
- •Лекція 2: Моделі Міст
- •Лекція 3: Елементи Міста
- •Лекція 4: Елементи Міста - гетеротопії
- •Лекція 5: житлова забудова
- •Лекція 6: комерційна забудова
- •Лекція 7: відкритий простір та антропогенні ландшафти
- •Лекція 8: Транспорт і пішоходи
- •Лекція 9: віртуалізація міського простору
- •Лекція 10: редукція простору міста
- •Лекція 11: хартія європейського містобудування
- •Лекція 12: просторовий розвиток львова
- •Лекція 13: нічне місто
Лекція 4: Елементи Міста - гетеротопії
У попередній лекції для опису міського простору було запропоновано застосовувати два елементи: анклави та арматури (які відповідають тканині та каркасу). Моделі міста, описані за допомогою цих елементів, є статичними, тому не зовсім відповідають динамічності міського простору. Гутнов намагався доповнити свою модель третім елементом – «плазмою», яка була б поєднанням каркасу і тканини. Подібна концепція була розроблена Шейном: він називає третій елемент - міськими гетеротопіями, позначення (Н), вони містять статику анклава і рух арматури. Гетеротопії заповнюють “порожнини” в структурі міста, це простори винятків, мініатюри міста.
Термін гетеротопія у контексті міста вперше був застосований французьким філософом Мишелем Фуко, який дає таке визначення:
Кожна культура або цивілізація має місця (в просторовому сенсі, авт.), які існують насправді, в самих підвалинах цього суспільства, які в дійсності є анти-місцями – утопіями, в яких зміст справжніх місць одночасно описується, оцінюється та заперечується. Цих місць завжди «немає», навіть якщо можливо визначити їх розташування. Оскільки вони є зовсім інші я назву їх гетеротопіями.» [1]
Сам термін запозичили з біології:
Гетеротопія (від грец. гетеро — інший і грец. tópos — місце) — зміна місця закладки і розвитку органу у тварин в процесі їх індивідуального розвитку…; один із шляхів еволюційної перебудови організму. Гетеротопія виникає внаслідок міграції клітин з одного зародкового листка в іншій, зсувів клітин в межах даного зародкового листка або вторинного зсуву органів. Термін введений німецьким дослідником Ернстом Геккелем в 1874 році для позначення порушень філогенетично зумовленої просторової послідовності стадій онтогенезу. Приклади: зсув серця у птахів і ссавців в грудну порожнину (у риб і амфібій воно розташовується поблизу голови); Переміщення передніх кінцівок у вищих хребетних назад (в порівнянні з грудними плавцями риб). [2]
З латини гетеротопія перекладається як “інше місце” і у містобудування Н - це простір, в якому змішана течія арматур і статика анклавів. Він містить всі можливі винятки структури Е+А.
Фуко описує гетеротопії з точки зору міської соціології, виводячи 6 принципів їх існування:
{C}{C}{C}● {C}{C}Кожна культура породжує Н в різних формах (1)
{C}{C}{C}● {C}{C}Н задумується для одної функції або в певний спосіб, але використовується для іншої або по-іншому: наприклад – цвинтар, який в Античність був місцем спілкування з померлими близькими, але згодом став пам’ятним місцем - меморіалом (2)
{C}{C}{C}● {C}{C} Гетеротопологія - поєднання в Н непоєднувальних просторів: наприклад – театр або кіно, які містять в собі багато просторів, які суперечать один одному (3)
{C}{C}{C}● {C}{C} Гетерохроніка - Н акумулює час, знаходячись поза ним – музей або бібліотека (4)
{C}{C}{C}● {C}{C} Н як і Е-ви мають периметр і ворота, але мають обмежений доступ: наприклад – тюрми (5)
{C}{C}{C}● {C}{C} Н функціонують в місті або як місця «свободи та ілюзії» (бордель) або як місця «компенсації та дисципліни» (тюрма, лікарня або колонія) (6)
Подібно до нумерації анклавів та арматур ми присвоїмо просторовим гетеротопіям номери у відповідності до типу міста, в якому вони виникли: Н1 для Архаїчного, Н2 для Кінематичного і звичайно Н3 для Телеміста.
ТИПИ ПРОСТОРОВИХ ГЕТЕРОТОПІЙ
Отже Н1 - середньовічні гетеротопії - кризи є як правило об’єктами дрібного масштабу, розташованими у центрі міста - наприклад цвинтар позаду катедри. Він виникає як “інше місце”, де жителі спочатку ховають своїх близьких, а потім велику частину свого життя проводять з ними: приходячи і ділячись з мерцями радістю та горем, хизуючись перед ними нареченими, проводячи на цвинтарі щорічні великі свята. До слова Гелоуін, свято яке почали святкувати кельти дві тисячі років тому на Британських Островах, чудово ілюструє гетеротопію цвинтаря. Вважається, що на Гелоуін світи мертвих та живих перетинаються і вони здатні бачити одне одного. У цей день відвідини родичів на цвинтарі доповнювалися обрядом. Всі члени родини - діти та дорослі вдягалися у костюми мерців для того, щоб сподобатися жителям потойбічного світу. У такому вигляді середньовічні міщани прямували на цвинтар, святкуючи Гелоуін між могилами родичів. У часи коли не було кіно, Інтернету та Фейсбуку і взагалі більша частина населення були неписьменні, роль кладовища як потужного громадського, символічного та незамінного місця є очевидною. Можна тільки здогадуватися про силу цього звичай, спостерігаючи Гелоуін в наш час. Звичай зберігся, але цвинтар, будучи гетеротопією, змінив своє розташування у місті. Через численні епідемії та ріст населення цвинтар перемістився за міські мури, втративши роль важливого громадського простору. Н1 беруть на себе роль гармонізації міського простору, переносячи функції об’єктів гетеротопії як кладовища та тюрми за межі середньовічного міста.
Гетеротопії - аномалії (Н2), центральний об’єкт дослідження М. Фуко, виникли як інструмент компенсації та дисципліни модерного суспільства. Госпіталь, тюрма, бібліотека та музей покликані покращити суспільство. Н2 асоціюються з бажанням модернізації Європейської Цивілізації та перенесенням міських функцій за межі міста. До гетеротопій типу Н2 відносять тюрми, фабрики, бібліотеки, музеї та кіно.
Натомість гетеротопії Телеміста (Н3) це простір втечі від суворої реальності, який містить у собі фрагменти ілюзій, що протиставляються корпоративній одноманітності сучасного міста.
Приклад гетеротопії (Н3) у Львові - Ринок Південний, який адсорбував зміни від планової до ринкової економіки, даючи можливість натовпу безробітних, звільнених з соціалістичних підприємств якось зводити кінці з кінцями. Південний віддзеркалив місто у мініатюрі, мультифункційність, багатокомірчатість та створив ілюзію добробуту. З плином часу, як і належить гетеротопії, Ринок втрачає свою актуальність у місті.
Гетеротопії Н3 багаточисельні: сюди можна віднести відеоклуби, мобільні ринки, наметові містечка, мирні революції та імміграцію. Навіть стадіони, які у постсоціалістичні часи отримали додаткові функції епізодичних базарів (Е2>Н3), історичний центр Львова, який перетворився в осередок туризму. До гетеротопій 3 типу також відносять гірськолижні курорти, центри розваг, житло для пенсіонерів.
Якщо гетеротопії є винятками з правил, чому вони є важливими? Гетеротопії - ілюзії стають новою нормою постмодерного міста і це є наслідок фундаментальних змін у суспільстві. Існує суттєва різниця у підході до керування містом між модерністами (які вважають що одна особа може контролювати все місто) і постмодерністами, які у це не вірять. Головний висновок з постмодерного міста полягає у тому, що тут більше немає місця генеральному плануванню у попередньому вигляді. Складність автономних систем міста практично відкидає можливість ефективного керування ними. Як наслідок захоплення периферіями міст, містами-супутниками, транспортними системами домінувало в професійному містобудуванні 1990-их. Деконструктивісти мали рацію, описуючи місто, як хаотичні конкуруючі системи, які розвиваються локально, ігноруючи одне одного, накладаючи нові нашарування на існуючу структуру міста. Кожна система слідує виключно своїй логіці формуючи сучасний простір міста, який повстає перед нами як суміш повсякденних міських проблем: власність на землю та нерухомість, торгівля і розповсюдження на ринку, соціум і політика. Міські компоненти переплетені як спагеті, не мають механізму ефективного управління. Наприклад, один такий «актор» контролює певний простір міста, а другий - потоки які рухаються через цей простір. При цьому ці дві системи не комунікують між собою, як було у випадку діалогу між громадою Львова та творцями концепції транспортної схеми 2012 року.
Містобудівельники уявляють діалог між міськими системами з позиції ієрархії зверху-вниз, у той час як в дійсності ці системи будують цілком інші зв’язки, незалежні від генерального плану, так як це відбувається в сучасному Львові з постпромисловими територіями. Сьогодні місто залежить від палива та електроенергії для живлення системи транспорту і телекомунікації. Сьогоденні системи, застосовуючи швидкісні транспортні та телекомунікаційні мережі, накладаються на просторову структуру міста. Ця новітня мережа, яка є порівняно непомітною, наче розчиненою у міському краєвиді, приводить до утворення напівавтономних комірок, кожна з яких має свою логіку і застосовує мобільні пристрої у вигляді автомобілів, телефонів та комп’ютерів для пересування між роз’єднаними реальними та віртуальними фрагментами Телеміста. У просторі між вищезгаданими фрагментами утворюються вузли різної густини та масштабу, які є місцями зустрічі та простором переговорів. Оскільки на цьому рівні немає керівника, зв’язки між міськими акторами можуть швидко змінюватись. Такі зсуви провокують утворення гетеротопій ілюзії (Н3). Далі ці вузли стають простором конкуренції для систем та окремих індивідуумів. Персональні налаштування в цьому новоутвореному просторі спричиняє виникнення нових рішень або проблем цього разу знизу-вверх.
На противагу штивним гетеротопіям «Анормальності» та «Дисципліни», гетеротопії ілюзії є винятково гнучкими і побудованими частково або повністю у віртуальному просторі. Це стає винятково привабливим для мас-медіа та телекомунікаційної торгівлі. Туризм і торгово-розважальна індустрія підтвердили ефективність своїх підприємницьких стратегій.
ВИСНОВКИ
Монофункційні анклави (Е2) поступово витісняються багатофунційними (Е3). Всі без винятку анклави Телеміста сьогодні мають ознаки гетеротопії. Гетеротопії Дисципліни (Н2), які мали важливе місце у Світі Модернізму, все частіше потребують ревіталізації, що підтверджується: реурбанізацією промислових територій та військових частин, дрібнішанням медичних установ (враховуючи факт що 70% психічнохворих є звичайними мешканцями сучасних міст). На загал розповсюдження гетеротопій - ілюзій створило немало проблем модерністам, які дотримувалися парадигми сегрегації і монофункціонального зонування слідуючи стратегіям Корбюзьє. Місця, які утворювалися як ілюзія тимчасової стабільності (Н3), сприймалися модерністами як застарілості або як такі, що є перехідними. Торгові центри і парки розваг також вважалися відхиленнями. Наприклад, цілком позитивне дослідження комерціалізації Лас-Вегасу у 1970-і (Вентурі) сильно розкритикували. Навіть Кевін Линч, відомий своєю критикою модерністів, використовував їх підходи, малюючи панорами Бостона з висоти 10 км, які згодом застосовувалися в дослідженнях у масштабі кварталу.
ЛІТЕРАТУРА
{C}{C}{C}1. {C}{C}M.Foucalt, ‘’Of other Spaces: Utopias & Heterotopias’’, 1964
{C}{C}{C}2. {C}{C}{C}http://uk.wikipedia.org/wiki/Гетеротопія, 2011.
{C}{C}{C}3. {C}{C}David G. Shane, Recombinant Urbanism, John Willey & Sons Ltd, UK, 2005
ПИТАННЯ ПО ЛЕКЦІЇ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:
1. Гетеротопії Телеміста (Н3) є гетеротопіями?
а) аномалії
б) ілюзії
в) кризи
{C}{C}{C}2. {C}{C}{C}Елемент, який віддзеркалює будову міста а також є його мініатюрою, називають …?