2. Етап дії та прожиття ситуації психологічної допомоги.

Містить у собі роботу з особистісним матеріалом клієнта переживаннями, стосунками, почуттями, сновидіннями. Це - простір для виникнення та виявлення специфічних психологічних феноменів, властивих консультативній та психологічній роботі, що формуються тією чи іншою психологічною або консультативною парадигмою та технікою.

Можливо завдання психолога на цьому етапі випливають із логіки його дій та феноменології переживань клієнта, серед них:

o забезпечення емоційного реагування;

o опрацювання й символічне задоволення тих або інших невизначених потреб;

o створення умов для інсайту й катарсису

o підкріплення бажаного напрямку дій (перенавчання);

o забезпечення умов для глибинної особистісної рефлексії та прожиття ситуації вільного й відповідального вибору та ін.

З боку клієнта ця стадія характеризується надзвичайно напруженими й насиченими переживаннями, безліччю особистісного матеріалу, що виникає в усьому своєму розмаїтті під час та в проміжках між консультативними бесідами та психологічними сеансами. Критеріями успішного проходження даного етапу можуть слугувати почуття полегшення та вдячності, які виникають спонтанно. Далі починається наступний етап.

3. Етап входження до нового досвіду.

Це - стадія особистісних трансформацій та спроб залучення до нового способу проживання життя, вільного від колишніх хиб та проблем. На цьому етапі психологічної допомоги клієнт переводить своє нове самодосягнення та осмислення світу до простору дій, формує та формулює нові мотиви й цілі, нові життєві цінності й стратегії, відчуває подив, сумніви захоплення, впевненість у подоланні минулих перешкод, знаходження виходу і разом із тим - нові сумніви, бажання підтримки, потребу зрозуміти, "що ж це зі мною було". Це - етап прощання із собою колишнім і повернення до "справжнього себе".

Звідси випливають наступні можливі завдання у діяльності психолога:

o емоційна та екзистенційна підтримка;

o підкріплення тенденцій до особистісних переорієнтацій та традицій;

o допомога у подоланні особистісної та ситуативної тривоги, викликаної змінами життєвого світу;

o самоаналіз ціннісно-смислових або поведінкових перешкод, що блокують реалізацію необхідних дій;

o санкціонування можливості іншого способу (дій, стосунків, смислопокладання) буття.

З боку клієнта типовими проявами можуть бути почуття невпевненості у своїх силах, коливання від суму до радощів, страх майбутньої розлуки з психологом ("Як же я тепер буду без Вас") й тем подібні почуття, пов'язані з входженням до іншого семантичного простору, до інших способів буття.

4. Останній етап - входження до повсякденності збагаченим новим досвідом.

Це - заключна стадія головного масиву психологічної консультативної та психологічної роботи Як і завершення будь-якої справи, де, як відомо, "кінець - ділу вінець", - даний етап надзвичайно важливий у багатьох ставленнях.

Його значимість відображають специфічні завдання, що постають перед психологом:

o підбадьорювання клієнта й підкреслювання часових меж як проблематики, що травмувала так і консультативного (психологічного) процесу;

o аналіз елементів залежності у поведінці клієнта й допомога в досягненні максимально можливої самостійності й самодостатності;

o перевизначення й переосмислення ситуації психологічної допомоги як наданої можливості людині краще зрозуміти власні мотиви, цінності, цілі та вибори;

o знаходження "золотої середини" між тенденціями надмірного опікування заступництва та емоційного відсторонення від клієнта.

Для клієнта завершальний етап спільної роботи дещо важкий. Труднощі ці пов'язані із припиненням емоційно насичених стосунків, у яких людина почувалася захищеною, із певним страхом входження до "справжнього" життя, де неможливо буває переграти ще раз ситуацію і, де, інколи, у людини немає взагалі ніякого перестрахування. Адже цінність стосунків із психологом у тому й полягає, між іншим, що вони - самостійна цінність, що вони є "розкіш людського спілкування", чого не завжди можна досягти в житті що в чистому, цілющому, нічим не засміченому вигляді можливе лише в ситуації психологічної допомоги. Зрозуміти побоювання клієнта, вселити в нього впевненість, наголосити на тому що у випадку необхідності він може розраховувати на кілька підтримуючих зустрічей така, у принципі, схема завершального етапу. Вчасно звільнити життєвий простір клієнта від себе - одне з професійно важливих, якщо не найважливіших, завдань психолога на останньому етапі.

Природно, що кожен із названих етапів мас свою тривалість, як і підтримуюча стадія. У залежності від специфіки проблеми, підходу можливостей клієнта та психолога, тривалість спільної роботи, як уже відзначалося, може коливатися від однієї зустрічі до кількох місяців та років. При цьому робота може обмежуватись або перерватися на будь-якому з етапів. За винятком класичного психоаналізу, де весь курс займає від 5 до 20 років, звичайна тривалість роботи сучасних психологів від 1 години до 2 років (за матеріалами вітчизняної та американської наукової періодики). Практика вітчизняних спеціалістів засвідчує, що психологічна допомога за наших умов обмежується, як правило, кількома зустрічами, в середньому від 1 до 40 годин. Причому з часом можливе повторне проходження тієї чи іншої процедури психологічної допомоги, що конкретно визначається вже під впливом цілої низки параметрів (проблематика вид роботи, особисті властивості та ін.).

Однак на самому початку процесу виникає найважливіше питання, у певному розумінні навіть професійно суттєва проблема (причому взаємозначуща і для клієнта, і для спеціаліста) - орієнтована в особистісному потенціалі клієнта та прогноз перспектив спільної роботи.

Узагальнення досвіду колег та власного, спеціальні дослідження, спрямовані на виявлення міри прогнозування та оцінки перспектив роботи з даним клієнтом дозволяють вирізнити деякі параметри, суттєві для орієнтування в клієнті, можливі строки роботи та її успішності. Ці параметри враховуються, природно, на початковому етапі роботи і навіть під час першої зустрічі, тому вони не містять у собі такої специфічної ознаки, як взаємини клієнта з психологом. Зрозуміло, однак, що саме змогу повноцінних виробничих взаємин є, значною мірою, функція від оцінки двох середніх визначальних конституентів: особи клієнта та особи психолога.