Лекція 6: комерційна забудова
Не менш важливим у тканині сучасного Tele Citta є так званий комерційний підпростір - шар, відповідно до термінології введеної у попередній лекції. Комерційний шар об’єднує текстури, які позначають простір міста, призначений переважно для ведення комерційної діяльності. До цього шару відносять типи забудови які є також місцем прикладення праці за Гутновим - заклади торгівлі, складування, логістики і виробництва.
За планової економіки СРСР комерційного шару міста в чистому вигляді не існувало, оскільки магазини, склади та торгові бази - найближчі аналоги комерції, були закладами скоріше інституційного характеру з жорстко регламентованою діяльністю. У постсоціалістичному місті спостерігається зворотній процес – комерціалізація інститутів. Навіть такі інституційні заклади, як лікарні, тюрми та кладовища мають тепер у собі комерційний компонент, роль якого все більше зростає.
Комерційні текстури
Розглянемо текстури комерції на прикладі Львова. Не зважаючи на соціалістичну спадковість, існує багато світових аналогів містобудівних перетворень у місті Лева в останні десятиріччя, тому можна вести мову про те що містоутворюючі процеси, які ми спостерігаємо тут сьогодні, мають глобальний характер. Як і всі текстури міста, комерційні текстури відрізняються за масштабом, інтенсивністю використання, динамікою (ріст-нейтральний стан-занепад) та структурою (об’єкти планування та самоорганізація).
Текстури торгівлі можна спостерігати у різних міських масштабах. Скупчення кіосків, невеликих павільйонів-магазинів, осередки вуличної торгівлі демонструють комерційні текстури міського мікрорівня. Не зважаючи на свої незначні розміри – ці структури є містобудівними об’єктами, оскільки суттєво впливають на формування вулиць, є місцями прикладення праці та інтенсивного використання місцевими жителями. Мезорівень комерційних текстур представлений лінями більших магазинів, вбудованих у перші поверхи будинків у сформованих громадських центрах, більшими універсальними магазинами павільйонного та багатоповерхового типів. Також до цього масштабу відносяться сформовані історично продуктові ринки міста. Макрорівень торгових текстур представлений універсальними магазинами гуртової торгівлі, торговими центрами та великими гуртовими ринками які на відміну від магазинів є об’єктами чистої самоорганізації.
Під час суспільних трансформацій кінця 1980-х початку 1990-х зазнали зміни промислові зони міста. Великі підприємства Львова були автономними інституційними об’єктами, розрахованими на тривалий час експлуатації. Занепад СРСР привів до руйнування функціональних та просторових ієрархій, на яких були побудовані виробничі комплекси. Промислові зони міста сьогодні трансформуються у комерційний та у відкритий простір. Цим територіям відповідатимуть пост-промислові текстури комерційного шару.
Базари та мікроурбаністика
Продуктові ринки зазнали функціональних трансформацій у постсоціалістичний період про які варто згадати. В часи СРСР ринок носив також більш інституційний характер, оскільки його функція полягала в забезпеченні постачання їжі для міщан привезеної жителями прилеглих сіл. Тут існував певний симбіоз міщани отримували здорову їжу, якої бракувало в місті, натомість селяни отримували гроші – брак яких мав місце у селах часи колгоспів. Сьогоднішні продуктові ринки Львова – міські гетеротопії, які зберегли тільки просторову форму базару – його символ. Продавці ринку тепер не виробники продукції а закупівельники. Продукти, що продають на базарах, переважно можна купити в магазинах та супермаркетах міста, часом навіть дешевше. Таким чином домінуюча роль сучасного ринку змістилась в напрямку ведення бізнесу – ринок сам заробляє гроші збираючи оренду з продавців.
Вулична торгівля, кіоски та базари є комерційними текстурами, які створюють дуже динамічний та тимчасовий простір міста. Іншими словами цей простір представляє собою так зване «м’яке місто» на противагу місту «твердому» з його представницькими атрибутами у вигляді інституційних будинків (ратуші, пошти, університету, театру, тощо), оточених безперервним поясом парків.
Постпромислові зони
В сучасному Tele Citta, де вартість комунікацій є високою, а місто оточене сільськими громадами, які неохоче поступаються ділянками для нових територій міста, пост-промислові текстури стають міським резервом - територіями росту. У першу чергу це пов’язано з низькою вартістю землі. У 1990-х «Постпроми» забезпечили трансформацію виробництво-комерція. І відбулося це не тільки у пострадянських країнах. Явище набуло глобального характеру завдяки систематичним фінансовим кризам кінця ХХ століття і перенесенню промисловості у країни третього світу. На великих ділянках, успадкованих від потужних підприємств, розмістилися гуртівні та торгові центри, в яких функція торгівлі поєднується з складуванням та доставкою (логістика) - символами економіки споживання.
Безумовно частина постпромів зберегла виробничу функцію, яка теж змінилася. В зв’язку з дрібнішанням підприємств в часи ринкової економіки більшість промислових територій була фрагментована між десятками власників, втративши інституційну цілісну структуру. Колишні львівські фабрики, як «Кінескоп», «Електрон», «Конвеєр» та інші представляють сьогодні собою динамічні та сильно фрагментована комерційні текстури, які змінюються пристосовуючись до вимог швидкоплинного ринку.
Торгові центри
Феномен торгового центру виникає у Сполучених Штатах перед ІІ світовою війною, як складовий елемент деурбанізації (так званого «розливу» міста, англ. urban sprawl). У Північній Америці великі девелопери забудовували мільйони гектарів однородинними будинками, попит на які був гарантований дякуючи серійному виробництву дешевих автомобілів та гнучкій енергетиці, що освоювала нові, віддалені від міст, ділянки. На перетині доріг будували універсами павільйонного типу, обов’язково з великою автостоянкою. За відсутності міста, ці магазини взяли на себе роль громадських центрів. Торговий центр виник, як результат модернізації універсаму. Піонером таких нових центрів був архітектор австрійського походження Груен Віктор. [1] Для орієнтованого під автомобіль американського торгового центру, він позичає образ головної торгової галереї Мілану з його малими крамницями. Далі відбувається еволюція торгових центрів – додаються заклади громадського харчування. Згодом, продуктовий універсам перестає займати переважну частину центру, виступаючи тепер як магніт для притягання клієнтів до дрібніших крамниць, які займають більшість площ. З часом, в торговому центрі з’являються кінотеатри, розважальна функція та офіси. Такі мультифункційні центри починають конкурувати з традиційною торгівлею, тому в Західній Європі існують містобудівні обмеження для спорудження торгових центрів. Місцевим прикладом цього явища є трансформація крамниць львівського середмістя. До середини 2000-х у центрі Львова знаходилася повна палітра громадського обслуговування для забезпечення 20 тис. жителів Arche Citta та ще 20 тис. працюючих в центрі. Будівництво торгового центру Кінг-Крос сприяло відтоку багатьох крамниць, а існуючі приміщення трансформувались у магазини та ресторани для обслуговування переважно туристичної функції. «Туристична атмосфера» також не популяризує проживання в сьогоднішньому центрі Львова.
Майбутнє комерційного шару
В найближчому майбутньому частка комерційного шару продовжуватиме зростати, не зважаючи на розповсюдження телемаркетингу та Інтернет – торгівлі. Зростатимуть території комерційного простору, пристосованого під автомобіль, оскільки будівництво нових доріг притягуватиме комерційні заклади.
Комерціалізація міста носить глобальний характер. Показовою є трансформація історичного центра Львова в останнє десятиріччя. Те що відбулося з Arche Citta – є показовим прикладом так званого брендінгу міста [2]. За короткий період Львів перетворився на «торгову марку», основними покупцями якої є туристи з країн бувшого СРСР, які не мають можливості потрапити у країни ЄС. На відміну від Європи, в якій збереглися сотні Arche Citta, на території колишніх СРСР Львів є єдиним містом, в якому збереглося його середньовічне ядро. Незважаючи на те, що ці обставини сьогодні є дуже сприятливими для економіки міста, брендінг спотворює образ середньовічного Львова. Туристична спеціалізація сприяє комерціалізації простору міста. Середньовічні кам’яниці, які до брендінгу експонувалися у аскетичному антуражі ренесансу, сьогодні розчиняються за гламурними вітринами та вивісками крамниць і ресторанів, а вулиці зникають за суцільними терасами літніх майданчиків. Навіть взимку різдвяний «шопінг» домінує над історичним образом Львова.
Література
Wspanialy swiat konsumpcji. Centra handlowe w Polsce 1994-2012. Grzegorz Stiasny. Architektura Murator 11/2012
http://en.wikipedia.org/wiki/Place_branding
Питання по лекції для самоконтролю:
Для протидії комерціалізації вулиць доцільно застосовувати:
а) будівельну поліцію
б) огородження
в) регуляторні документи та інформування жителів
Магазин, який здійснює роль притягання покупців вздовж алеї у торговому центрі:
