41. Поняття кримінального процесу. Завдання кримінального провадження.

Поняття «кримінальний процес» вживається у чотирьох значеннях: 1) діяльність органів і осіб, що стосується порушення, розслідування, судового розгляду та вирішення кримінальних справ; 2) галузь права (кримінально-процесуальне право), що регулює цю діяльність; 3) правова наука, що вивчає зазначену діяльність і галузь права, що її регулює; 4) навчальна дисципліна, під час викладання якої студенти вивчають теорію кримінального процесу, кримінально-процесуальне право та кримінально-процесуальну діяльність.

Кримінальний процес у першому значенні - це врегульована законом діяльність органів дізнання (осіб, які провадять дізнання), органів досудового слідства, прокуратури та суду, що складається з: перевірки заяв (повідомлень) про злочин, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також питань, що пов´язані з виконанням вироків.

Нині для кримінального процесу характерним є поширення впливу на нього європейської моделі, зближення правових систем у цілому. Сприяє цьому міждержавна співпраця у галузі кримінального судочинства, співпраця вчених та практиків на різних рівнях, надбання держав - членів Європейського Союзу, авторитетність рішень Європейського Суду з прав людини та міжнародні договори з конкретних питань провадження у кримінальних справах.

Важливо підкреслити, що кримінальний процес - це один з видів державної діяльності. Саме держава через відповідні органи здійснює боротьбу зі злочинністю, охороняє від злочинних посягань конституційний лад, соціально-економічні. політичні та особисті права та свободи громадян) права та законні інтереси юридичних осіб. Цю діяльність здійснюють державні органи та посадові особи в силу наданих їм повноважень. Вони наділені необхідною владою та за наявності законних підстав можуть застосовувати заходи державного примусу.

Завданнями кримінального провадження є:

• захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень;

• охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження;

• забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура

42. Кримінально-процесуальні функції

Кримінально-процесуальні функції – це відображені у законі головні напрями процесуальної діяльності, що здійснюються з метою реалізації завдань кримінального судочинства суб’єктами, уповноваженими на ведення процесу або наділеними правами для активної участі у справі для захисту власних законних інтересів.

Поняття функції у праві, і у кримінальному процесі, зокрема, тісно пов’язано з її носієм. При цьому функція охоплює як розумову, так і практичну діяльність конкретного суб’єкта кримінально-процесуальних відносин. Правильне розуміння функції та її змісту важливо щодо слідчого як суб’єкта доказування. Успішне доказування у кримінальній справі, як і здійснення розслідування в цілому, тісно пов’язані зі змістом процесуальної функції слідчого на якого законом покладено доказування.

Найчастіше під функцією розуміють основні напрями процесуальної діяльності. Прибічники такого тлумачення функцій виходять з наявності в кримінальному судочинстві трьох основних процесуальних функцій : а) обвинувачення (кримінального переслідування); б) захисту; в) вирішення справи. Виділення цих трьох функцій певною мірою традиційне і характерно для змагальної конструкції процесу. Головний недолік концепції трьох основних функцій полягає в тому, що вона не відбиває усієї повноти кримінально-процесуальної діяльності, залишаючи осторонь діяльність значного числа учасників процесу.

Основними кримінально-процесуальними функціями вважають:

1. розслідування злочинів;

2. обвинувачення;

3. захист;

4. вирішення справи по суті(на стадіях досудового або судового розслідування)

Найбільш вдалим є підхід за якого виділяють наступні кримінально-процесуальні функції:

1. Дослідження обставин справи;

2. Обвинувачення;

3. Захист

4. Прокурорський нагляд та судовий контроль на досудових стадія кримінального судочинства;

5. Здійснення правосуддя.