Знищення лісів

Вирубування лісів у Бразилії, США, Південній Азії, Альпах, Карпатах призвело до почастішання повеней, у тому числі катастрофічних, на річках цих регіонів, а отже, й до значного збільшення економічних втрат. Якщо раніше сильні повені й селі траплялися один раз на 50–80 років, то тепер – через кожні 4–6 років, а паводки – практично після кожного сильного дощу (в гірських районах з голими схилами).

1.7. Екологічний стан в Україні

До недавнього часу розвиток людського суспільства і самоочищення навколишнього природного середовища від техногенних забруднень знаходились в динамічній екологічній рівновазі. Проте останніми роками внаслідок інтенсивного зростання населення планети, надзвичайно інтенсивного розвитку промисловості, сільського і комунального господарства та інших чинників антропогенної дії на навколишнє природне середовище, призвели до різних негативних наслідків, з котрими біосфера справитися не здатна. В першу чергу це стосується:

• забруднення біосфери хімічними речовинами – ксенобіотиками (речовинами, чужерідними природі),

• порушення природних геохімічних циклів,

• інтенсивного і нераціонального використання природних ресурсів, при якому підривається сама можливість природи до самовідтворення відновлюваних ресурсів, а невідновлювані ресурси вичерпуються швидше, ніж людське суспільство здатне перебудувати власну економіку і господарську діяльність.

Нинішня екологічна ситуація в Україні характеризується як кризова. Цьому сприяють структурні деформації господарства, за яких перевага надавалась сировинно-видобувним галузям промисловості, використання в значній мірі енергоємких та ресурсомістких технологій без будівництва ефективних очисних споруд.

Висока концентрація в окремих регіонах хімічних та нафтохімічних підприємств призвела до значного забруднення джерел водопостачання. Хімічні підприємства викидають у відкриті водойми близько 70 млн куб метрів неочищених або недостатньо очищених стоків, утворюють великі обсяги відходів, серед яких значна кількість – токсичні.

Підприємства нафтогазового комплексу за рівнем шкідливого впливу на довкілля вважаються об’єктами підвищеного екологічного ризику. Вони є потенційними джерелами забруднення, що може статися в разі порушення технологічних режимів роботи устаткування або аварій.

Україна належить до числа країн з найбільш високими абсолютними обсягами утворення та накопичення відходів. Щороку складується в поверхневих сховищах понад 1,5 млрд. тонн твердих відходів. В різних звалищах, шламосховищах, відвалах та териконах нагромаджено понад 20 млрд тонн відходів, які займають площу земель близько 130 тис. гектарів. Значна кількість відходів (до 90%) утворюється на підприємствах гірничодобувної промисловості під час розробки родовищ та збагачення корисних копалин. На сьогодні утилізують лише третину загальної кількості відходів. При цьому частка вторинної сировини в загальному споживанні ресурсів не перевищує 15%.

Порушення норм якості води досягло рівнів, які призводять до деградації водних екосистем, зниження продуктивності водойм. Значна частина населення країни вживає недоброякісну воду, що загрожує здоров’ю нації. Втрати свіжої води на одиницю виробленої продукції перевищують показники розвинутих країн Європи в 2,5–4,5 рази.

Поверхневі води України належать здебільшого до дуже забруднених. Найбільш забруднені річки – Дніпро, Сіверський Донець і ріки Приазов’я. Чорне море, відоме своїми рибними багатствами, за останні тридцять років перетворюється в стічну яму для половини Європи. Утворена в 1973 році безкиснева зона площею 3,5 тис. км² на сьогодні розширилась до 50 тис. км², що складає понад 10% всієї акваторії Чорного моря. З 26 видів риб, які виловлювали в 60-ті роки, залишилось лише п’ять. Комерційний вилов скумбрії проводився останній раз у 1965 році. Загальні втрати риби склали біля 5 млн. тонн. Поки що виживає риба, яка тримається біля поверхні (анчоуси і кілька). Чорне море знаходиться на межі загибелі.

Основними забруднювачами поверхневих вод є скид неочищених та недостатньо очищених комунально-побутових і промислових стічних вод, поверхневий стік води з сільгоспугідь та з забудованих територій, а також ерозія грунтів на водозабірній площі. Територія басейну ріки Дніпро на 60% розорана, на 33% – еродована, на 5% – урбанізована, на 3% – затоплена штучними водоймами. Це зумовило трансформацію поверхневого природного ландшафту на 80% поверхні басейну. Негативно позначається на дніпровській екосистемі розорення заплав, яке досягає 25–75%. Це позбавляє водостоки і водойми їх природного захисту.

В Україні здійснюється нераціональне використання природних ресурсів. Розорюваність є найвищою в Світі і досягла 56% території країни і 80% сільськогосподарських угідь. Це призводить до зниження родючості грунтів через їх переущільнення. З грунтом щороку виноситься 11 млн. тонн гумусу, 0,4 млн. тонн фосфору і 7 млн. тонн калію, що в 2,3 рази перевищує кількість, яка вноситься з добривами. Значної шкоди зазнають земельні ресурси завдяки забрудненню грунтів викидами промисловості та використання засобів хімізації в аграрному секторі. Понад 40% органіки від діяльності великих тваринницьких комплексів та птахофабрик з потенційних виробників органічних добрив перетворюються на джерела забруднення довкілля.

Значного забруднення зазнала велика територія країни після аварії на Чорнобильській АЕС. Радіонуклідами забруднено понад 4,6 млн. гектарів земель. З використання вилучено 119 тис. гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 65 тис. гектарів ріллі.

Найбільшими забруднювачами атмосферного повітря є підприємства теплоенергетики, які викидають близько 29% усіх шкідливих забруднень (зола, шлаки, пил). Щороку викидається в атмосферу близько 12 млн. тонн забруднюючих речовин. Лише за останнє десятиріччя від промислових викидів загинуло 2,5 тис. гектарів лісових насаджень.

Площа природно-заповідного фонду становить 1,5 млн гектарів, що складає 2,5% території країни і є недостатнім гарантом збереження і відтворення генофонду рослин і тварин та різноманіття природних екосистем. Під дією антропогенного впливу кількість видів рослин і тварин, що перебувають перед загрозою зникнення і занесені до Червоної книги, значно зросла. В неї внесено 151 вид вищих рослин і 85 видів та підвидів тварин (ссавців-29, птахів-28, плазунів-6, земноводних-4, комах-18).