4. Принцип забезпечення недоторканності житла.

1. Принцип забезпечення недоторканності житла — це конституційно-правове положення, згідно з яким не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше, як за вмотивованим рішенням суду.

* Ухвалений Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р. Набув чинності, в тому числі для України, 23 березня 1976 р.

2. Стаття 30 Конституції України', ст. 14-1 КПК; ст. 311 Цивільного кодексу України (далі — ЦК).

3. Положення, що розкривають зміст принципу:

• кожному учасникові кримінального процесу гарантовано недоторканність житла та іншого його володіння;

• ніхто не має права без законної підстави увійти до житла всупереч волі осіб, які в ньому проживають;

• не допускається проникнення до житла чи іншого володінняучасника кримінального процесу, проведення в них огляду чи обшуку;

• незаконні обшук, огляд чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, вчинені посадовою особою, тягнуть засобою кримінальну відповідальність, передбачену ст. 365 КК "Перевищення влади або службових повноважень".

4. Винятки з принципу:

• проникнення до житла чи іншого володіння особи допускається, але тільки для провадження в них огляду чи обшуку і лише за вмотивованим рішенням суду;

• у невідкладних випадках можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володінняособи, проведення в них огляду і обшуку. Без рішення суду можебути проведено:

огляд і обшук житла чи іншого володіння особи у випадках (ч. 5 ст. 190 і ч. 6 ст. 177 КПК):

— пов'язаних із урятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, яких підозрюють у вчиненнізлочину;

— за письмовою згодою власника;огляд місця події:

• у невідкладних випадках у разі здійснення огляду місця подіїза заявою або повідомленням особи про вчинений щодо неї злочин;

• у разі відсутності цієї особи;

• якщо неможливо отримати від неї згоду.

Принцип забезпечення недоторканності житла регламентовано у конституціях майже всіх цивілізованих держав (ст. 13 Конституції ФРН; ст. 14 Конституції Італії; ч. 2 ст. 18 Конституції Королівства Іспанія; ст. 13 Федеральної конституції Швейцарської конфедерації; ст. 35 Конституції Японії та ін.).

' У статті 15 Конституції УНР принцип забезпечення недоторканності житла було регламентовано таким чином: "Домашнє огнище признається недоторканим. Ніяка ревізія не може відбутися без судового наказу. В наглих випадках можуть органи правової охорони нарушити недоторканість і без судового наказу; одначе і в тім випадку має бути на жадання громадянина доставлений судовий наказ не далі, як на протязі 48 годин по довершенню ревізії".

5. Принцип забезпечення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, банківських вкладів і рахунків.

1. Принцип забезпечення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, банківських вкладів і рахунків — це конституційно-правове положення, згідно з яким всім громадянам гарантується таємниця і недоторканність їхньої кореспонденції та банківських вкладів.

2. Стаття 31 Конституції України; ст. 14-1 КПК; ст. 306 ЦК;ст. 6 Закону України від 4 жовтня 2001 р. "Про поштовий зв'язок";ст. 9 Закону України від 18 листопада 2003 р. "Про телекомунікації".

3. У кримінальному процесі цей принцип реалізується через такіположення:

• кожному громадянинові (а не тільки учасникові кримінального процесу) гарантовано таємницю листування, телефоннихрозмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також банківськихвкладів;

• ніхто, в тому числі посадові особи органів дізнання, досудо-вого слідства, прокуратури і суду, не мають права розголошуватиінформацію, що стала відомою їм із кореспонденції;

• порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, банківських вкладів і рахунків тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 364 КК "Зловживання владою або службовим становищем".

4. Винятки із принципу.

Таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції може бути порушено, але тільки за таких умов:

• із метою запобігти злочинові;

• із метою з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо;

• за наявності загрози вчинення насильства або інших протиправних дій щодо осіб, взятих під захист (за письмовою заявою абописьмовою згодою цих осіб);

• рішення про прослуховування телефонних та інших переговорів, накладення арешту на кореспонденцію прийнято головоюапеляційного суду або його заступником (ч. 4 ст. 187 КПК).

Інформацію щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, згідно з ч. 1 ст. 62 Закону України від 7 грудня 2000 р. "Про банки і банківську діяльність" розкривають банки:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

" Таємницю листування забезпечувала і Конституція УНР: "Установлюється листова тайна. Органам державної влади не вільно відкривати листів без судового наказу інакше, як у випадках, законом означених" (ст. 16).

2. на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

3. органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету

4. України — на їх письмову вимогу щодо операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи—суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

5. органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю щодо операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи—суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

6. спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу щодо здійснення фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу згідно з законодавством про запобігання та протидію легалізації(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

7. органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів щодо стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи—суб'єкта підприємницької діяльності.