Нормування накопичення відходів

Рівень накопичення відходів на території підприємства встановлюється за такими показниками: гранична кількість токсичних промислових відходів на території підприємства та граничний вміст токсичних сполук в промислових відходах.

Гранична кількість відходів на території підприємства – це така їх кількість, яку можна розмістити при умові, що можливе накопичення шкідливих речовин у повітрі не перевищує 30% ГДК в повітрі робочої зони, тобто ГДКрз.

Гранична кількість відходів визначається шляхом:

• вимірювання вмісту токсичних речовин у повітрі (з врахуванням ефекту сумації);

• отриманням середньозваженої концентрації;

• поділом її на відповідне значення 0,3 ГДКрз,

тобто: ,

де – середньозважена концентрація токсичних речовин в повітрі).

Якщо це відношення більше одиниці, то кількість відходів, що знаходяться на території є граничною і вони повинні бути негайно вилучені.

Граничний вміст токсичних сполук у відходах визначає клас небезпеки цих відходів.

5.5. Екологічне навантаження

Для оцінки рівня забруднення навколишнього середовища використовують гранично допустиме екологічне навантаження (ГДЕН) та техногенне навантаження на природні об’єкти.

Гранично допустиме екологічне навантаження – це сукупність окремих впливів, які або не впливають на якість середовища, або змінюють її в допустимих межах, тобто не руйнують екосистем і не викликають несприятливих наслідків для найважливіших популяцій.

Техногенне навантаження характеризується модулем техногенного навантаження (МНТ), під яким розуміють річний обсяг стічних вод та твердих відходів промислових й комунальних об’єктів (вимірюються в тис. т/км² на рік), що приходиться на квадратний кілометр території.

Модуль техногенного навантаження застосовується для характеристики техногенного навантаження:

• техногенно-напруженні регіони мають МНТ 100–1000 тис.т/км² – до них належать Київська область (має максимальний МНТ 1000 тис.т/км² за рік.), Донецька, Дніпропетровська і Запорізька області;

• середні техногенне навантаження (10–50 і 50–100 тис.т /км² за рік) мають Львівська, Івано-Франківська, Хмельницька, Вінницька, Одеська, Черкаська, Полтавська, Харківська, Луганська, Херсонська та Автономна Республіка Крим;

• мінімальне техногенне навантаження (1–10 тис.т/км² за рік) характерне для Волинської, Рівненської, Житомирської, Чернівецької, Тернопільської, і Закарпатської областей.

Недолiком показника МНТ є те, що в ньому не враховується викидання газових викидiв в атмосферне повiтря, а останнi спричиняють значнi забруднення середовища. Тому модуль техногенного навантаження (МТН) доцiльно визначити як рiчний обсяг полютантiв в газових викидах в атмосферне повiтря, стiчних водах у водойми та неутилiзованих твердих вiдходах антропогенноi дiяльностi, що вимiрюється в тис т/км на рiк.

5.6. Екологічний моніторинг і якість природного середовища

Екологічний моніторинг – це комплексна науково-інформаційна система спостережень, оцінки і прогнозу зміни стану навколишнього середовища та живих організмів під впливом антропогенних факторів.

Основні елементи моніторингу полягають в:

• спостереженні за факторами впливу і станом оточуючого природного середовища;

• прогнозі майбутнього стану середовища;

• оцінці фактичного й прогнозованого стану природного середовища.

Розрізняють три рівні стеження за станом навколишнього середовища:

• глобальні космічні спостереження з супутників або пілотованих кораблів за станом біосфери;

• реґіональні аероспостереження за окремими великими реґіонами, здійснювані з літаків;

• наземні спостереження окремих районів.

З отриманої iнформацiї на першому етапi роблять аналiз ефектiв впливу рiзних факторiв на оточуюче природне середовище, в тому числi визначення видiв заподiяної шкоди та виявлення критичних факторiв. На другому етапi визначають екологiчнi навантаження на природнi екосистеми i на третьому – розраховують гранично допустимi екологiчнi навантаження (ГДЕН) на дану екосистему з урахуванням економiчних i соцiальних факторiв.

Функцiї забезпечення екологiчної безпеки бiосфери виконує система фонового монiторингу. Штучнi супутники Землi ведуть спостереження за станом бiосфери, а ЕОМ обробляють отриману iнформацiю.

Нацiональний (у межах держави), регiональний (у межах району) i імпактний (у межах населеного пункту або пiдприємства) монiторинги забезпечують постiйний контроль за ступенем забруднення оточуючого природного середовища, що дозволяє вчасно вживати запобiжнi заходи для забезпечення задовiльної якостi середовища.