Запитання для самоперевірки

1. Екологічна експертиза;

2. Екологічний аудит, функції;

3. Сутність і принципи екологізації виробництва;

4. "Зелені" технології;

5. Поняття екологічний інженерінг.

Розділ 11. Новітні галузі екології

11.1. Екологія людини

Тривалий час медична географія вивчала територіальну диференціацію захворювань і зв’язок їх з неоднорідністю географічної оболонки Землі. З погіршенням якості навколишнього середовища, переважно у другій половині ХХ століття, медична географія стала приділяти особливу увагу територіальній диференціації тих захворювань, що були обумовлені негативними змінами оточуючого середовища. В результаті на основі медичної географії та гігієни сформувався новий розділ екології – екологія людини або антропоекологія.. Вона вивчає взаємодію з природою людини як біологічної істоти на рівні організму та популяції. Об’єктом вивчення екології людини слід вважати систему “людина – навколишнє середовище”, в межах якої однотипна людська популяція (міська, сільська тощо) взаємодіє з відносно однорідним оточуючим природним середовищем і критерієм ефективності функціонування якої є високий рівень здоров’я населення.

До головних завдань екології людини належать:

• вивчення стану здоров’я людей;

• дослідження динаміки здоров’я в аспектах природно-історичного та соціально-економічного розвитку;

• прогноз стану здоров’я майбутніх генерацій;

• вивчення впливу окремих факторів середовища на здоров’я і життєдіяльність людей;

• аналіз глобальних та регіональних проблем екології людини;

• розробка шляхів підвищення рівня здоров’я та соціально-трудового потенціалу населення;

• прогнозування можливих змін у характеристиках здоров’я людей під впливом змін зовнішнього середовища;

На сучасному етапі розвитку екології людини до названих завдань додаються багато конкретних практичних питань, таких як:

• складання медико-географічних карт, що відображають територіальну диференціацію захворювань населення, пов’язаних з погіршенням якості навколишнього середовища;

• зіставлення медико-географічних карт з картами забруднення навколишнього середовища і встановлення кореляційної залежності між характером і ступенем забруднення різних природних компонентів соціоекосистеми та відповідними захворюваннями населення;

• визначення науково обґрунтованих значень гранично допустимих техногенних навантажень на людський організм.

11.1.1. Вплив навколишнього природного середовища на здоров’я людей

Життєдіяльність організму перебуває у безперервному динамічному взаємозв’язку з дією факторів навколишнього середовища. Ця взаємодія не повинна порушувати адаптаційних механізмів людини.

Під дією різноманітних подразників внутрішнього і зовнішнього середовища людини в її організмі створюються безумовні і умовні рефлекси, що призводить в кінцевому підсумку до створення динамічної рівноваги, в основі якої лежить обмін речовин та енергії між організмом і навколишнім середовищем.

Фактори навколишнього природного середовища повинні ефективно впливати на здоров’я і забезпечувати нормальний розвиток всіх процесів життєдіяльності людини.

Комплексним показником стану людського суспільства є рівень здоров’я самих людей. За сучасними уявленнями здоров’я – це природний стан організму, що характеризується його повною рівновагою з біосферою і відсутністю будь-яких хворобливих змін. Всесвітня організація охорони здоров’я сформулювала таке визначення поняття “здоров’я”:

“Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального добробуту, а не лише відсутність захворювання або фізичних дефектів”.

Стан здоров’я віддзеркалює динамічну рівновагу між природним середовищем і організмом. На здоров’я людини впливають спосіб життя, генетичний фактор та фактори забруднення навколишнього природного середовища. Гомеостазом вважають відносну динамічну постійність внутрішнього середовища і деяких фізіологічних функцій організму людини та тварин, що підтримується механізмами саморегуляції в умовах коливань внутрішніх і зовнішніх подразників.

Здоров’я людини, забезпечене її гомеостазом, може зберігатись і при деякій зміні факторів навколишнього природного середовища. Люди проявляють здатність пристосовуватися до змін зовнішніх умов, тобто адаптуватися до зміни умов навколишнього середовища. Адаптація підтримує стійкість внутрішнього середовища організму, коли параметри деяких факторів навколишнього середовища виходять за межі оптимальних. Процес адаптації залежить від індивідуальної реактивності організму і від сили дії факторів навколишнього середовища. В умовах захворювання наступає компенсація, тобто боротьба організму за гомеостаз. При цьому включаються додаткові захисні механізми, які протидіють виникненню і прогресуванню патологічного процесу.