11.2. Урбоекологія

Урбанізація у перекладі з латинської означає містоформування. За даними ООН, у наш час у містах більшості розвинених країн мешкає 75–80 % загальної кількості населення. В світі нині вже понад 160 міст з мільйонним населенням, які дуже негативно впливають на навколишнє середовище в радіусі багатьох десятків кілометрів: отруюють атмосферу величезною кількістю пило-газових забруднень від промислових об'єктів, автотранспорту, а грунти й природні води – мільйонами тонн токсичних і стічних вод, виводять з користування тисячі гектарів навколишніх земель, лісів, займаючи їх під будівництво житлових масивів, промислових комплексів, доріг, аеродромів. Найбільш урбанізовані регіони світу (Філадельфійсько–Бостонсько–Йоркський, Токійсько–Йокогамсько–Осакський, Кельнсько–Дюссельдорфський, Манчестер–Бірмінгемський) сконцентрували 20–60 млн. чоловік.

Ступінь поширення багатьох хвороб у великих містах набагато більший, ніж у малих містах чи селах. Такі хвороби, як рак легенів, у великих містах нині реєструються в два-три рази частіше, ніж у сільських місцевостях. Тут набагато більше хворіють бронхітами, астмою, алергічними хворобами. Рівень інфекційних захворювань у містах також удвічі вищий.

Мегаполіси споживають велику кількість води, одночасно забруднюючи її. Жителі великих міст уже давно п'ють воду набагато гіршої якості, ніж у селах. Останнім часом у СНД, зокрема в Україні, в більшості таких міст якість питної води не відповідає санітарним нормам (немає можливості як слід очищати величезні об'єми води за браком відповідних технологій та коштів). Meгаполіси створюють свій мікроклімат, під ними на сотні й тисячі метрів углиб змінюється фізичний стан порід.

Шумові, вібраційні навантаження, перенаселення, транспортні проблеми, вплив електричних, магнітних, іонізаційних полів у великих містах стали причиною масових захворювань нервової системи (неврозів, психічних хвороб), підвищеної смертності. В колишньому СРСР у 1990 р. налічувалося понад 500 міст з кризовою екологічною ситуацією.

Вплив убранізації на природу – це об'єктивний складний природний процес, що історично розвивається під дією цілого ряду факторів, причому в різних регіонах планети – по-різному, залежно від характеру природних умов та особливостей розвитку цивілізації. Серед найголовніших факторів, що сприяли розростанню міст, слід назвати такі: послідовно зростаючу концентрацію в сприятливих для проживання географічних районах певних верств населення, зв'язаних спільним виробництвом та реалізацією продуктів виробництва; нарощування обсягів виробництва та розвиток засобів виробництва; інтеграція різних видів виробництва й узагалі діяльності як позитивний чинник підвищення добробуту, збільшення кількості населення завдяки покращенню умов існування; розвиток регіональної та міжнародної торгівлі; розвиток наукових і культурних закладів, центрів.

Одночасно з розвитком міст збільшувався їх негативний тиск на біосферу. Кожне місто – це штучне середовище антропогенного походження, досить складна екологічна система зі своїми специфічними умовами, створеними співвідношенням природних факторів середовища (клімат, рельєф, геологічна будова, фауна й флора) та технічних (особливості промисловості, транспортної мережі, способу життя, суспільної організації).

Одним з найголовніших завдань урбоекології є визначення шляхів поліпшення екологічного стану сучасних міст. До них належать: поступова стабілізація зростання міст; розумний, обгрунтований з еколого-економічних позицій розподіл людей на території держави; вдосконалення господарств природної зони; збільшення площі «зеленої зони» міст (створення парків, скверів, бульварів, захисних зон, зелених насаджень уздовж усіх доріг, максимальне поширення настінної будинкової зелені – плюща чи дикого винограду, створення зелених куточків на плоских дахах будинків, розведення квіткових вазонів, зимових садів усередині приміщень, в установках, лікарнях, інститутах, учбових закладах, створення садків у кожному мікрорайоні, кварталі міста).

Слід зазначити, що грунти в сучасних містах уже не можуть самоочищуватися, вони, як правило, мають підвищену кислотність, містять мало поживних речовин, переущільнені, витоптані.

Проблема забруднення міст автотранспортом може бути вирішена за рахунок упровадження беззупинкової системи руху на перехрестях, більш екологічно чисті двигуни й паливо, максимального використання метро та наземного електротранспорту, створення шумозахисних бар'єрів. Багато може дати екологічно обгрунтована просторова організація й концентрація виробництва, житлових та рекреаційних масивів – розробка генеральних планів розвитку міст на перспективу з урахуванням циркуляції повітря, сучасного екологічного стану й можливостей його поліпшення з максимальним збереженням існуючих зелених зон. Необхідно передбачити створення надійних охоронних зон водозаборів, водосховищ, здійснення жорсткого контролю за станом повітряного та водного середовищ, зменшення всіх видів промислових забруднень за рахунок упровадження нових безвідхідних технологій, систем і фільтрів ефективного очищення газових і рідких викидів та стоків, застосування оборотного водопостачання. Слід створювати зелені санітарно-захисні зони навколо промислових об'єктів.

Найбільш стійким до антропогенних навантажень є мозаїчний ландшафт – чергування природних і видозмінених ділянок на території міста. Треба пам'ятати, що всі «дикі» ділянки в містах та на околицях, непридатні для забудови та інших видів хазяйнування (заболочені ділянки, яри, невеликі зарослі чагарником струмки та річечки), є важливим компонентом урбоекосистеми, вони найбільш стійкі й найдовше протистоять антропогенному впливу. Їх освоєння є екологічно невигідним.

Зелені насадження не лише поліпшують мікроклімат у містах, очищають повітря, виконують рекреаційні функції, вони захищають будинки й тротуари від перегріву, поглинають шуми.

В зв'язку зі зростаючою необхідністю вирішення проблем раціонального планування структури міст, з розвитком ландшафтної архітектури виник новий напрям урбоекології – аркологія. Це екологічна архітектура, що досліджує питання забудови міст з максимальним урахуванням екологічних факторів, збереженням і поширенням зелених зон, створенням сприятливих умов для праці й проживання людини.