти заяву своєю рідною мовою;

• користуватися послугами перекладача;

• за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки;

• бути поінформованим про процесуальне рішення, прийнятеза його заявою;

• на одержання копії постанови про закриття кримінальної справи, порушеної за його заявою.

5. Заявник перебуває в такому статусі від моменту прийняття компетентним органом від нього заяви про злочин до прийняття занею рішення про порушення кримінальної справи чи про відмовув її порушенні.

6. Юридична відповідальність заявника:

• кримінальна — за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383 КК).

Процесуальна характеристика понятого.

1. Понятий — це фізична особа, яку залучають до участі у кримінальній справі з метою засвідчення її підписом відповідності записів у протоколі виконаній процесуальній дії.

Запровадження інституту понятих у Росії до 1864 р. було зумовлено недовірою до поліції. Поняті мали бути присутніми навіть під час допитів із метою усунення фактів насильства та вжиття інших незаконних заходів щодо допитуваного. Після судової реформи 1864 р. їх залучали до участі в оглядах, освідуванні без експертів, обшуків — обов'язково.

У сучасній процесуальній літературі вчені дискутують щодо доцільності існування інституту понятих. Прибічники зазначають про потребу забезпечення достовірності дій працівників органів розслідування. Противники наполягають на тому, що має існувати довіра до працівників державних органів, яка грунтується на презумпції порядності державного службовця.

2. Підстава участі у процесі понятого — залучення (запрошення)посадової особи, яка веде процес.

Понятих обов'язково має бути залучено до провадження таких процесуальних дій: обшуку, виїмки, огляду, пред'явлення осіб і предметів для впізнання, відтворення обстановки й обставин події, опису майна.

До провадження освідування понятих залучають у разі, якщо слідчий визнає це за необхідне.

Понятих має бути не менше двох (ч. 1 ст. 127 КПК)*.

3. Понятий повинен відповідати таким процесуальним вимогам:

• бути повнолітнім;

• бути грамотним, аби прочитати протокол і підписати його;

• бути незаінтересованим у результатах провадження в справі.

Враховуючи особливості деяких слідчих дій, законодавець ставить додаткові вимоги щодо характеристик понятих. Так, під час провадження:

• огляду і виїмки кореспонденції, на яку накладений арешт, мають бути присутні поняті із числа службовців поштової установи(ч. 1 ст. 1871 КПК);

• обшуку особи та виїмки у неї предметів і документів повиннібути присутні поняті однієї статі з особою, яку обшукують чи уякої проводиться виїмка (ч. 4 ст. 184 КПК).

Понятими не можуть бути:

• потерпілий і його родичі;

• родичі підозрюваного та обвинуваченого;

• працівники органів дізнання і досудового слідства.

4. Понятий зобов 'язаний:

• бути присутнім під час провадження процесуальної дії;

• після її закінчення засвідчити своїм підписом відповідністьзаписів у протоколі виконаній дії;

• не розголошувати без дозволу слідчого чи дізнавача дані, якістали відомі йому у зв'язку з виконанням своїх обов'язків.

* Вимога закону щодо обов'язкової участі у процесуальній дії не менше двох понятих вказує на зв'язок інституту понятих із формальною теорією доказів, згідно з якою особу визнавали винною у вчиненні злочину за наявності не менше двох свідків. Про формальну теорію доказів див. лекцію "Докази і доказування".

Понятий має право:

• робити зауваження і заяви з приводу проваджуваної з його участю процесуальної дії, які підлягають обов'язковому занесенню допротоколу;

• ознайомлюватися з протоколом процесуальної дії;

• на відшкодування витрат, пов'язаних з участю у кримінальнійсправі;

• за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

5. Понятий перебуває в такому статусі протягом часу провадження процесуальної дії, до участі в якій його залучено, в стадіяхпорушення кримінальної справи або досудового слідства.

6. Юридична відповідальність понятого:

• кримінальна — за розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадить дізнання, даних досудового слідствачи дізнання (ст. 387 КК).

Процесуальна характеристика свідка.

1. Свідок — це фізична особа, щодо якої у дізнавача, слідчого,прокурора, суду (судді) є дані, що їй відомі обставини, котрі стосуються справи, і яку у зв'язку з цим викликано для давання показань.

2. Підставою участі у кримінальному процесі є виклик длядавання показань.

3. Обставини, що виключають участь особи як свідка, визначенов ст. 69 КПК. Згідно з цією нормою не можуть бути допитані яксвідки:

• адвокати та інші фахівці у галузі права, які за законом маютьправо на надання правової допомоги особисто чи за дорученнямюридичної особи, нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі¹ — з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов'язкузберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості;

• захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, представник потерпілого, позивача, відповідача — про обставини, якістали їм відомі при наданні юридичної допомоги підзахисним абодовірителям;

• особи, які згідно з висновком судово-психіатричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можутьправильно сприймати факти, що мають доказове значення, і даватипоказання про них;

¹ Див. також ст. 5 Закону України "Про нотаріат", ст. 40 Основ законодавства України про охорону здоров'я, ч. 5 ст. З Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", в яких закріплено положення щодо необхідності збереження професійної таємниці.

• свідок, який відповідно до ст. 52-3 КПК дає показання підпсевдонімом, — щодо дійсних даних про його особу;

• особа, яка має відомості про дійсні дані про свідка, який відповідно до ст. 523 КПК дає показання під псевдонімом, — щодоцих даних;

• особи, які мають право дипломатичної недоторканності, атакож працівники дипломатичних представництв — без згоди дипломатичного представника.

Окрім того, відмовитися давати показання як свідки мають право:

1. члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрюваного, обвинуваченого, підсудного;

2. особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів сім'ї,близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні злочину.

4. Свідок зобов 'язаний (ст. 70 КПК):

• з'явитися в зазначені слідчим (дізнавачем), прокурором місцеі час;

• дати правдиві показання про відомі обставини в справі;

• не розголошувати без дозволу слідчого, дізнавача чи прокурора дані, які стали відомі йому у зв'язку з виконанням своїхобов'язків.

Свідок має право (ст. 69-1 КПК):

• давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільноволодіє, і користуватися допомогою перекладача;

• заявляти відвід перекладачеві; '

• знати, у зв'язку з чим і у якій справі його допитують;

• власноручно викладати свої показання в протоколі допиту;

• користуватися нотатками і документами, даючи показання утих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків таінших даних, які йому важко тримати в пам'яті;

• відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї таблизьких родичів;

• знайомитися з протоколом допиту і клопотати про внесеннядо нього змін, доповнень і зауважень, власноручно робити такі доповнення і зауваження;

• подавати скарги прокурору на дії дізнавача і слідчого;

• одержувати відшкодування витрат, пов'язаних із викликом длядавання показань;

• за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

5. Свідок перебуває в такому статусі з моменту виклику до закінчення провадження у кримінальній справі.

6. Юридична відповідальність свідка:

• кримінально-процесуальна:

— за нез'явлення за викликом без поважних причин — привід (ч. 2 ст. 70 КПК) або грошове стягнення до половини мінімального розміру заробітної плати (ч. З ст. 70 КПК);

• кримінальна:

• за відмову від давання показань (ст. 385 КК);

• за давання завідомо неправдивих показань (ст. 384 КК);

• за розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи,яка провадить дізнання, даних досудового слідства чи дізнання(ст. 387 КК);

• адміністративна:

• за неповагу до суду, що полягала в злісному ухиленні від явкидо суду або у непідкоренні розпорядженням головуючого або в порушенні порядку під час судового засідання, а також за вчиненняним будь-яких дій, які свідчать про явну неповагу до суду чи встановлених у суді правил (ч. 1 ст. 185-1 КпАП);

• за злісне ухилення від явки до органів досудового слідства абодізнання (ст. 185-4 КпАП).

Процесуальна характеристика експерта.

1. Експерт — це особа, яка має необхідні спеціальні знання длядавання висновку з питань, що виникають під час провадження укримінальній справі, і якій постановою органу дізнання, слідчого,прокурора чи судді або ухвалою суду доручено провадження експертизи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України від 25 лютого 1994 р. "Про судову експертизу" Міністерство юстиції України веде Реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян, а з ч. З ст. 9 цього ж Закону — органи дізнання, досудового слідства і суди зобов'язані доручати проведення судових експертиз переважно фахівцям, внесеним до цього Реєстру.

2. Підставою участі у справі є доручення органу дізнання, слідчого, прокурора, суду (судді), викладене в постанові (ухвалі) пропризначення експертизи.

3. Вимога до експерта: наявність спеціальних знань.Обставини, які виключають участь у кримінальній справі (ст. 62

КПК), є ті самі, що й для судді (ст. 54 КПК), з тим обмеженням, що попередня участь експерта в справі не може бути підставою до відводу.

Окрім того, не можуть залучатися до виконання обов'язків судового експерта:

• особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також ті, що мають судимість (ч. 1 ст. 11 Закону України"Про судову експертизу");

• народні депутати (п. 5 ч. 1 ст. З Закону України від 17 листопада1992 р. "Про статус народного депутата").

4. Експерт зобов 'язаний:

• з'явитися за викликом і дати правильний висновок на поставлені запитання (ч. 1 ст. 77 КПК);

• повідомити у письмовій формі орган, що призначив експертизу,про неможливість дати висновок, якщо питання, поставлене передекспертом, виходить за межі його компетенції або якщо надані йомуматеріали недостатні для дачі висновку (ч. 4 ст. 77 КПК);

• провести повне і всебічне дослідження та дати обгрунтованийта об'єктивний письмовий висновок (ст. 200 КПК; п. 1 ч. 1 ст. 12Закону України "Про судову експертизу);

• на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді датироз'яснення щодо даного ним висновку (статті 201, 311 КПК; п. 2ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судову експертизу);

• заявити самовідвід за наявності передбачених законом обставин (ст. 62 КПК).

Експерт має право:

• ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються експертизи, і подавати клопотання про надання нових матеріалів, необхідних для дачі висновку (ч. З ст. 77 КПК; п. 1 ч. 1 ст. 13 ЗаконуУкраїни "Про судову експертизу");

• з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурораабо суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчихдій і ставити особам, яких допитують, запитання, що стосуютьсяекспертизи (ч. З ст. 77 КПК; п. З ч. 1 ст. 13 Закону);

• вказувати у висновку експертизи на факти, що мають значеннядля справи, про які експерту не було поставлено запитання (ст. 200КПК; п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про судову експертизу");

• у разі незгоди з іншими членами експертної комісії скластисвій висновок окремо (ч. З ст. 75 КПК);

• оскаржувати в установленому порядку дії та рішення особи чиоргану, які призначили експертизу, що порушують права експертаабо порядок проведення експертизи (п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України"Про судову експертизу");

• одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщоїї виконання не є службовим завданням (п. 5 ч. 1 ст. 13 ЗаконуУкраїни "Про судову експертизу");

• за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

5. Експерт перебуває в такому статусі від моменту одержанняпостанови (ухвали) про призначення експертизи і до направленнявисновку до органу, який призначив експертизу.

6. Юридична відповідальність експерта:

• кримінальна:

• за дачу завідомо неправдивого висновку — за ст. 384 КК;

• за відмову без поважних причин від виконання покладених нанього обов'язків — за ст. 385 КК;

• за розголошення даних досудового слідства або дізнання — заст. 387 КК;

• адміністративна:

— за ухилення від явки до суду, до органів досудового слідстваабо дізнання — за ч. 2 ст. 185-3 або ст. 185-4 КпАП.

Процесуальна характеристика спеціаліста.

1. Спеціаліст — це особа, що має необхідні спеціальні знання іяку залучають у разі потреби до участі у провадженні окремих процесуальних дій.

2. Підставою участі спеціаліста у справі є виклик дізнавача, слідчого або прокурора.

3. Вимога до спеціаліста: наявність спеціальних знань.Обставини, які виключають участь у кримінальній справі, є ті

самі, що й для експерта (ст. 62 КПК).

4. Спеціаліст зобов'язаний (ч. 2 ст. 128-1 КПК):

• з'явитися за викликом;

• брати участь у проведенні слідчої дії, використовуючи своїспеціальні знання і навички для сприяння слідчому у виявленні,закріпленні та вилученні доказів;

• звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленнямта закріпленням доказів;

• давати пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають при проведенні слідчої дії;

• на експертів-криміналістів, які беруть участь у проведенніслідчих дій як спеціалісти, покладено обов'язок мати при собі ікваліфіковано використовувати відповідні науково-технічні засоби,проводити необхідні експрес-аналізи виявлених слідів та давати слідчому розгорнуті відомості про можливі прикмети злочинців.

Спеціаліст має право:

• отримати винагороду за виконання своїх обов'язків, якщо доручена робота не належить до його обов'язку по службі (ч. З ст. 92КПК);

• звертатися з дозволу слідчого із запитаннями до осіб, які берутьучасть у проведенні слідчої дії (ч. З ст. 128-1 КПК);

• робити заяви, пов'язані з виявленням, закріпленням і вилученням доказів (ч. З ст. 128-1 КПК).

5. Спеціаліст перебуває в такому статусі протягом часу провадження процесуальної дії, до участі в якій його залучено.

6. Юридична відповідальність спеціаліста:

• кримінальна:

— за розголошення даних досудового слідства чи дізнання, якщойого було попереджено в установленому законом порядку прообов'язок не розголошувати такі дані (ст. 387 КК).

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 2:

1. Регламентація правового статусу суб'єктів (учасників) кримінального процесу має системний характер.

2. Характеристику кожного із суб'єктів процесу доцільно здійснювати за логіко-правовою схемою.