Завдання консультанта

Завдання консультанта - допомогти клієнтам розібратися в тому, як у їх сімейному житті виявляються зразки і моделі взаємодії, засвоєні ними в дитинстві, і тепер ускладнюють і утрудняють побудову зрілих, дорослих стосунків як із чоловіком, так і зі своїми власними дітьми. Аналіз цих неусвідомлюваних потреб і прагнень дозволяє позбутися від них, "розчищаючи" дорогу зрілим і адекватним стосункам, що також вибудовуються в процесі психотерапії.

До проблем розподілу влади у стосунках можна підходити і безпосередньо, як це роблять багато авторів, вважаючи, що боротьба за владу, визнання й вплив - це природна реальність будь-яких стосунків. При цьому результатом психотерапії є не рішення цієї проблеми в принципі, що взагалі неможливо, а встановлення між чоловіками деякого балансу, коли, умовно говорячи, усі виграші й програші одного компенсуються або врівноважуються виграшами або програшами іншого. Подібне уявлення про подружні взаємини, зв'язане лише з розподілом влади, є більш простим, а отже, і більш доступним для використання при роботі з подружніми парами, що звертаються в консультацію. Інтерпретуючи й аналізуючи такі конкурентні стосунків між чоловіками, консультант може спиратися на ті моделі взаємодії, а відповідно, і на ті зразки конкуренції, що існували в батьківських родинах кожного з них. Іншим "джерелом" інтерпретації виникнення конкуренції є боротьба за владу між чоловіками й жінками як представниками двох протилежних статей. Такий погляд непродуктивний, зокрема, тому, що тут не простежуються будь-які перспективи для "примирення" між сторонами, що борються. Чоловік і жінка, скільки з ними не працюй, так і залишаться чоловіком і жінкою, а тверде приписування кожному з них яких-небудь прав і обов'язків суперечить не лише психологічним нормам, але і просто здоровому глуздові.

Таким чином, причини приходу клієнта в консультацію - прагнення домогтися від партнера тієї любові, влади й ін., яких йому не вистачає у стосунках із ним і яким він не може домогтися власними силами. Інакше кажучи, у межах консультування як причини приходу клієнта, звичайно, розглядаються й обговорюються лише ті, які пропонуються клієнтом, тим більше, що саме це є реальністю подружніх стосунків, що усвідомлюється як щось тривожне й проблемне.

14. Основні етапи консультативної взаємодії психолога і клієнта.

Як правильно побудувати процес консультування?

Психологічна допомога в усіх своїх різновидах (від консультування до поза медичної психотерапії), якщо не обмежується одноразовою ситуативною консультацією незалежно від форми здійснення, індивідуальної чи групової, як правило, проходить етапів, про що вже йшлося.

Синтезований з описами, що є в літературі наш власний досвід практичної роботи дозволяє з достатньою мірою обґрунтування вирізнити такі, у функціональному та змістовному контексті усталені, етапи.

1. Початковий етап. Етап входження до ситуацій психологічної допомоги.

Орієнтування у проблемі, встановлення контакту й виробничих стосунків прийняття рішення про тривалість запропонованого курсу консультативного або психологічного процесу, із часом може зайняти одну зустріч або розгортатися упродовж кількох консультативних бесід. Інколи формальна згода увійти до ситуації психологічної допомоги не означає її фактичного сприймання клієнтом. І лише, скажімо, після завершення процесу сприйняття особистості психолога-консультанта клієнт зможе сприйняти саму ситуацію психологічної допомоги.

o роз'яснення справжніх (реалістичних) можливостей психологічної допомоги й корекція нереалістичних очікувань (наприклад, "повернути чоловіка");

o висловлення готовності зрозуміти, прийняти клієнта й надати йому можливу психологічну допомогу;

o пробна постановка мети психологічної допомоги та визначення орієнтовних періодів та результатів роботи;

o самоаналіз, за необхідністю, власних ускладнень.

З боку клієнта, відповідно, перший етап роботи може супроводжуватися сумнівами, ваганнями, опором, що проявляється у небажанні сприйняти визначення ситуації психологом, в агресивному, ворожому, чи навпаки надто залежному ставленні, виникненні сексуального інтересу, тобто всієї тієї гами й переживань, що характерні для проявлення захисту, який перешкоджає встановленню виробничих стосунків довіри та поваги