2.2.1. Географічна оболонка

Географічна оболонка – комплексна оболонка Землі, що утворилася внаслідок взаємопроникнення і взаємодії речовин окремих геосфер – літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери. Географічна оболонка є навколишнім середовищем людського суспільства і, в свою чергу, зазнає значного перетворюючого впливу від нього.

Верхню межу географічної оболонки проводять в атмосфері на висоті 25–30 км, нижню – в межах літосфери на глибині кількох сотень метрів, а іноді до 4–5 км чи по океанічному дну.

Отже, до її складу входять повністю гідросфера і біосфера, частина атмосфери й частина літосфери. Географічна оболонка є складною динамічною природною системою, що характеризується наявністю речовин у трьох агрегатних станах – твердому, рідкому і газоподібному.

2.2.2. Структура, склад та особливості літосфери

Літосфера (грец. “літос” – камінь) – зовнішня тверда оболонка Землі, яка включає всю земну кору з частиною верхньої мантії Землі й складається з осадових, вивержених магматичних і метаморфічних порід.

Основна частина літосфери складається з вивержених магматичних порід (95%), серед яких на континентах переважають граніти, а під океанами – базальти.

Товщина літосфери в різних місцях земної кулі не однакова: на континентах 40-200 км, під океанами 5-100 км.

Найбільше людина впливає на земну кору – досить тонку верхню оболонку Землі, яка становить всього 1% маси Землі. Земна кора на континентах тришарова (перший шар – осадові породи, другий – гранітогнейсові породи (граніти, гнейси, лабрадорити і габро) і третій – базальтовий шар), має товщину 25-80 км, а під океанами двошарова (осадові породи залягають просто на базальтах, гранітогнейсового шару немає) товщиною 5-10 км, в острівно-дужних зонах на околицях океанів – тип земної кори перехідний.

Основні елементи земної кори – оксиген (49,5%), кремній (25,3%), алюміній (7,5%), залізо (5,08%), кальцій (3,39%), натрій (2,63%), калій (2,4%), магній (1,93%) і гідроген (0,97%) утворюють 98,7% її маси.

У верхній частині континентальної земної кори розвинені грунти, які є одним з найважливіших природних ресурсів.

Грунт – самостійне природне органо-мінеральне тіло, яке виникло на поверхні Землі внаслідок тривалого впливу біотичних, абіотичних і антропогенних факторів. Грунт складається з твердих мінеральних і органічних частинок. Він має специфічні генетико-морфологічні властивості, які створюють відповідні умови для росту та розвитку рослин і родючості. Грунти виникли разом з живою речовиною і розвивалися під впливом діяльності рослин, тварин і мікроорганізмів, поки не стали цінним для людини родючим субстратом. Залежно від кліматичних, геологічних та географічних умов грунти мають товщину від 15-25 см до 2-3 м.

Основна маса організмів і мікроорганізмів літосфери зосереджена в грунтах на глибині не більше кількох метрів. З різними породами земної кори, як і з її тектонічними структурами, пов'язані різні корисні копалини.

У межах літосфери періодично відбувалися і відбуваються сучасні фізико-географічні процеси (зсуви, селі, обвали, ерозія), які мають величезне значення для формування екологічних ситуацій у різних регіонах планети.