2.3. Процесуальна характеристика суб'єктів, які виконують функцію захисту

Процесуальна характеристика підозрюваного.

1. Підозрюваний — це фізична особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину або щодо якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого.

Підозрюваним (обвинуваченим, підсудним) у кримінальній справі може бути тільки особа, щодо якої є підстави підозрювати її у вчиненні злочину. Підозра (обвинувачення) не може переходити на інших осіб. Тому в разі смерті підозрюваного (обвинуваченого, підсудного) справу закривають (п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК).

2. Підставою участі підозрюваного у кримінальному процесі єприйняття органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею рішенняпро затримання його за підозрою у вчиненні злочину чи про обрання запобіжного заходу до винесення постанови про притягненняяк обвинуваченого.

3. Обставин, які виключають участь підозрюваного у кримінальній справі, кримінально-процесуальним законом не передбачено.

4. Підозрюваний зобов 'язаний:

• з'являтися за викликом особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, суду;

• не перешкоджати встановленню істини у незаконний спосіб;

• виконувати вимоги слідчого щодо участі у провадженні слідчихДій.

Підозрюваний має право:

• знати, в чому його підозрюють, давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;

• мати захисника і конфіденційне побачення з ним до першогодопиту;

• подавати докази;

• заявляти клопотання і відводи;

• вимагати перевірки прокурором правомірності затримання;

• подавати скарги на дії та рішення особи, яка провадить опера-тивно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора;

• користуватися рідною мовою;

• за наявності відповідних підстав на забезпечення безпеки;

• відповідно до принципу презумпції невинуватості підозрюваний має право на поводження з ним як із невинуватим у вчиненнізлочину, та право на повагу до його честі та гідності.

5. Підозрюваний перебуває в такому статусі протягом часу:

• затримання — до 72 годин (ч. 6 ст. 106 КПК). Цей термінможе бути продовжено суддею до 10, а за клопотанням підозрюваного — до 15 діб;

• дії запобіжного заходу. Згідно з ч. 4 ст. 148 КПК в разі застосування до особи запобіжного заходу до пред'явлення обвинуваченнявін діє протягом 10 діб.

6. Юридична відповідальність підозрюваного:

• кримінально-процесуальна — застосування заходів процесуального примусу: привід, попередження та ін.;

• кримінальна — у вигляді санкцій статей розділу XIII КК, щопередбачають відповідальність за:

• втручання у діяльність судових органів — ст. 376 КК;

• погрозу або насильство щодо судці, народного засідателя чиприсяжного — ст. 377 КК;

• умисне знищення або пошкодження майна судді, народногозасідателя чи присяжного — ст. 378 КК;

• посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною зі здійсненням правосуддя, — ст. 379 КК;

• перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта,примушування їх до відмови від давання показань чи висновку —ст. 386 КК;

• розголошення даних досудового слідства або дізнання —ст. 387 КК;

• приховування майна, що підлягає конфіскації або на якенакладено арешт чи яке описано, — ст. 388 КК.

Процесуальна характеристика обвинуваченого.

1. Обвинувачений — це фізична особа, щодо якої в установленому законом порядку винесено постанову про притягнення її якобвинуваченого.

2. Підставою участі обвинуваченого у кримінальному процесі євинесення слідчим або прокурором постанови про притягненняяк обвинуваченого.

3. Обставини, що виключають (тимчасово) участь: тяжка хвороба, ухилення від слідства. Вони зумовлюють зупинення досудовогослідства (ст. 206 КПК) — тимчасову перерву у провадженні слідчихдій — до видужання обвинуваченого або його розшуку.

4. Обвинувачений зобов 'язаний:

• з'являтися за викликом особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, суду;

• не перешкоджати встановленню істини у незаконний спосіб;

• виконувати вимоги слідчого щодо участі у провадженні слідчих дій.

Обвинувачений має право:

• знати, в чому його обвинувачують;

• давати показання за пред'явленим йому обвинуваченням абовідмовитися давати показання та відповідати на запитання;

• мати захисника та побачення з ним до першого допиту;

• подавати докази;

• заявляти клопотання;

• заявляти відводи;

• подавати скарги на дії та рішення особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;

• ознайомлюватися після закінчення досудового слідства з усімаматеріалами справи;

• за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки;

• на повагу до його честі та гідності, захист його життя і здоров'я, на поводження з ним як із порядною особою до набранняобвинувальним вироком законної сили;

• давати показання рідною мовою та ін.

5. Обвинувачений перебуває у такому статусі з моменту винесення постанови про притягнення як обвинуваченого до моментуприйняття суддею рішення про призначення справи до судовогорозгляду.

6. Юридична відповідальність обвинуваченого:

• кримінально-процесуальна — застосування заходів процесуального примусу: привід, попередження та ін;

• кримінальна — така сама, як і підозрюваного.Процесуальна характеристика підсудного.

1. Підсудний — це фізична особа, кримінальну справу з обвинувачення якої призначено до судового розгляду.

2. Підставою участі підсудного у кримінальному процесі є винесення суддею постанови про призначення кримінальної справи досудового розгляду.

1. Обставини, що виключають участь підсудного у справі:

• тяжка хвороба або ухилення від суду. Ці обставини тільки тимчасово виключають участь у справі підсудного. Вони зумовлюютьзупинення провадження у справі (ст. 280 КПК) — до видужанняпідсудного або його розшуку;

• перебування підсудного за межами України і ухилення від явкидо суду (п. 1 ч. 2 ст. 262 КПК);

• прохання підсудного розглянути справу про злочин, за якийне може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, зайого відсутності (п. 2 ч. 2 ст. 262 КПК);

• інші обставини (див. лекцію "Стадія судового розгляду").

4. Підсудний зобов 'язаний:

• з'являтися за викликом суду;

• не перешкоджати встановленню істини у незаконний спосіб;

• виконувати вимоги головуючого у судовому засіданні.Підсудний має право:

• заявляти відводи;

• на колегіальний розгляд справи у випадках, передбачених законом (ч. 2 ст. 17 КПК: кримінальні справи про злочини, за якізаконом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строкбільше 10 років, розглядає в суді першої інстанції колегіально суду складі трьох осіб, якщо підсудний заявив клопотання про такийрозгляд);

• мати захисника або взяти захист своїх інтересів на себе;

• заявляти клопотання і висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду;

• подавати докази;

• просити суд про приєднання до справи документів, про викликсвідків, про призначення експертизи і витребування інших доказів;

• давати показання по суті справи в кожний момент судовогослідства або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;

• просити суд про оголошення доказів, що є в справі;

• ставити запитання іншим підсудним, свідкам, експертові, спеціалістові, потерпілому, цивільному позивачеві та цивільному відповідачеві;

• брати участь в огляді речових доказів, місця вчинення злочинуі документів;

• брати участь у судових дебатах;

• звертатися до суду з останнім словом.

5. Підсудний перебуває у такому статусі з моменту винесеннясуддею постанови про призначення кримінальної справи до судовогорозгляду до моменту постановлення судом вироку або прийняття усправі іншого рішення. Після постановлення обвинувального вироку підсудний стає засудженим. Хоча в разі апеляційного чи касаційного (до суду другої інстанції) оскарження процесуальний статуспідсудного відновлюється до закінчення розгляду справи апеляційним (касаційним) судом.

6. Юридична відповідальність підсудного:

• кримінально-процесуальна — застосування заходів процесуального примусу: привід, попередження, виведення із зали судовогозасідання та ін;

• кримінальна — така сама, як підозрюваного та обвинуваченого.Процесуальна характеристика захисника.

1. Захисник — це особа, яка здійснює захист прав і законнихінтересів переслідуваних у кримінальному порядку суб'єктів процесу (підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого)шляхом надання їм необхідної юридичної допомоги.

2. Підставою участі захисника у кримінальній справі є постанова особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді абоухвала суду про допуск захисника до участі у справі.

Повноваження захисника на участь у справі підтверджують:

1. адвоката — ордер відповідного адвокатського об'єднання;

1. адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання, —угода; інших фахівців у галузі права, які за законом мають право нанадання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичноїособи або дорученням юридичної особи, — угода або дорученняюридичної особи;

2. близьких родичів, опікунів або піклувальників — заява обвинуваченого про їх допуск до участі в справі як захисників.

Участь захисника є обов 'язковою:

1. у справах осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненнізлочину у віці до 18 років, — з моменту визнання особи підозрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення;

2. у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своєправо на захист, — з моменту затримання особи чи пред'явленняїй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;

3. у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство, — з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

4. якщо санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення, — з моменту затримання особи чипред'явлення їй обвинувачення;

5. при провадженні справи про застосування примусових заходівмедичного характеру — з моменту встановлення факту наявності вособи душевної хвороби;

6. при провадженні справи про застосування примусових заходіввиховного характеру — з моменту першого допиту неповнолітньогоабо з моменту поміщення його до приймальника-розподільника.

3. Як захисники допускаються особи (ч. 2 ст. 44 КПК):

1. які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні;

2. інші фахівці у галузі права, які за законом' мають право нанадання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичноїособи;

3. у випадках і в порядку, передбачених кримінально-процесуальним законом, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники (якщо відповідно до вимогст. 45 КПК участь захисника є обов'язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники можуть брати участь усправі як захисники лише одночасно з захисником-адвокатом чиіншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто або за дорученням юридичноїособи).

Згідно з ч. 1 ст. 59 Конституції України кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Положенню цієї конституційної норми дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 р. у справі Г. І. Солдатова, у п. 1 якого визначено, що положення частини першої ст. 59 Конституції України про те, що "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав", слід розуміти як конституційне право підозрюваного, обвинуваченого і підсудного під час захисту від обвинувачення з метою отримання правової допомоги вибирати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у

* Відповідного закону в Україні немає.

галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Після прийняття цього рішення практика пішла шляхом допущення до участі у кримінальних справах як захисників всіх осіб, що мають юридичну освіту.

Однак Верховний Суд України своєю постановою № 8 "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві", прийнятою Пленумом 24 жовтня 2003 р., визначив, що "при вирішенні питання про наявність у фахівців у галузі права повноважень на здійснення захисту у кримінальній справі належить також з'ясовувати, яким саме законом їм надано право брати участь у кримінальному судочинстві як захисникам. Визнати правильною практику тих судів, які за відсутності спеціального закону не допускають таких фахівців до здійснення захисту у кримінальних справах" (ч. 2 п. 5 Постанови). Роз'яснення Верховного Суду України сприяло тому, що інших фахівців у галузі права (окрім адвокатів) тепер не допускають як захисників до участі у справі.

У світовій практиці є кілька підходів до вирішення питання про те, хто може бути захисником у кримінальній справі:

• широкий, що передбачає допуск всіх без винятку осіб за бажанням обвинуваченого (повна свобода у виборі захисника);

• вузький, згідно з яким захисником може бути лише адвокат(свободу вибору обмежено однією категорією осіб);

• змішаний ("поміркований"), який надає переслідуваномусвободу вибору із кількох категорій осіб: фахівців у галузі права,які не є адвокатами, але за законом мають право надавати юридичнудопомогу населенню (Україна); осіб, які мають вчений ступінь ізюридичної спеціальності (Польща); викладачів права (Німеччина)тощо.

Згідно зі ст. 61 КПК захисником не може бути особа:

• яка брала участь у цій справі як дізнавач, слідчий, прокурор,суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач,понятий, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільноговідповідача;

• яка є свідком і в зв'язку з цим допитувалась або підлягає допиту;

• яка є родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь-кого із складу суду, потерпілого, цивільного позивача;

• щодо якої порушено кримінальну справу;

• визнана недієздатною чи обмежено дієздатною;

• яка у цій справі надає або раніше надавала юридичну допомогуособі, інтереси якої суперечать інтересам особи, котра звернуласяз проханням про надання юридичної допомоги;

• дію свідоцтва якої про право на заняття адвокатською діяльністю або права на надання правової допомоги зупинено або анульовано у порядку, встановленому законодавчими актами України;

• яка, зловживаючи своїми правами, перешкоджає встановленню істини в справі, затягує розслідування чи судовий розгляд справи, а також яка порушує порядок у судовому засіданні чи не виконує розпоряджень головуючого під час судового розгляду справи.

Одна і та сама особа не може бути захисником двох і більше підозрюваних, обвинувачених чи підсудних, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого.

Порядок усунення захисника від участі у кримінальній справі визначено ст. 61-1 КПК.

Після допуску до участі в справі захисник-адвокат вправі відмовитися від виконання своїх обов 'язків лише у двох випадках:

1. якщо є обставини, що згідно зі ст. 61 КПК виключають йогоучасть у справі;

2. якщо він свою відмову мотивує недостатніми знаннями абонекомпетентністю.

4. Захисник зобов 'язаний:

1. використовувати передбачені кримінально-процесуальнимзаконодавством засоби захисту з метою з'ясування обставин, якіспростовують підозру або обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого;

2. надавати підзахисному необхідну юридичну допомогу;

3. з'являтися для участі у виконанні процесуальних дій, в якихйого участь є обов'язковою. У разі неможливості з'явитися у призначений строк, захисник зобов'язаний заздалегідь повідомити про цета про причини неможливості явки дізнавачеві, слідчому, прокуророві (у випадку неявки захисника слідча дія, участь в якій його не єобов'язковою, виконується без нього);

4. не розголошувати дані, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням його обов'язків;

5. не перешкоджати встановленню істини в справі шляхом учинення дій, спрямованих на те, щоб схилити свідка чи потерпілогодо відмови від показань або до дачі завідомо неправдивих показань,схилити експерта до відмови від дачі висновку чи дачі завідомонеправдивого висновку, іншим чином сфальсифікувати докази усправі або затягнути розслідування справи;

6. дотримуватися встановленого порядку при розслідуванні тасудовому розгляді справи.

Захисник має право:

1. до першого допиту підзахисного мати з ним конфіденційнепобачення, а після першого допиту — такі самі побачення без обмеження їх кількості та тривалості;

2. мати побачення з засудженим чи з особою, до якої застосованопримусові заходи медичного чи виховного характеру;

3. ознайомлюватися з матеріалами, якими обґрунтовується затримання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу або пред'явлення обвинувачення, а після закінчення досудового слідства — зусіма матеріалами справи;

4. бути присутнім на допитах підозрюваного, обвинуваченого тапри виконанні інших слідчих дій, виконуваних з їх участю або за їхклопотанням чи клопотанням самого захисника, а при виконанніінших слідчих дій — з дозволу дізнавача, слідчого;

5. застосовувати науково-технічні засоби при провадженні тихслідчих дій, в яких він бере участь, а також при ознайомленні зматеріалами справи — з дозволу особи, яка провадить дізнання, числідчого;

6. подавати докази, заявляти клопотання і відводи, оскаржуватидії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора ісуду (останнього, якщо він вирішує певні питання на досудовомуслідстві, — про взяття під варту, обшук тощо);

7) збирати відомості про факти, що їх може бути використанояк докази в справі, в тому числі запитувати та одержувати документи чи їх копії від громадян та юридичних осіб, ознайомлюватися на підприємствах, в установах, організаціях, об'єднанняхгромадян із необхідними документами, крім тих, таємниця якихохороняється законом, одержувати письмові висновки фахівцівіз питань, що вимагають спеціальних знань, опитувати громадян",та інші права, передбачені кримінально-процесуальним законом(статті 48, 266 КПК; ст. 6 Закону України від 19 грудня 1992 р. "Проадвокатуру").

5. Захисник перебуває у такому статусі з моменту допуску йогодо участі у кримінальній справі до:

• закінчення в ній провадження;

• усунення від участі у справі за рішенням посадової особи,яка веде процес;

• розірвання угоди з підзахисним.

6. Юридична відповідальність захисника:

• кримінально-процесуальна — усунення від участі у справі за:

• перешкоджання встановленню істини у справі або

• затягування розслідування чи судового розгляду справи або

• порушення порядку в судовому засіданні або

• невиконання розпоряджень головуючого під час судового розгляду справи.

' Наявність у захисника таких широких прав із доказування обставин злочину не означає, що він має право здійснювати так зване "адвокатське розслідування".